вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"03" листопада 2022 р., м. Київ Справа№ 910/5041/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Корсака В.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Тележинський М.М.,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022
у справі №910/5041/22 (суддя - Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна»
про стягнення 22 303 048,24 грн,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/5041/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» про забезпечення позову задоволено, з метою забезпечення позову у справі №910/5041/22 накладено арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі, або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» і знаходяться у нього чи інших осіб в рамках ціни позовної заяви - 22 303 048,24 грн, в тому числі на всі розрахункові рахунки, які відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» на день подання цієї заяви та які будуть відкриті після подання даної заяви про забезпечення позовної заяви.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/5041/22 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/5041/22 скасовано, прийняти нову ухвалу, якою відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №910/5041/22. 17.10.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення, за явою заявник просить суд апеляційної інстанції стягнути з позивача на користь відповідача 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 17.10.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №910/5041/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді Корсак В.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №910/5041/22 призначено до розгляду на 31.10.2022 о 09 год. 30 хв.
25.10.2022 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення частково та зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
31.10.2022 судове засідання не відбулось через повітряну тривогу у місті Києві з 07 год. 00 хв. до 10 год. 02 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі №910/5041/22 призначено до розгляду на 03.11.2022 на 10 год. 30 хв.
02.11.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без участі представника відповідача, із зазначенням про підтримання у повному обсязі, поданої ним заяви та її задоволення.
03.11.2022 з 09 год. 25 хв. до 13 год. 00 хв. у приміщенні суду було відсутнє енергопостачання.
У судовому засіданні 03.11.2022 представник позивача просив суд апеляційної інстанції залишити без розгляду заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення, посилаючись на порушення останнім ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), а у разі відмови у задоволені усного клопотання позивача про залишення без розгляду заяви зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Розглянувши у судовому засіданні заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, клопотання позивача про зменшення суми судових витрат на професійну правничу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (ст. 59).
За приписами ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).
Відповідно до ст. 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем в апеляційній скарзі було повідомлено суд про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн за розгляд справи №910/5041/22 у суді апеляційної інстанції щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову. А тому усне клопотання представника позивача, заявлене у судовому засіданні 03.11.2022, про залишення без розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення не підлягає задоволенню.
07.07.2022 між Адвокатом Єгоровим Святославом Олександровичем (Адвокат) та позивачем (Клієнт) укладено Договір №0707/22-57 про надання професійної правничої допомоги адвоката (далі по тексту - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу (правову) допомогу адвоката, яка полягає у представництві Клієнта під час розгляду у суді справи №910/5041/22 за позовом ТОВ «ЛЮКС КРАЇНА» до ТОВ «МАДДОКС Україна» про стягнення 22 303 048,24 грн, та наданні іншого виду правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання професійної правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання допомоги.
Правова допомога Клієнту надається Адвокатом шляхом: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання заяв, клопотань, відзиву, заперечень, апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших скарг, процесуальних документів правового характеру; представництво інтересів Клієнта у судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях під час розгляду справи №910/5041/22, а також інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; надання інших видів правової допомоги не заборонених законом (п. 2.1 Договору).
У розділі 4 Договору сторони погодили, що за здійснення представництва та надання інших видів професійної (правничої) допомоги Клієнту під час розгляду справи №910/5041/22 у суді, останній сплачує на користь Адвоката гонорар (п. 4.1 Договору).
Згідно п. 4.2 Договору з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду Адвоката, фінансового стану Клієнта, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, фінансового стану обох сторін, ціни позову, та інших істотних обставин, сторони погодили обчислення гонорару Адвоката у вигляді фіксованої суми.
У п. 4.3 Договору сторони погодили, що розмір гонорара Адвоката за надання Клієнту правової (правничої) допомоги під час розгляду справи №910/5041/22 становить: у суді першої інстанції - 350 000,00 грн; у суді апеляційної інстанції - 525 000,00 грн; у суді касаційної інстанції - 700 000,00 грн; у суді апеляційної інстанції щодо оскарження у апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову - 100 000,00 грн.
Обсяг наданої правової допомоги та розмір гонорару погоджується Сторонами у акті приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Адвокатом та Клієнтом за результатами надання правової (правничої) допомоги (п. 4.4 Договору).
На підтвердження виконання умов Договору суду апеляційної інстанції надано Акт приймання-передачі наданої правової допомоги №А0707/22-57/02 від 06.10.2022 та рахунок №Р0707/22-57/02 від 06.10.2022 на суму 100 000,00 грн, зі змісту яких вбачається, що Адвокатом надано Клієнту професійну правову (правничу) допомогу, що полягає у його представництві під час розгляду справи №910/5041/22 за позовом ТОВ «ЛЮКС Україна» до ТОВ «МАДДОКС Україна» про стягнення 22 303 048,24 грн, у Північному апеляційному господарському суді щодо оскарження у апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 про забезпечення позову.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об'єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи проти розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на їх завищений розмір з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» та у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015).
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
У рішенні від 22.09.2022 у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Адвокатом надано Клієнту послуги з підготовки апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/5041/22, клопотання про відкладення розгляду справи від 26.09.2022, клопотання про долучення доказів (копію вступної та резолютивної частин рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/5041/22) від 04.10.2022, заяви про видачу копії вступної та резолютивної частин постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2022 у справі №910/5041/22 та здійснено представництво у двох судових засіданнях від 04.10.2022 та 06.10.2022.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність клопотання позивача про зменшення розміру правової (правничої) допомоги, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі (оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку), з огляду на принцип пропорційної та розумності, вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково на суму 20 000,00 грн.
Верховий Суд у своїй постанові від 31.08.2022 у справі № 914/1564/20 вказав, що суд має надати оцінку обґрунтованості доводів відповідача щодо розподілу судових витрат та заперечень позивача, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, навівши у судовому рішенні відповідне обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи те, що судовий збір за ухвалення додаткового рішення не сплачується, то відповідно судовий збір за приписами ст. 129 ГПК України розподілу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 20-В, офіс 1037, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39237508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, поверх 10, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41588143) 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДДОКС Україна» Єгорова Святослава Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної додаткової постанови.
5. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у справі №910/5041/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 04.11.2022.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді В.А. Корсак
М.А. Руденко