Справа №621/3078/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/1444/22 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ст. 128 КК України
27 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-обвинуваченого ОСОБА_7 ,
-захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Валки кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2022 року у відношенні ОСОБА_7 , -
Цим вироком ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Зідьки Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має вищу освіту, одружений, не працює, пенсіонер МВС України, зареєстрований та фактично проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджено:
-за ст.128 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Як установив суд, 22.05.2021 об 11:40 год., на перехресті вул. Польової, поблизу будинку № 56 та провулку Комарова, б. 18 в м. Зміїв Харківської області, між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на ґрунті особистих неприязнених відносин виник конфлікт, під час якого були присутніми ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , який, не маючи умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, через необережність, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків хоча повинен був і міг їх передбачати, відштовхнув ОСОБА_10 , від себе обома руками, внаслідок чого остання не втримала рівновагу та з висоти власного росту впала задньою частиною тіла обома руками на тверду поверхню з фрагментами асфальтного покриття.
В результаті дій ОСОБА_7 , потерпілій ОСОБА_10 , заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому шилоподібного відростку лівого ліктьового суглобу.
В своїй апеляційній скарзі захисник просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого визнати невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вказує, що обвинувальний вирок є незаконним.
Суд неправильно оцінив докази, та не врахував, що обвинувачений захищав свою дружину від дій потерпілої, яка нападала на дружину.
Зазначає, що експерт особисто рентген знімок руки потерпілої не бачив, а склав експертизу враховуючи опис рентген знімку.
Вказані знімки були надані суду лише перед судовими дебатами.
Також на думку апелянта, суд не врахував показання свідків сторони захисту.
Покарання, на думку апелянта, також є занадто суворим.
Завдана шкода незначна.
Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому порядку і безпосередньо досліджених судом, яким дана належна оцінка, зокрема показами потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
Покази зазначених свідків та потерпілої є логічними, послідовними та несуперечливими.
В судовому засіданні в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_13 пояснила, що що 22.05.2021 у неї виник конфлікт з ОСОБА_9 , в ході якого обвинувачений підбіг до неї та штовхнув руками в груди від чого вона впала з висоти власного тіла руками на тверду поверхню з фрагментами асфальтного покриття. В цей же день після події вона звернулась до медичної установи, після обстеження їй було встановлено діагноз та призначено лікування.
Свідок ОСОБА_11 , показав суду про місце розташування та механізм спричинення тілесного ушкодження потерпілій, а саме про те, що 22.05.2021 в ході конфлікту, який виник між ОСОБА_9 , та його дружиною ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , обома руками відштовхнув дружину від чого остання впала на тверду поверхню з фрагментами асфальтного покриття та отримала травму руки.
Після обстеження було встановлено діагноз та призначено лікування в ході якого дружина була позбавлена можливості вести звичний спосіб життя..
Свідок ОСОБА_12 , був свідком сварки та бачив як ОСОБА_7 , штовхнув потерпілу у груду від чого ОСОБА_10 , впала на землю на отримала травму руки, носила гіпс.
Таким чином вказані свідки та потерпіла, покази яких узгоджуються між собою, підтвердили в повному обсязі фактичні обставини справи, а саме те, що обвинувачений в ході сварки, зокрема між його дружиною та потерпілою, штовхнув ОСОБА_13 двома руками, потерпіла впала на асфальтне покриття, після чого звернулася до лікаря, де був встановлений перелом руки.
Крім того вказані покази повністю відображають хронологію події, які відбувалися під час сварки, покази є послідовними та узгоджуються між собою.
Судом першої інстанції також були допитані інші свідки, які або бачили тільки частину подій, але при цьому також підтверджували наявність конфлікту та факт поштовху обвинуваченим потерпілої, а також факт падіння на асфальт.
При цьому покази деяких свідків суд правильно не взяв до уваги, як такі які з одного боку не спростовують обвинувачення, а з іншого не мають суттєвого визначального значення.
Також суд першої інстанції дослідив та врахував зокрема висновки експертів №12-14/88-Зм/21 від 30.05.2021 та №12-14/114-Зм/21 від 28.07.2021, даними додаткової судово-медичної експертизи №12-14/115-Зм/21, згідно яких підтверджується, що у потерпілої ОСОБА_10 , мали місце множинні синці на згинальній поверхні правого та лівого передпліччя, синець в проекції лівого колінного суглоба, ділянка травматичного набряку м'яких тканин в проекції лівого ліктьового суглобу, непроникаюча колота рана в області правої кисті, закритий перелом шилоподібного відростку лівого ліктьового суглоба. Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від неодноразової дії тупих предметів, з обмеженою травмуючої поверхнею по механізму удару, або по механізму удару-здавлення, а вище вказана непроникаюча колота рана утворилась від дії предмета, що має колючі властивості, індивідуальні особливості яких своїй травмуючій поверхні не відобразилися, можливо, внаслідок здавлення фалангами пальців нападаючого верхні кінцівки потерпілої, з подальшим падінням її на виступаючі тупі предмети (фрагменти асфальтного покриття), і могли бути отримані у строк та при обставинах, вказаних потерпілою.
По ступеню тяжкості множинні синці на згинальній поверхні правого та лівого передпліччя, синець в проекції лівого колінного суглоба, ділянка травматичного набряку м'яких тканин в проекції лівого ліктьового суглоба, як в сукупності так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень. Непроникаюча колота рана в області правої кисті, відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров я. По ступеню тяжкості закритий перелом шилоподібного відростку лівого ліктьового суглоба відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за тривалістю розладу здоров'я, характерних для даного виду травми та її тяжкості.
Не виключена можливість утворення вищевказаних тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_10 , внаслідок поштовху нападаючим в область передньої поверхні грудної клітки, з подальшим падінням її на фрагменти асфальтного покриття. Свідчення ОСОБА_10 , дані нею в якості потерпілої, в ході проведення слідчого експерименту, в цілому не суперечать судово-медичним даним, як в механізмі нанесення їй тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення, і відповідають об'єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи. Свідчення ОСОБА_10 , дані у якості свідка, в ході проведення слідчого експерименту в цілому не суперечать судово-медичним даним, як в механізмі нанесення їй тілесних ушкоджень, так і в способі їх спричинення, і відповідають об'єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи. (а.с.92-93, 102-103,109-110)
Експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок чи за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Експертне дослідження було проведено на підставі постанови слідчого.
Посилання сторони захисту на те, що експерт порушив процедуру проведення експертного дослідження не приймаються колегією суддів, оскільки такі твердження нічим не підтверджуються.
У справі проведено ряд експертних досліджень, які встановили наявність тілесних ушкоджень, зокрема середньої тяжкості.
Ця обставина повністю підтверджена і не викликає у колегії суддів жодного сумніву.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що висновки проведених по справі експертиз зроблені компетентними спеціалістами, є повними, із наданням чітких відповідей на поставлені запитання, є науково-обгрунтованими, та такими, що за своїм змістом узгоджуються із фактичними обставинами даного кримінального провадження та іншими доказами, а безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено.
Жодних клопотань про необхідність допиту експерта чи дослідження буд яких доказів сторона захисту в суді апеляційної інстанції не заявляла.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині необгрунтованими.
Фактичні дані, на підставі яких суд встановив обставини цього кримінального провадження містяться також в інших досліджених доказах, які також є належними та допустимими.
Зокрема судом були досліджені протоколи проведення слідчих експериментів за участі потерпілої та свідка, згідно яких потерпіла і свідок ОСОБА_10 показали механізм поштовху (удару) у груди та механізм падіння.
Що стосується посилання сторони захисту на версію необхідної оборони з боку обвинуваченого, колегія суддів зазначає наступне.
Обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винним у завданні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Суб'єктивна сторона необережність.
Тобто обвинуваченому не інкримінується вчинення умисних дій спрямованих на завдання тілесних ушкоджень.
Тілесні ушкодження виникли саме від падіння потерпілої, а впала вона внаслідок поштовху обвинуваченого двома руками, наявність якого повністю доведена стороною обвинувачення під час судового розгляду.
При цьому жодних відомостей про наявність тілесних ушкоджень у обвинуваченого чи його дружини суду надано не було.
Таким чином, версія щодо необхідної оборони з боку обвинуваченого не підтверджена.
Крім того, обвинувачений бачив сварку своєї дружини з потерпілою, тобто двох жінок, та об'єктивно мав можливість запобігти її розвитку та загостренню будь яким іншим чином, аніж застосуванням насильства до потерпілої, наслідком якого стало її падіння.
Отже, дослідивши всі зібрані докази, суд першої інстанції прийшов до цілком правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
З огляду на вказане, колегія суддів відкидає доводи сторони захисту щодо оспорювання фактичних обставин справи та незгоду з законністю отриманих доказів у справі.
При цьому сторонам були створені належні умови, були задоволені клопотання про допит свідків як сторони захисту так і сторони обвинувачення.
Підсумовуючи викладене, колегія судді зазначає. що наведені в апеляційних скаргах мотиви щодо незгоди з судовим рішенням в частині доведеності вини обвинуваченого, а також щодо незгоди з наданою судом оцінкою окремих доказів, не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили колегії суддів дійти висновку, що рішення було постановлено з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність в цій частині.
Переглядаючи вирок в частині апеляційних доводів захисника щодо суворості призначеного судом покарання та необхідності призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, згідно з положеннями ст. 414 КПК України, визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому, дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий; на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебував, одружений, за місцем фактичного проживання скарг на його поведінку немає, є пенсіонером МВС України за вислугою років..
Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання судом не встановлено.
Отже, висновок суду стосовно остаточного покарання яке необхідно призначити обвинуваченому у виді громадських робіт на строк 200 годин- є обґрунтованим.
Відтак, призначене обвинуваченому покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Додаткових або нових обставин для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання сторона захисту не надала.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2022 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді