Справа № 564/2263/18
03 листопада 2022 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль, Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, інваліда дитинства III групи, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,,
за участі сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - ОСОБА_6 , потерпілого - ОСОБА_7
ОСОБА_3 08 липня 2018 року о 23 год. 00 хв. перебуваючи неподалік від автовокзалу, що в АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту на грунті раптово виниклих неприязних відносин, використовуючи кухонний ніж, умисно заподіяв ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_3 , тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а саме наніс один удар ножем в область живота останнього.
В результаті нанесення удару ножем, ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота з наявністю рани на передній черевній стінці в ділянці епігастрії, яка продовжується в раневий канал по ходу якого пошкоджено шкіру, підшкірну жирову клітковину, м"язи черевної стінки, брижу кишківника, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею.
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життяв момент заподіяння.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав, підтвердив фактичні обставини нанесення потерпілому тілесного ушкодження, щиро розкаявся, попросив вибачення за скоєне.
Зокрема, зазначив, що 07 чи 08 липня, точної дати не пам'ятає, 2018 року, ввечері, вони з друзями відпочивали та випивали біля магазину “Гудок”, що у м. Костопіль, згодом до них приєднався потерпілий ОСОБА_7 , якого він раніше не знав. Після закриття магазину «Гудок», вони, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та він, продовжили випивати біля автовокзалу у м. Костопіль, де встановлена палатка. Вказав, що упродовж вечора у них з обвинуваченим конфлікту не виникало. Однак, згодом, потерпілий почав щось говорити, кинув гроші, що його, ОСОБА_3 , обурило і він взяв ножа, який лежав на столі, яким вони різали їжу, і наніс один удар в живіт ОСОБА_7 , це була десь 11 чи 12 година ночі, після чого одразу пішов. Про вичнене шкодує.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що у липня 2018 року, точної дати він не пам'ятає, було свято “ ОСОБА_9 ”, він повертався з роботи, це був вечір, вирішив зайти до магазину “Гудок”, що у місці Костопіль, там за магазином у палатці відпочивала компанія хлопців, серед них був його знайомий ОСОБА_8 , і він, потерпілий, приєднався до них, де розпивали алкогольні напої. Після закриття магазину “Гудок”, у них ще залишився алкоголь, і вони, потерпілий, обвинувачений та ОСОБА_8 , пішли продовжувати випивати до автовокзалу. Пізніше обвинувачений попросив у нього, ОСОБА_7 , телефон, щоб зателефонувати до бабусі, по завершенню розмови він, потерпілий, забрав належний йому телефон і почав іти. В цей момент до нього підійшов ОСОБА_3 , та з незрозумілих причин, наніс йому, потерпілому, один удар ножем в область живота, залишивши ніж в животі, обвинувачений втік. Вказав, що з ним, ОСОБА_7 , залишився ОСОБА_8 , згодом приїхала швидка, його відвезли до лікарні, де була зроблена операція. Вказав, що ніж за його проханням із живота витягнув ОСОБА_8 .
Зазначив, що будь-яких претензій матеріального характеру до обвинуваченого немає. Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні попросив у нього вибачення, просив суд не застосовувати до ОСОБА_3 високу міру покарання.
Крім показань обвинуваченого, потерпілого факт завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 повністю підтверджується дослідженими в судому засіданні письмовими доказами.
Так, відповідно до висновку № 650 від 23.08.2018 року, згідно з наданими медичними документами, у гр. ОСОБА_7 лікарями відмічені такі тілесні ушкодження: проникаюче ножове поранення живота з наявністю рани на передній черевній стінці в ділянці епігастрії, яка продовжується в раневий канал по ходу якого пошкоджено шкіру, підшкірну жирову клітковину, м'язи черевної стінки, брижу кишківника, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею, могла утворитися незадовго до поступлення потерпілого в лікувальний заклад, тобто не суперечать вказаному в обставинах терміну і, згідно п.2.1.3. “к” “Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95 р. №6, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від однієї травматичної дії із значною силою колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа (а.с.110-111).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.07.2018 року із застосуванням фотозйомки з дотриманням процесуальних вимог, в присутності понятих - було проведено огляд на відкритій місцевості в АДРЕСА_2 з лівої сторони на відстані близько 50 м. від центрального входу до автовокзалу, об'єктом огляду являвся кухонний ніж з дерев'яною ручкою, сірого кольору та металевим лезом, загальним розміром близько 22 см. Під час огляду на лезу ножа була наявна речовина бурого кольору, ззовні схожа на кров. Після огляду вказаний ніж було упаковано та вилучено (а.с. 9-10).
Відповідно до висновку експерта № 42 при судово-медичній експертизі ножа (об.1) знайдено кров людини, статеву належність якої встановити не вдалося через відсутність в препаратах клітинних елементів, придатних для цитологічного обліку. При серологічному дослідженні крові з об. 1 виявлений тільки антиген Н ізосерологічної системи АВО, який як основний чи супутній, може бути присутнім в крові осіб з будь-якою групою крові по системі АВО. Однак, в якості основного, антиген Н характерний особам з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, що не виключає походження крові від будь-якої особи (осіб) з вказаною групою крові, в тому числі від потерпілого ОСОБА_7 . Походження, виявленої на ножі крові, від підозрюваного ОСОБА_3 виключається по груповій ознаці (а.с.82-84).
Згідно протоколу огляду речей, документів від 08.07.2018 року із застосуванням фотозйомки з дотриманням процесуальних вимог, в присутності понятих - було оглянуто футболку синього кольору та джинсові штани світло-синього кольору, в яких був одягнутий потерпілий ОСОБА_7 . Так, оглядом футболки було відмічено, що у її передній частині, в районі живота наявний проріз, приблизною довжиною 3 см., біля якого наявні плями бурого кольору, що зовні схожі на кров. При огляді джинсів, також, були виявлені плями бурого кольору, що зовні схожі на кров (а.с. 27-28).
Згідно висновку експерта № 593 на представлених для дослідження джинсах (об'єкти №1,2), футболці (об'єкти № 3) встановлено наявність крові людини. При серологічному дослідженні на вищевказаних речових доказах виявлений антиген Н і ізогемаглютиніни анти-А анти-В ізосерологічної системи АВО. Характерні особам з групою О з ізогемаглютинінами анти-А анти-В і в тому числі потерпілому ОСОБА_7 . Походження крові від підозрюваного ОСОБА_3 виключається (а.с.90-91).
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 158/18 ОСОБА_3 здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в момент вчинення інкримінованого йому злочину у тимчасовому хворобливому стані не знаходився та в стані фізіологічного афекту не перебував, не позбавлений здатності давати адекватні показання (а.с.102-105).
Оцінюючи подані сторонами кримінального провадження та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині повністю доведена. Його дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про винну особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових злочинів, слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України ближче до нижньої межі - 5 років позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім .
Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується посередньо, скарг від сусідів на нього не надходило.
Враховуючи сукупність обставини, що пом'якшують покарання і за міркуванням суду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який розкався у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, особисте ставлення до вчиненого, та те, що обвинувачений у судовому засіданні попросив вибачення у потерпілого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки у відповідності до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.
Цивільний позов в межах кримінального провадження потерпілий ОСОБА_7 не подавав.
Прокурором було пред'явлено в інтересах держави в особі Костопільської ЦРЛ Костопільської районної ради Рівненської області, теперішня назва Комунальне некомерційне підприємство “Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Костопільської міської ради, до ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, в якому прокурор просив стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Костопільської ЦРЛ Костопільської районної ради Рівненської області 2079 грн. 92 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення для їх зарахування до районного бюджету.
ОСОБА_3 та його захисник в судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю.
Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 у зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями перебував на стаціонарному лікуванні у Костопільській ЦРЛ.
Так, згідно з довідкою медичної установи № 2088/01-14/18 від 26.09.2018 потерпілий ОСОБА_7 перебував на лікуванні у хірургічному відділенні з 08.07.2018 по 16.07.2018, тобто 8 ліжко-днів.
Відповідно до вказаної довідки загальна сума витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення становить 2079,92 грн.
Вказаний розрахунок проведено у відповідності до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, суд приймає його до уваги.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, то, відповідно, існує причинний зв'язок між його злочинними діями та перебування ОСОБА_7 на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку).
Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
Згідно з ч.3 ст.1206 ЦК України вказаної норми, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також ті обставини, що внаслідок вчинення відповідачем злочину, закладом охорони здоров'я понесені витрати на лікування потерпілого від злочину за рахунок бюджетних коштів, вимоги позивача про стягнення коштів є обґрунтованими відповідно до чинного законодавства та доведеними доказами в справі, таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає до задоволення.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - відсутній.
Процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100,174,369-371,373-374 КПК України, ст.ст.50, 65, 66, 67,75,76ч.1 ст.121 КК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, поклавши здійснення такого нагляду за ОСОБА_3 на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Після набрання вироком суду законної сили речові докази по справі, а саме:
- кухонний ніж, який упаковано в упаковку експертна служба МВС Україна, № 1704682 - знищити;
- чоловічі кросівки чорного кольору, джинсові штани синього кольору, чоловічу куртку чорного кольору, білу футболку з написом червоними літерами “Ferarri”, які упаковано в упаковку “Україна Національна поліція” № 0005908 - повернути власнику ОСОБА_3 ;
- чоловічу світло-синю футболку, чоловічі джинси синього кольору, які упаковано в паперову коробку опечатану паперовою биркою Костопільський ВП №212 з підписами понятих - повернути власнику ОСОБА_7 .
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства “Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Костопільської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Комунального некомерційного підприємства “Костопільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Костопільської міської ради - 2079 (дві тисячі сімдесят дев'ять) гривень 92 копійки витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1