Справа № 953/3060/22 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1448/22 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби
27 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Київського районного суду м. Харкова від 02 травня 2022 року відносно ОСОБА_7 , -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка Сумської області, громадянина України, який має повну середню освіту, не одружений, військовослужбовець військової служби за контрактом на посаді старший водій механік 1-го взводу спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , звання «старший солдат», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,- та призначено покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, та покладено на нього обов'язки у відповідності до ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації або командира військової частини; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженого з питань пробації або командиром військової частини.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 в Державною установою «Полтавська установа виконання покарань №23» змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набрання чинності цим вироком, звільнивши ОСОБА_7 з під варти. Після набрання вироком чинності запобіжний захід скасувати.
Згідно вироку старший солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді старшого механіка-водія 1-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення 3-тьої бригади оперативного призначення імені полковника ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини НОМЕР_1 що дислокується у АДРЕСА_3 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 25.02.2022 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, документального оформлення відпустки чи відрядження та без поважних причин не з'явився вчасно на службу до 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_3 та у період з 24.02.2022 та до 12.04.2022, в умовах воєнного стану, незаконно, постійно перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 , проводивши час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, чим вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, нез'явлення вчасно на службу без поважних причин вчиненому в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування Закону про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне звільнення від відбування покарання просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України.
В обґрунтування своєї вимоги автор апеляційної скарги зазначає, що суд не взяв до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який негативно характеризується за місцем служби, неодноразово порушував службову дисципліну та притягався до адміністративної відповідальності.
Крім того, автор апеляційної скарги вважає, що не призначення реального покарання створить у інших правопорушників уяву про безкарність аналогічних діянь та буде мати наслідком підрив обороноздатності країни.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання'передбачено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Наведені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання та звільняючи його від відбування покарання суд першої інстанції названих вимог дотримався.
Зокрема судом встановлено, що обвинувачений раніше не судимий повністю визнав свою провину та щиро розкаявся.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо виду та розміру покарання яке належить призначити ОСОБА_7 , який не оспорюється в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає також обґрунтованими висновки щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Зокрема, судом взято до уваги суб'єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зважено на всі фактори в їх сукупності і взаємозв'язку.
На підстави цих даних суд дійшов висновку що ОСОБА_7 не потребує ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов'язків, та прийняв рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів погоджуючись із таким висновком також зауважує, що обвинуваченому встановлено іспитовий строк, передбачений ч.4 ст. 75 КК України, що само по собі є для нього стримуючим фактором не вчиняти злочини в подальшому.
На час розгляду апеляційної скарги не встановлено даних, що обвинувачений вчиняв нові злочини, або іншим чином дискредитував себе.
Посилання в апеляційній скарзі на негативну характеристику ОСОБА_7 матеріалами провадження не підтверджено.
Більше того, як повідомив сам автор апеляційної скарги на даний час, тобто після вчинення кримінального правуопорушення за яке його засуджено ОСОБА_7 виявив бажання перебувати у лавах Збройних сил України де і знаходиться нині.
Ця обставина на думку колегії суддів додатково свідчить про істинність щирого каяття обвинуваченого та готовність своїми активними діями довдити, що його виправлення можливо без реального призначення покарання.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що пост кримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 свідчить про те, що звільнення від відбування покарання, яке застосував суд першої інстанції вже привело до позитивних змін в його особистості та створило для нього готовність до стабільної самокерованої право слухняної поведінки у суспільстві.
Наведені обставини свідчать про правильність висновку суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 02 травня 2022 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді