Постанова
Іменем України
03 листопада 2022 року
м. Валки
справа № 638/3113/21
провадження № 22-ц/818/3629/22
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2022 року, ухвалене суддею Семіряд І.В., -
У березні 2021 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову зазначає, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2010 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на їх користь заборгованість по кредиту 1413,27 доларів США, поточну заборгованість 7113 доларів США, прострочені проценти 546,76 доларів США, поточну заборгованість про процентах 88,73 долари США, пеню 1108,70 доларів США, а всього 9161,76 доларів США. Рішення набрало законної сили та приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з його виконання. Враховуючи тривале невиконання рішення суду боржниками банк має право на отримання трьох відсотків річних від простроченої суми.
У зв'язку з чим просить суд стягнути солідарно з відповідачів три відсотки річних від простроченої суми за період з 05 лютого 2018 року по 04 лютого 2021 у розмірі 591,41 доларів США.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2022 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 3% річних за період з 01 березня 2018 по 23 листопада 2020 року у розмірі 396,69 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» сплачену суму судового збору, пропорційно до задоволених вимог, по 761,60грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Укргазбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Банку в розмірі 396,69 доларів США, оскільки ними було надано розрахунок заборгованості за останні 3 три роки, які передували зверненню до суду з цим позовом.
Також зазначають, що відповідачем не заявлялося клопотання про застосування строку позовної давності.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідачами рішення суду не оскаржується.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачами було порушено грошове зобов'язання перед Банком, у останнього виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст.625 ЦК України у вигляді стягнення 3% річних від простроченої суми з моменту порушення основного грошового зобов'язання до моменту його усунення, і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Враховуючи те, що Банк звернувся до суду 01 березня 2018 року, а заборгованість по основному зобов'язанню було погашено 23 листопада 2020 року, тому саме за цей період підлягає нарахуванню та стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача 3% річних, розмір яких, згідно наданого Банком розрахунку, становитиме 392 долари США
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 18 січня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03/08-4, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 10 138 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами 12,5% річних строком до 16 січня 2015 року.
18 січня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк»,та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №04/08-4, згідно умов якого остання поручилася перед Банком за належне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ПАТ АБ «Укргазбанк», заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2010 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» прострочену заборгованість по кредиту 1 413,27 доларів США, поточну заборгованість по кредиту 7 113 доларів США, прострочену заборгованість по процентах 546,76 доларів США, поточну заборгованість по процентах 88,73 доларів США, пеню - 2674,92грн, пеню по простроченим процентам у сумі 1 108,70грн, всього разом 9 161,76 доларів США та пені 3 783,62грн. згідно розрахунку.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. відкрито виконавче провадження №63020368 з виконання виконавчого листа №2-6598/2010.
23 листопада 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. закінчено виконавче провадження №63020368, у зв'язку з тим, що на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум та зарахування стягнутих з боржника коштів, надійшли кошти, який достатньо для задоволення стягувача за виконавчим документом.
Як на підставу позову Банк посилається на те, що оскільки мало місце тривале невиконання рішення суду боржниками він має право на отримання трьох відсотків річних від простроченої суми за період за період з 05 лютого 2018 року по 04 лютого 2021 у розмірі 591,41 доларів США.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частин 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України).
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року № 6-1946цс15, постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15 та постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року справи № 761/4878/16-ц.
Таким чином, за змістом ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування, утримування ним грошових коштів, які належать до сплати кредиторові.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Така позиція суду підтверджується постановою Верховного Суду України у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року.
Таким чином, застосування позовної давності, для стягнення 3% річних за останні три роки, як про це зазначає позивач, в даному випадку не вимагається.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачі мають грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджує рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2010 року у справі №2-6598/2010.
З огляду на те, що відповідачі порушили вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Посилання відповідачки ОСОБА_2 на те, що на неї, як на поручителя не покладено обов'язку зі сплати 3% річних у разі порушення виконання грошового зобов'язання - безпідставні.
Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, аналіз статті 559 ЦК України свідчить, що закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому в статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду який викладено у постанові від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20), закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки та зазначила, що "наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 порушено виконання грошового зобов'язання визначеного судом, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, в тому числі і до поручителя ОСОБА_2 .
Матеріали справи свідчать, що Банк звернувся до суду з цим позовом 01 березня 2021 року.
Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. від 23 листопада 2020 року виконавче провадження №63020368 з виконання виконавчого листа №2-6598/2010, виданого 21 грудня 2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» простроченої заборгованості по кредиту - 1 414,27 доларів США, поточну заборгованість по кредиту 7 113 доларів США, прострочену заборгованість по процентам - 545,76 доларів США, поточну заборгованість - 88,73 доларів США, пеню по прострочену кредиту - 2 674,92грн., пеню за простроченими процентами у сумі 1 108,70грн., всього разом заборгованості на суму 9 191,76 доларів США та пені 3 783,62грн. згідно розрахунку - закінчено, у зв'язку з тим, що на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум та зарахування стягнутих з боржника коштів, надійшли кошти, яких достатньо для задоволення стягувача за виконавчим документом.
Отже, грошове зобов'язання, яке виникло на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2010 року було виконане відповідачами 23 листопада 2020 року.
Таким чином, період за який слід стягнути 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду є 01 березня 2018 року по 23 листопада 2020 року.
При цьому три відсотки річних розраховуються за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів].
Такі висновки суду є вірними, разом з тим, суд першої інстанції при підрахуванні 3% річних (виходячи із розрахунку Банку) фактично здійснив нарахування за період з 01 березня 2018 року по 03 грудня 2019 року, а не по 23 листопада 2020 року, як про це заначено в рішенні суду.
Згідно наданого Банком розрахунку, який відповідачами не заперечується, перевірено судом, розмір 3% річних за період з 01 березня 2018 року по 23 листопада 2020 року становитиме 591,06 доларів США, який підлягатиме стягненню.
Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладених обставин справи рішення суду в частині суми стягнення 3% річних підлягає зміні.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, Банком при поданні позовної заяви сплачено 2270грн., а при подачі апеляційної скарги 3 405 судового збору, а усього 5 675грн.
Таким чином, з відповідачів на користь Банку підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі (591,41 доларів США - заявлені позовні вимоги : 591,06 доларів США - задоволені позовні вимоги) = 1,005 частина задоволених позовних вимог; 5 675грн. : 1,005 = 5 646,76грн., тобто по 2 823,38грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2022 року суду в частині суми стягнення 3% річних - змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 3% річних за період з 01 березня 2018 по 23 листопада 2020 року у розмірі 591,06 доларів США.
Змінити розмір судових витрат.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» витати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог по 2 823,38грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2022 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова