ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24.10.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/679/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Захід"
Майдан Незалежності, 4, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Львівська обл., 81600
адреса для листування: АДРЕСА_1
представник позивача: Сочка Віталій Іванович
АДРЕСА_1
ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"
вул. Тичини, буд. 8-А, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення заборгованості в сумі 479 303 грн 02 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Сочка Віталій Іванович;
від відповідача: представник не з"явився
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа Захід" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення заборгованості в сумі 479 303 грн 02 коп., з яких: 375000 грн - основна заборгованість, 31 165 грн 07 коп. - пеня, 63 577 грн 80 коп. - інфляційні втрати, 9 560 грн 15 коп. - 3% річних.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2022, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судовий розгляд справи по суті на 28.09.2022, встановив сторонам строк на надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Копії ухвали від 05.09.2022, направлені сторонам за юридичними адресами, вказаними в позовній заяві, що відповідають даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, отримано позивачем 19.09.2022, а відповідачем 14.09.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до ст.120, п.1 ч.6 ст.242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом.
08.09.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду Івано-Франківської області, електронною поштою, підписане КЕП, від представника позивача Сочки Віталія Івановича надійшло клопотання б/н від 07.09.2022 (вх. №11805/22) про участь в судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.2022, суд постановив провести судове засідання, призначене на 28.09.2022 з використанням системи відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
В судовому засіданні 28.09.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 24.10.2022 в режимі відеоконференцзв"язку поза межами приміщення суду, про що представника позивача повідомлено в судовому засіданні, а відповідача - ухвалою повідомленням від 28.09.2022, яка вручена відповідачу 10.10.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
В судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду брав участь представник позивача.
Відповідач не скористався правом на участь представника в судовому засіданні, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.
За приписами ч. 1ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Клопотань про відкладення розгляду справи чи інших клопотань від сторін до суду не надходило.
Позиція позивача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач належним чином не сплачував орендну плату за користування транспортним засобом, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 375000 грн. Крім того, за несвоєчасне виконання зобов"язань за договором оренди позивач просив стягнути з відповідача 31 165 грн 07 коп. пені, 63 577 грн 80 коп. інфляційних втрат та 9 560 грн 15 коп. 3% річних.
Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
01.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБС" (орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Захід" (орендодавець, позивач) укладено договір оренди №01-09/18 (а.с. 9-10).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування (оренду) майно, а саме: автокран марки КАМАЗ модель 5511 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - "техніка") без екіпажу.
Згідно з п.п. 1.2 договору, техніка, визначена у п. 1.1 передається орендодавцем орендарю за адресою: с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, територія туристичного комплексу "Буковель".
Орендар використовує техніку для оперативної фінансово-господарської діяльності відповідно до її призначення (п. 1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування технікою з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі техніки. Техніка, що передається в оренду, повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання сторонами даного акту.
Відповідно до п. 3.1 договору, строк оренди: з 01.09.2018 по 31.08.2019.
Згідно з п. 4.1 договору, розмір орендної плати за один календарний місяць становить 25 000 грн в тому числі ПДВ.
Орендна плата нараховується з дня підписання акту приймання-передачі техніки в оренду до дня повернення техніки з оренди орендодавцю по відповідному акту приймання-передачі (п.п. 4.2 договору).
Пунктом 4.4 договору передбачено, що орендар зобов"язується сплачувати орендну плату шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок орендодавця в строк до 5 (п"ятого) числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до підпункту 5.1.3, пункту 5.1 договору, орендар зобов"язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату згідно п. 4.4 договору.
Згідно з п. 6.1 договору, у випадку порушення своїх зобов"язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов"язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання.
У разі порушення строків сплати орендної плати за даним договором більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення техніки з оренди, відшкодування збитків, завданих розірванням договору. У разі порушення строків сплати орендної плати за даним договором орендар зобов"язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 6.2 договору).
Відповідно до акту прийому-передачі техніки до договору оренди №01-09/18 від 01.09.2018, ТОВ "Основа Захід" (орендодавець) передав, ТОВ "ПБС" (орендар) прийняв згідно умов договору оренди №01-09/18 від 01.09.2018 в тимчасове користування в придатному для використання стані автокран марки КАМАЗ модель 5511 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 11).
31.08.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди №01-09/18 від 01.09.2018, відповідно до якої пунктом 2 внесено зміни до п.3.1. договору щодо строку оренди та викладено п.3.1. договору в такій редакції: "Строк оренди: з 01.09.2018 по 02.09.2020 (а.с. 12).
03.09.2020 між ТОВ "ПБС" (орендар, відповідач) та ТОВ "Основа Захід" (орендодавець, позивач) укладено договір №03/09-20 оренди автокрану марки КАМАЗ модель 5511 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з якого вбачається, що п.3.1 договору визначено строк оренди з 03.09.2020 по 03.09.2022, а у п. 8.1. вказано строк дії договору - до 03.09.2022. Решту умов договору є ідентичними з договором оренди №01-09/18 від 01.09.2018 (а.с. 13-14).
Також 03.09.2020 сторонами складено акт прийому-передачі техніки від 03.09.2022 до договору оренди №03/09-20 від 03.09.2020, згідно з яким ТОВ "Основа Захід" (орендодавець) передав, ТОВ "ПБС" (орендар) прийняв в тимчасове користування в придатному для використання стані автокран марки КАМАЗ модель 5511 КТА-25, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 15).
Таким чином, за період з вересня 2018 року по липень 2022 року (заявлений позивачем) відповідач користувався орендованим транспортним засобом (47 місяців).
На виконання умов договору оренди, відповідач перерахував позивачу 800000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 17-29).
Як вбачається з акту звірки ТОВ "Основа Захід" з контрагентом ТОВ "ПБС" за період з 01.09.2018 по 18.08.2022 за договорами №01-09/18 від 01.09.2018 та №03/09-20 від 03.09.2022, підписаного в односторонньому порядку стороною позивача, заборгованість відповідача перед позивачем включно по липень 2022 року становить 375 000 грн (а.с. 16).
Згідно з розрахунками позивача, за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачу нараховано 31 165 грн 07 коп. пені, 63 577 грн 80 коп. інфляційних втрат, 9 560 грн 15 коп. 3% річних.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладені між відповідачем (орендарем) та позивачем (орендодавцем) договори оренди автокрана №01-09/18 від 01.09.2018 та №03/09-20 від 03.09.2020 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань, що відповідно до статей 173, 174 ГК України (статей 11, 202, 509 ЦК України) і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього рух, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 зі змінами, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Тобто, законодавцем ототожнено поняття вантажу та встановленого спеціального обладнання чи механізмів на транспортному засобі.
Відповідно до ДСТУ 2986-95 „Крани Вантажопідіймальні" вантажопідіймальний кран - машина циклічної дії, призначена для підіймання та переміщення в просторі вантажу, підвищеного за допомогою гака чи утримуваного іншим вантажозахоплювальним органом. Самохідний кран - пересувний кран, обладнаний механізмом для пересування під час роботи та транспортування.
Дослідивши зміст договорів оренди №01-09/18 від 01.09.2018 та №03/09-20 від 03.09.2020 суд дійшов висновку, що вказані правочини є договорами найму (оренди) транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Згідно статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 ЦК України).
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 ЦК України).
Також в силу частини 1 статті 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно частини 6 названої статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Так, прийняття відповідачем - ТОВ "ПБС" (орендарем) від позивача - ТОВ "Основа Захід" (орендодавця) в оренду майна - предмету оренди, вказаного в акті приймання -передачі техніки від 01.09.2018, є підставою виникнення у відповідача (орендаря) зобов'язання сплачувати за оренду цього майна на умовах, вказаних в договорі оренди.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За встановлених судом обставин, за період з вересня 2018 року по липень 2022 року (47 місяців) відповідач користувався орендованим транспортним засобом та відповідно до умов 4.1 договору повинен був сплачувати щомісячно оренду плату у розмірі 25 000 грн шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок орендодавця в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним (п.4.4).
Свої зобов'язання зі сплати орендної плати за договором оренди відповідач виконав частково, а саме оплатив 800000 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 375 000 грн основного боргу.
Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. З ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів внесення орендної плати за користування автокраном суду не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 375000 грн заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та належать до задоволення.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що уразі порушення строків сплати орендної плати за даним договором орендар зобов"язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
Позивач заявив до стягнення 31165 грн 07 коп. пені за період з 05.09.2021 по 18.08.2022, 63577 грн 80 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2020 року по липень 2022 року та 9560 грн 15 коп. 3% річних за період з 05.10.2020 по 18.08.2022.
Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильним.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
За наведених обставин у їх сукупності, позовні вимоги є обґрунтованими і належать до задоволення.
Відповідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (вул. Тичини, буд. 8-А, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 32872788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Захід" (Майдан Незалежності, 4, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Львівська обл., 81600, код ЄДРПОУ 37893671) 479303 (чотириста сімдесят дев"ять тисяч триста три) гривні 02 коп. заборгованості, з яких: 375000 (триста сімдесят п"ять тисяч) гривень 00 коп. - основна заборгованість, 31165 (тридцять одна тисяч сто шістдесят п"ять) гривень 07 коп. - пеня, 63 577 (шістдесят три тисячі п"ятсот сімдесят сім) гривень 80 коп. - інфляційні втрати, 9560 (дев"ять тисяч п"ятсот шістдесят) гривень 15 коп. - 3% річних та 7189 (сім тисяч сто вісімдесят дев"ять) гривень 55 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.11.2022
Суддя О.В. Рочняк