Справа № 308/556/20
04 листопада 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Федорнак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІДО», про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІДО» за яким просить суд: зобов'язати відповідача в особі директора Білецького Павла Павловича спростувати інформацію, яка зазначена у статті «Сільський голова «іноземець» керує сільською радою на Берегівщини».
В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.
У жовтні 2019 року у мережі Інтернет на сайті інформаційного агентства «ЗИДО» http/zido.com.ua/ було розміщено інформацію, статтю під назвою «Сільський голова «іноземець» керує сільською радою на Берегівщині». Стаття містить компрометуючий характер та паплюжить честі, гідності і ділову репутацію сільського голови Мужіївської сільської ради Фіцая Василя Івановича. Інформація розміщена з відома відповідальної особи директора ОСОБА_2 ІА «Зидо» та грубим чином порушує конституційні права громадянина України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та гаку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У листопаді 2019 року адвокатом Лишенко Н.С в інтересах ОСОБА_1 було зроблено адвокатський запит для з'ясування певних обставин, а саме: яким чином така інформація потрапила до ІА «Зидо»? Чи достовірна інформація яка поширена?, а також ряд інших питань щодо розміщення такої інформації, який був проігнорований відповідачем.
Поширена інформація не була підтверджена ніякими документами та не містить посилання на достовірність походження такої інформації. Також на протязі певного часу від директора агенції не було надано жодних пояснень щодо поширення інформацію під назвою «Сільський голова «іноземець» керує сільською радою на Берегівщині».
Позивач вважає, що текст статті спрямований на підрив авторитету глави Мужіївської сільської ради ( ОСОБА_1 ) що в свою чергу є закликом до політичного заколоту і підриву діючого політичного устрою. Таким чином стаття зачіпає не лише честь і гідність фізичної особи, а також ділову репутацію представника влади.
На підставі наведеного та керуючись вимогами: ст. 28. ч. 5 ст. 55 Конституції України, ст.ст. 16, 201, 270, 275, 277, 297 ЦК України, ст. 10 Конвенції з прав людини, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, позивач просить суд задовольнити зазначений позов.
За ухвалою від 22.01.2020 року судом було прийняте рішення розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано строк на надання письмових заяв сторонам - протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
10.02.2020 до суду від представника позивача - адвоката Лишенко Н.С. надійшло клопотання про виклик у якості свідка ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
За ухвалою від 02.03.2020 року судом було задоволене вищезазначене клопотання та на підставі ст. 91 ЦПК України, у судове засідання, яке призначено на 14 год. 00 хв., 02.03.2020 року, викликано у якості свідка: ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснено свідку, що він зобов'язаний з'явитися до суду за викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини, а також, відповідно до приписів ч. 4 ст. 91 ЦПК України, суд попереджає про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдиве показання чи за відмову від давання показань на вимогу суду.
28.05.2020 року до суду від представника позивача - адвоката Лишенко Н.С. надійшла заява про зменшення позовних вимог за якою вона просить суд: зобов'язати Інформаційне агентство ТОВ «ЗІДО» в особі Білецького П.П. спростувати інформацію стосовно подвійного громадянства ОСОБА_1 шляхом розміщення на усіх інфосайтах, на яких було розміщено статтю: «Як сільський голова «іноземець» керує сільською радою на Берегівщині» інформацію, яка спростовує наявність подвійного громадянства ОСОБА_1 . Тобто інформацію спростувати шляхом розміщення на їх персональній сторінці в Інтернет мережі повідомлення про те, що інформація про подвійне громадянство ОСОБА_1 є недостовірною, а саме що:
- щодо наявності громадянства іноземних держав ОСОБА_3 як голови Мужіївської сільської ради (що підтверджена відповідачем ксерокопією фальсифікованого документа);
- щодо належності до громадянства ОСОБА_4 Фіцая як голови Мужіївської сільської ради;
- щодо наявності у ОСОБА_3 як голови Мужіївської сільської ради паспорта громадянина Угорщини.
За ухвалою від 08.09.2020 року було прийняти до розгляду та постановлено розглянути по суті заяву від 28.05.2020 року представника позивача - адвоката Лишенко Н.С. про зменшення позовних вимог, за якою вона просить суд: зобов'язати Інформаційне агентство ТОВ «ЗІДО» в особі Білецького П.П. спростувати інформацію стосовно подвійного громадянства ОСОБА_1 шляхом розміщення на усіх інфосайтах, на яких було розміщено статтю: «Як сільський голова «іноземець» керує сільською радою на Берегівщині» інформацію, яка спростовує наявність подвійного громадянства ОСОБА_1 . Тобто інформацію спростувати шляхом розміщення на їх персональній сторінці в Інтернет мережі повідомлення про те, що інформація про подвійне громадянство ОСОБА_1 є недостовірною, а саме що:
- щодо наявності громадянства іноземних держав ОСОБА_3 як голови Мужіївської сільської ради (що підтверджена відповідачем ксерокопією фальсифікованого документа);
- щодо належності до громадянства ОСОБА_4 Фіцая як голови Мужіївської сільської ради;
- щодо наявності у ОСОБА_3 як голови Мужіївської сільської ради паспорта громадянина Угорщини.
Встановлено строк для подання відзивів та письмових заяв у цій справі з урахуванням заяви від 28.05.2020 року представника позивача - адвоката Лишенко Н.С. про зменшення позовних вимог - протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення цієї ухвали суду.
Протягом встановленого строку будь - які письмові заяви до суду не надійшли.
31.03.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі доказами, за якою він також підтримав позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі.
У жодне судове засідання не прибув повноважений та компетентний представник відповідача - ТОВ «ЗІДО», незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений, будь - яких письмових заяв від нього до суду не надходило.
Свідок ОСОБА_2 також не прибув до суду, причини неприбуття суду не повідомив, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом повідомлений належним чином. У подальшому представник позивача та безпосередньо позивач не наполягали на повторному виклику свідка до суду та його допиті.
Судове засідання у справі було призначене на 04.11.2022 року на 09 год. 40 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до наступних висновків.
У відповідності до ч. 7 ст. 85 ЦПК України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
Згідно зазначено норми, судом було за власною ініціативою оглянуто веб-сайт (сторінку) Інформаційного агентства «ЗІДО» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , де на час розгляду справи була наявна публікація під заголовком: «Як сільський голова «іноземець» керує сільською радою на Берегівщині», роздруківка якої додана позивачем до позовної заяви, наступного змісту:
«На Закарпатті для обласної СБУ з'явилася не тільки тема, але й цілком реальна робота. Бо ж цікаво було б почути думку влади: яким чином громадяни іноземних держав можуть бути представниками влади в Україні?
І хто повинен контролювати під час виборчого процесу такий момент: чи кандидат у владні структури не є громадянином іншої держави.
До нас надійшла інформація щодо наявності громадянства іноземних держав ОСОБА_5 , голови сільської ради с. Мужієво, що на Берегівщині, підтверджена ксерокопією відповідного документа, як відповідальні громадяни ми заяву написали та звернулись до Центрального управління Служби безпеки України, щоб взяли це на контроль.
У нашого видання цілком логічне запитання до голови Мужіївської сільської ради Василя Фіцая: яким чином будучи громадянином Угорщини він пішов балотуватися на голову сільської ради? І, до слова, перебуває на цій посаді вже кілька термінів. Наскільки нам відомо, приймаючи громадянство тієї чи іншої держави, особа складає там присягу та обіцяє служити її інтересам. До речі ОСОБА_6 вже давно є в базі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але Закарпатська СБУ про це чомусь скромно мовчала....? Самі здогадуйтесь!
Обурення в коментарях окремих мешканців області (угорськомовних) тільки й підтверджує той факт, що він таки має паспорт громадянина Угорщини. Але цікаво спостерігати й за думками де люди нібито не вбачають в подвійному громадянстві нічого протизаконного. Тільки скажіть, чи направте на адресу редакції хоча б один факт, де громадянин України (який має український паспорт) займає виборчу чи державну посаду в країнах ЄС чи, скажімо США, Ізраїлю! Не знайдете, бо це абсурд та повна зневага до держави. В Криму також свого часу видавали паспорти громадян Росії і до чого це призвело....?! Отже добре задумайтеся Служба Безпеки України, бо перші дзвіночки вже є...
І давайте тоді розберемося і звернемо увагу на ще один цікавий факт. Добре, особа має подвійне громадянство, але яка це особа? ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 українському документі він ОСОБА_9 , а в угорському ОСОБА_10 . Це навіть не переклад одного й того самого імені угорською, це інше ім'я. Для чого він має паспорт фактично іншої особи, що він приховує? Змінив ім'я? З якою метою? Чи не є він диверсантом у нашій державі?
Повертаючись до персони ОСОБА_11 , який вже 4-й строк є головою с. Мужієво, сказати, що махінацій з землями та різного роду розпорядженнями значить нічого не сказати... Ми заглибилися в проблематику згаданого питання і публікуватимемо серію матеріалів, щодо дій цієї персони, та звертатимемося до правоохоронних органів. Питання контрабанди цигарок у великих масштабах... оборудки з землями... та багато цікавого ви прочитаєте в журналістських розслідуваннях. Щоби в когось розвіяти ілюзії, що знаходження громадянина іноземної держави це нормально. Мало прикладів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших, котрі займали серйозні посади?
ОСОБА_14 золоторудник став наріжним каменем котрий викриває багатомахінаційні дії пана ОСОБА_15 та його поплічників.
Публікація Мужіївського сільського голови відкритого листа до Президента України Володимира Зеленського щодо нібито рейдерів та незаконних судових рішень, які заважають голові здійснювати свою діяльність.
Насправді, більшість подій з 2008 року щодо захоплення та знищення майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали» здійснювалось за підтримки та сприяння сільського голови ОСОБА_5 і його роль у позбавленні ТОВ «Закарпатполіметали» активів і доведення підприємства до такого стану, є досить суттєвою.
На сьогоднішній день голова сільради, публікуючи такі звернення насправді сприяє дійсним рейдерам в їх незаконній діяльності.
Ситуація полягає у наступному.
Щодо банкрутства ТОВ «Закарпатполіметали».
09.06.2008 Господарський суд Закарпатської області порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Закарпатполіметали» №16/89 за заявою Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської області.
19.08.2008 суд призначив арбітражного керуючого ОСОБА_16 .
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 16.02.2010 у справі №16/89 ТОВ «Закарпатполіметали» визнано банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.04.2019 введено процедуру санації, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого ОСОБА_17 .
Слід зазначити, що до банкрутства ТОВ «Закарпатполіметали» призвело недофінансування проекту розвитку підприємства, а згодом, дії керівника ТОВ «Закарпатполіметали» ОСОБА_18 , який припинив вести облік на підприємстві, припустився зростання з 0,5 до 5 мільйонів гривень заборгованості із заробітної плати, розкрадав та розпродував майно (з цього приводу розглядали кримінальну справу, яка завершилася умовним відбуванням покарання). Разом з директором ТОВ «Сауляк» на той момент ОСОБА_19 , за явного сприяння голови сільради ОСОБА_5 , з директором Василинцем через місцеві суди все майно було захоплено ТОВ «Сауляк».
Саме за сприяння голови сільради земельні ділянки під родовищем були фактично захоплені ТОВ «Сауляк» за оборудкою з сином ОСОБА_19 - ОСОБА_20 - директором ТОВ «Береговополіметали», яке було зареєстроване в будівлі сільради.
Значне сприяння голова сільради надавав ОСОБА_19 , ОСОБА_21 (який, до слова, є громадянином РФ, та перебуває в розшуку) та ОСОБА_22 , які у 2013-2014 році захоплювали активи ТОВ «Закарпатполіметали», а також намагалися захопити відвали та хвостосховища.
Під егідою і з явної згоди, а за словами місцевих жителів і за активної участі сільського голови у 2015 році найбільш цінне майно ТОВ «Закарпатполіметали» було вивезено з рудника, частина майна здана на металобрухт, про це навіть роми розкажуть, які також отримували «добро» на вивезення та здачу на металобрухт майна ТОВ «Закарпатполіметали». Тут вони розкажуть, від кого вони його отримували, та від сільського голови ж.
У 2017 році за свідомої бездіяльності ОСОБА_5 на відвалах, належних ТОВ «Закарпатполіметали» ПрАТ «Карпатська рудна компанія» на чолі з ОСОБА_19 без жодних (!) дозволів та документів побудувала низку тимчасових споруд, здійснюючи ніким не контрольовану переробку відвалів, прикриваючись екологічними проблемами.
У 2017 році ОСОБА_6 , як голова сільради, склав акт, звісно разом з директором ПрАТ «Карпатська рудна компанія» ОСОБА_20 про нібито знищення нерухомого майна на земельній ділянці ТОВ «Закарпатполіметали», хоча фактично це майно, хоча частково і у незадовільному стані, але існує.
Так само саме голова сільради ОСОБА_6 надав у користування ПрАТ «Карпастка рудна компанія» у липні 2019 року земельну ділянку площею 2,5 га.
При цьому явне сприяння ОСОБА_5 всім «забаганкам» ОСОБА_19 має своє пояснення, та носить явний корупційний характер.
Є очевидні факти, які лежать на поверхні, та про які може дізнатися кожний охочий, а є і приховані, які потребують детального вивчення правоохоронними органами, на що і направлено подання цієї заяви.
Так беззаперечним є факт, що у 2008-2009 році мешканець с. Мужієво сільський голова ОСОБА_6 використовував тривалий час автомобіль ВАЗ «Нива» з київськими номерними знаками, який надав йому ОСОБА_23 . Так само сприяння Гожику і ПрАТ «Карпатська рудна компанія» у 2012-2013 роках Фіцаєм вилилося у користування транспортним засобом.
І що дивно, навіть зараз ОСОБА_24 використовує автомобіль з київською реєстрацію.
Зрозуміло, що це лише вершина злочинного айсбергу, оскільки основні оборудки та «співпраця» приховуються цими особами.
З цього і випливає така активна підтримка з боку голови Мужіївської сільради ОСОБА_5 діяльності «псевдоінвестора», який жодного дня не був на теренах нашої держави та зокрема в с. Мужієво, а перебуває в Росії, «Авеллана Голд», ПрАТ «Карпатська рудна компанія», ОСОБА_23 та інших. Голову села не турбує ані погашення заборгованості перед бюджетом, ані державні і громадські інтереси, ані доля людей та села.
Недаремно останнім часом серед місцевих жителів поширюється невдоволення діяльністю голови та тим, що робить «Авеланна Голд» та ПрАТ «Карпатська рудна компанія».
Продовження читайте у наступних публікаціях!».
Позивач вважає, що текст статті спрямований на підрив авторитету глави Мужіївської сільської ради ( ОСОБА_1 ) що в свою чергу є закликом до політичного заколоту і підриву діючого політичного устрою. Таким чином стаття зачіпає не лише честь і гідність фізичної особи, а також ділову репутацію представника влади.
Позивач просить суд зобов'язати Інформаційне агентство ТОВ «ЗІДО» в особі ОСОБА_2 спростувати інформацію стосовно подвійного громадянства ОСОБА_1 шляхом розміщення на усіх інфосайтах, на яких було розміщено статтю: «Як сільський голова «іноземець» керує сільською радою на Берегівщині» інформацію, яка спростовує наявність подвійного громадянства ОСОБА_1 . Тобто інформацію спростувати шляхом розміщення на їх персональній сторінці в Інтернет мережі повідомлення про те, що інформація про подвійне громадянство ОСОБА_1 є недостовірною, а саме що:
- щодо наявності громадянства іноземних держав ОСОБА_3 як голови Мужіївської сільської ради (що підтверджена відповідачем ксерокопією фальсифікованого документа);
- щодо належності до громадянства ОСОБА_4 Фіцая як голови Мужіївської сільської ради;
- щодо наявності у ОСОБА_3 як голови Мужіївської сільської ради паспорта громадянина Угорщини.
Як стверджує позивач у позовній заяві, у листопаді 2019 року адвокатом Лишенко Н.С в інтересах ОСОБА_1 було зроблено адвокатський запит для з'ясування певних обставин, а саме: яким чином така інформація потрапила до ІА «Зидо»? Чи достовірна інформація яка поширена?, а також ряд інших питань щодо розміщення такої інформації, який був проігнорований відповідачем.
Суду наданий фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» від 12.11.2019 року № 0074564 0006812, про направлення рекомендованого листа на ім'я ТОВ «ЗІДО», на підтвердження факту направлення вищезазначеного запиту відповідачу.
Відповідачем не надано суду доказів направлення відповіді на адвокатський запит представнику позивача, не надано жодних доказів і суду на підтвердження інформації, викладеної у публікації.
Позивач також подав до суду також наданий адвокатський запит та відповідь на нього від 21.02.2020 року № 58/16/1-64/671/25 Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, з якої вбачається, що протягом листопада 2019 року звернення (листи) представника ТОВ «ЗИДО» Білецького Павла Павловича, в т.ч. №ЄО № 4762 від 08.11.2019 року про проведення слідчих дій і встановлення факту подвійного громадянства ОСОБА_1 на їх адресу не надходило.
Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації від 16.04.2020 року № 15/04 у період з 01.01.2019 року по 16.04.2020 року ОСОБА_25 перетинав державний кордон України по паспорту НОМЕР_1 , копія якого додана до матеріалів справи та який є закордонним паспортом громадянина України.
Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою, сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з'ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
При цьому під "правом на спростування" слід розуміти право фізичної особи вимагати від особи, яка порушила особисте немайнове право фізичних осіб шляхом поширення недостовірної інформації, визнання цієї інформації неправдивою у формі, яка є ідентичною чи адекватною до форми поширення неправдивої інформації. Водночас під "правом на відповідь" слід розуміти право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права. Обидва способи захисту можуть мати місце у випадку, коли особисті немайнові права зазнали порушення внаслідок поширення інформації, а відмінність між ними полягає в тому, що: 1) відповідь передбачає внесення пояснення щодо поширених відомостей, тоді як спростування зводиться до визнання попередньо поширених відомостей неправдивими; 2) відповідь здійснюється особою, стосовно якої були поширені відомості, або членами її сім'ї, тоді як спростування - особою, яка поширила ці неправдиві відомості. Проте вимагати як спростування, так і відповіді можуть фізичні особи, стосовно яких поширена неправдива інформація, що порушує їх особисті немайнові права.
Чинне законодавство не містить визначення поняття яке відповідає засобам масової інформації в мережі Інтернет, а також спеціального нормативно-правового акту, який би визначав їх статус, порядок створення та засади діяльності.
Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами (стаття 1 Закону України „Про телекомунікації").
Веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом (частина перша Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Такого висновку щодо застосування норми права дійшов Верховний Суд у постановах від 01 лютого 2018 року у справі № 461/6366/15-ц (провадження № 61-221св18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18).
Публікація на веб-ресурсі із доменним іменем https://www.zido.com.ua була наявні на час розгляду справи, проте на час прийняття рішення у цій справі публікація за посиланням: https://www.zido.com.ua/232228049 - відсутня.
Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того факту, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗІДО» отримує послуги хостингу для веб-ресурсу https://www.zido.com.ua, а також є реєстратором цього доменного імені.
Також судом враховується, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід зазначити, що предмет спору на час винесення рішення у справі відсутній, оскільки що публікація відсутня на веб-ресурсі https://www.zido.com.ua/232228049. Коли саме видалена публікація в судовому засіданні достовірно не встановлено.
З огляду на викладене суд не вбачає правових підстав задля задоволення позову.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати із сплати судового збору слід покласти на позивача у зв'язку з відмовою у позові.
Керуючись ст.ст. 10, 81, 83, 141, 223, 229, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІДО», про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав.
Витрати із сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Дергачова