Постанова
Іменем України
03 листопада 2022 року
м. Валки
Справа № 641/6307/20
Провадження № 22-ц/818/723/22
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал»,
третя особа: Акціонерне товариство «УкрСиббанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», третя особа: Акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року, ухвалене суддею Музиченко В.О., -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», третя особа: Акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу недійсним.
В обгрунтування позову зазначає, що 04 квітня 2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11328606000, згідно умов якого він отримав кредит в розмірі 31 290 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,50% річних строком повернення до 03 квітня 2015 року. В забезпечення виконання ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 04 квітня 2008 року за цим же договором він передав в заставу банку транспортний засіб - Ssang Yong Kyron, 2008 року випуску держномер НОМЕР_1 . Рішенням Загальних зборів акціонерів від 27 жовтня 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» з метою приведення своєї діяльності у відповідність до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінив своє найменування на ПАТ «УкрСиббанк». Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» № 01/08-2019 від 01 серпня 2018року ТОВ «Кредекс Фінанс» перейменовано на ТОВ «Вердикт Капітал». 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ « Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу, за умовами якого останньому передано право вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором №11328606000 від 04 квітня 2008 року. У 2018 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до нього та ОСОБА_3 в суд з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на їх користь - 2 000грн. та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11328606000 від 04 квітня 2008 року звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Ssang Yong Kyron,2008 року випуску держномер НОМЕР_1 , який йому належить, шляхом продажу вказаного транспортного засобу та укладенням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем зі зняттям транспортного засобу з обліку в органах ДАІ України. Крім того, просили надати їм право підпису від імені власника усі дії, необхідні для зняття транспортного засобу з обліку та вилучити у нього автомобіль, що є предметом застави, а також комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, номерні знаки, відшкодувати судові витрати. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2018 року позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» залишені без задоволення. У 2020 році ТОВ «Вердикт капітал» знову звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просив стягнути з нього 239 240,53грн. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2020 року позовні вимоги ТОВ « Вердикт капітал» залишені без задоволення. Зазначає, що в задоволенні вказаних вище позовів ТОВ «Вердикт капітал» було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, що на його думку є однією з підстав для визнання оскаржуваних правочинів недійсними. Також вказує, що договір факторингу було укладено без його попередньої згоди на це, що є порушенням п.7.3 кредитного договору, яким передбачено, що матеріали та інформація, що стосується даного договору є конфіденційною і не може передаватися тертім особам без письмової згоди іншої сторони договору. Крім того, в кредитному договорі відсутня конкретна дата повернення всієї суми кредиту.
У зв'язку з чим просить суд визнати договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11328606000 від 04 квітня 2008 року недійсним.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення, у зв'язку зі спливом позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки договір факторингу був укладеної без його згоди, Банком було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, в кредитному договору відсутня кокретна дата повернення кредиту, у суду першої інстанції були наявні всі підстави для визнання спірного договору недійсним. Що стосується строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом, то він пропущений не був, оскільки він дізнався про порушення свого права з рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2018 року.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини на які посилається позивач не є підставами для визнання спірних договорів недійсними. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.
Проте, повістю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 04 Квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1132860600, згідно умов якого останнім отримав кредит в розмірі 31290,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,50% річних строком повернення до 03 квітня 2015 року.
В забезпечення виконання ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 04 квітня 2008 року за вказаним кредитним договору було передану в заставу банку транспортний засіб - Ssang Yong Kyron,2008 року випуску держномер НОМЕР_1 .
20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12, за умовами якого останньому передано право вимоги за кредитами, в тому числі і за кредитним договором №11328606000 від 04 квітня 2008 року.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частин 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до положень 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
В обгрунтування наявності підстав для визнання недійсним кредитного договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, ОСОБА_1 посилається на те, що договір факторингу, за яким було відступлено право вимоги, в т.ч. за кредитним договором, був укладеної без його згоди, що є порушенням п.7.2 кредитного договору, яким передбачено, що матеріали та інформація, що стосується даного договору є конфіденційною і не може передаватися тертім особам без письмової згоди іншої сторони договору.
Також, Банком було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором. Крім того, в кредитному договору відсутня конкретна дата повернення кредиту.
Частиною 2 ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Визнаючи угоду недійсною на підставі частини першої статті 203 ЦК України, суди у рішенні мають встановити, якому саме закону чи іншому нормативному акту оспорена угода не відповідає.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон).
Частинами 1-6 статті 11 Закону, в редакції, яка діяла на час укладання спірних договорів, передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.
Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.
Не є порушенням положень абзацу другого цієї частини повідомлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій.
Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.
Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.
Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:
1) сума кредиту;
2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;
3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;
4) право дострокового повернення кредиту;
5) річна відсоткова ставка за кредитом;
6) інші умови, визначені законодавством.
У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:
1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;
2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;
3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;
4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.
Так, згідно ч.ч.1, 2 статті 18 Закону, в редакції, яка діяла на час укладання спірних договорів, на яку посилається позивач, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно ст. ст.12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать, що 04 квітня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №1132860600.
Згідно п.7.2 вказаного договору підписання даного договору позичальник підтверджує, що володіє усіма необхідними документами, що необхідні для укладення Договору, та має здатність виконувати його умови;
Він не обмежений в дієздатності, а при укладенні цього Договору не вимагається згоди будь-якої третьої особи;
цей договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковим для позичальника;
на день підписання Договору відсутні будь-які перешкоди для його виконання, та будь-які судові розслідування (спори), розслідування з боку державних контролюючих органів, що можуть істотно та/або негативно вплинути на фінансовий стан та кредитоспроможність позичальника;
надані позичальником у Банк документи для розгляду питання про кредитування та інші документи, пов'язані з обслуговуванням кредиту, не містять будь-яких недостовірних відомостей, складені та/або отримані в порядку, передбаченому чинним законодавством України;
повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови Договору, свої права та обов'язки за Договором і погоджується з ними;
перед укладенням цього договору отримав від Банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів».
Колегією суддів не встановлено обставин, за якими Закон України "Про захист прав споживачів" пов'язував би можливість визнання недійсними пунктів договору.
Умови договору узгоджувались сторонами, не є несправедливими в розумінні положень ст.18 Закону.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 не була надана інформація, яка б не давала можливості в повній мірі усвідомлювати, який договір він укладає та на яких умовах, при цьому матеріали справи також не містять відомостей про звернення позичальника до банку з приводу незрозумілості кредитного договору, несправедливості його умов, неправомірності положень цього договору.
Крім того, матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано доказів того, що на момент укладання спірного договору у сторін правочину було відсутнє їх волевиявлення, не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, а договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені.
Доводи позивача на те, що договір факторингу № 05/12 укладений 20 квітня 2012 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ « Кредекс Фінанс» без його згоди, що є порушенням п.7.2 кредитного договору, а отже є підставою для визнання його недійсним - колегією суддів не приймаються.
Так, дійсно, п.7.2 кредитного договору передбаченого, що текст договору, будь-які матеріали, інформація, що стосується даного Договору, є конфіденційною і не може передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони Договору, крім випадків, передбачених чинним законодавством України
Разом з тим, ч.1 ст.517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст.519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому, при цьому, відступлення права відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором з одночасною передачею останньому документів які засвідчують права, що передаються.
Укладання договору факторингу не впливає на дійсність кредитного договору та не є підставою для визнання недійсним останнього.
Посилання позивача щодо порушення строків позовної давності ТОВ « Вердикт Капітал» при зверненні їх до суду з позовом про стягнення заборгованості з позивача за кредитним договором колегією суддів також не приймаються, оскільки, пропуск строку позовної давності є виключно підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за правочином, за яким пропущено такий строк, а не підставою для визнання договору недійсним.
Твердження позивача, що в оспорюваному кредитному договорі не встановлена конкретна дата повернення всієї суми кредиту, що унеможливлює його виконання - є безпідставними та спростовуються умовами цього договору, п 1.2.2. якого передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку до договору, але в будь - якому випадку не підніше 03 квітня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для визнання договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №11328606000 від 04 квітня 2008 року недійсним.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, як про відмову у задоволення позову по суті справи так і про відмову у задоволенні позови за спливом позовної давності.
Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 234/13519/16-ц вказано, що «відповідно до частин другої-четвертоїстатті 267 ЦК Українизаява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином, підставами для відмови в позові у зв'язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. Позовна давність застосовується до обґрунтованого позову».
Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічний правовий висновок викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц та у постанові від 31 жовтня 2018 в справі № 367/6105/16-ц.
Оскільки позовні вимоги є необгрнутованими по суті спору, тому відмовити у задоволенні позовних вимог необхідно саме з цих підстав.
Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності - є помилковими.
За таких обставин, рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову саме з підстав недоведеності позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст.371,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2021 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова