Справа № 496/2335/20 Головуючий у 1-й інст. - Шевченко І.І.
Апеляційне провадження 22-ц/824/8421/2022 Доповідач - Рубан С.М.
03 листопада 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-банк» - Луньової Анни Геннадіївни на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11 лютого 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2020 року АТ «Альфа-банк» звернулось до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , з якої просило стягнути заборгованість у розмірі 155 633 грн 39 к., з яких: 72 765 грн 60 к. - строкова заборгованість, 25 210 грн 09 к. - прострочена заборгованість, 3 300 грн 16 к. - строкова заборгованість по нарахованим відсоткам та комісіям, 45 957 грн 54 к. - прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам та комісіям та 8 400 грн - штраф.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що між сторонами укладено угоду про надання особистого кредиту №50108912, за умовами якої позивачем надано відповідачу грошові кошти у кредит у сумі 102 865 грн 88 к., в свою чергу позичальник зобов'язалась в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати відсотки за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком №1 до нього графіком погашення кредиту.
Проте, відповідач не виконала умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 155 633 грн 39 к., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18 лютого 2021 року цивільну справу за позовом АТ «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Кагарлицького районного суду Київської області.
28 квітня 2021 року ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 11 лютого 2022 року в задоволенні позову АТ «Альфа-банк» - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ «Альфа-банк» - Луньова А.Г. подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вказує, що до складу Кредитного договору входять Оферта, Акцепт, Паспорт споживчого кредиту та Додаток № 1 до Угоди про, надання Кредиту № 501068912 від 01 червня 2018 року, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. Крім того, у складових частинах Договору зазначено погоджені сторонами умови кредитування. Всі викладені умови погоджені та підписані сторонами Кредитного договору та повністю відображені у його складових частинах.
Посилається на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що він звертався до банку із заявою про відмову від договору, та чи про заперечення щодо його умов.
Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі та на умовах, визначених договором. Дана обставина не заперечувалась відповідачем та підтверджується не лише розрахунком заборгованості, який не був спростований відповідачем та є належним доказом у справі, а й випискою по рахункам відповідача, які знаходяться в матеріалах справи. Форма ведення бухгалтерського обліку в банках чітко регламентована нормативними актами Правління Національного Банку України, як регулятора, наявні в матеріалах справи виписки повністю відповідають встановленим вимогам щодо бухгалтерського обліку.
Вважає, що виписка по особовому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11 лютого 2022 року залишити без змін.
Вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які стосувались предмету спору, а саме оригіналу угоди укладеної між позивачем та відповідачем про надання особистого кредиту №501068912 та додаток № 1 графік погашення кредиту, що є порушенням ст.ст.12,81 ЦПК України, а саме обов'язку сторони судового процесу довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми, тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не можуть бути задоволені і тому в позові АТ «Альфа-банк» слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 офертою від 21 вересня 2018 року на укладання Угоди про надання особистого кредиту № 501068912, визначено умови для укладання угоди: тип кредиту: «Кредит готівкою»; сума кредиту: 102 865 грн 88 к.; процентна ставка, % річних: 13,99%. Тип ставки - фіксована; строк кредиту: 48 міс. (дата повернення кредиту 21 вересня 2022 року). Рахунок для повернення заборгованості: НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Альфа-Банк». Кредит надається для власних потреб, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346. Оферта від 01 червня 2018 року на укладання Угоди про надання особистого кредиту № 501031228 підписана від імені позичальника. Крім того, в Оферті зазначено, що акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501068912 від 21 вересня 2018 року отримано (а.с. 6, том 1).
З наявної в матеріалах справи копії акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501068912 від 21 вересня 2018 року вбачається, що АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту №501068912 від 21 вересня 2018 року на вказаних вище умовах (а.с. 7, том 1).
Також, в матеріалах справи наявний додаток №1 до угоди про надання кредиту № 501068912 від 21 вересня 2018 року, графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх сукупних послуг (а.с. 8, том 1).
Матеріали справи містять анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» від 21 вересня 2018 року, відповідно до п.2.1 якої, ОСОБА_1 , підписанням підтверджує акцепт публічної пропозиції та укладення договору на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку.
Постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затверджено «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», які встановлюють для банків України методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит (а.с. 9, том 1).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №19635/21-72 від 19 листопада 2021 року проведеної експертом КНІДСЕ зроблено наступні висновки:
- Підтвердити документально розрахунок суми заборгованості по кредиту - 155 633 грн 39 к. за кредитним договором № 501068912 від 21 вересня 2018 року, не видається за можливе;
- Підтвердити документально розрахунок строкової заборгованості - 72 765 грн 60 к. за кредитним договором №501068912 від 21 вересня 2018 року, не видається за можливе;
- Підтвердити документально розрахунок суми простроченої заборгованості по процентам та комісіям за користування кредитом 45 957 грн 54 к. за кредитним договором № 501068912 від 21 вересня 2018 року, не видається за можливе;
- Підтвердити документально розрахунок суми простроченої заборгованості 25 210 грн 09 к. за кредитним договором №501068912 від 21 вересня 2018 року, не видається за можливе;
- Підтвердити документально розрахунок суми строкової заборгованості по нарахованим процентам та комісіям 3 300 грн 16 к. за кредитним договором № 501068912 від 21 вересня 2018 року, не видається за можливе
- Підтвердити документально суми штрафів за кредитним договором № 501068912 від 21 вересня 2018 року, не видається за можливе;
- Оскільки в межах представлених на дослідження документів підтвердити видачу коштів позичальнику ОСОБА_1 за кредитним договором № 501068912 від 21 вересня 2018 року, не видається за можливе, та надати окремий розрахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-банк» за кредитним договором № 501068912 від 21 вересня 2018 року.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правта обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
На підтвердження умов кредитування АТ «Альфа-банк» надало суду копії оферти від 21 вересня 2018 року на укладання Угоди про надання особистого кредиту № 501068912, акцепту пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501068912 від 21 вересня 2018 року, додаток №1 до угоди про надання кредиту № 501068912 від 21 вересня 2018 року та анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних особі в АТ «Альфа-Банк» від 21 вересня 2018 року.
Отже, колегія суддів вважає, що 21 вересня 2018 року між «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
А тому, висновок суду про те, що матеріали справи не містять доказів існування між сторонами договірних відносин є необґрунтованим.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 надано суду копії квитанцій №135336 від 26 жовтня 2018 року, №176718 від 29 листопада 2018 року в яких вказано призначення платежу: сплата заборгованості за кредитним договором №501068912 від 21 вересня 2018 року, ОСОБА_1 (а.с. 131-132, том 1).
Отже, указане свідчить про те, що між сторонами існували договірні відносини щодо користування кредитними коштами, при цьому сама відповідач не оспорює того, що нею отримувались кошти від позивача.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки- розрахунку станом на 21 березня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-банк» за договором кредиту №501068912 від 21 вересня 2018 року становить 155 633 грн 39 к., з яких: 72 765 грн 60 к. - строкова заборгованість, 25 210 грн 09 к. - прострочена заборгованість, 3 300 грн 16 к. - строкова заборгованість по нарахованим відсоткам та комісіям, 45 957 грн 54 к. - прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам та комісіям та 8 400 грн - штраф (а.с. 12, том 1).
Вказана довідка-розрахунок не приймається апеляційним судом, як належний доказ підтвердження заборгованості ОСОБА_1 , оскільки не містить детальний опис вказаної заборгованості.
Також, на вимогу експерта позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту №501068912 від 21 вересня 2018 року станом на 21 березня 2020 року згідно з яким заборгованість за період з 21 вересня 2018 року по 21 лютого 2020 року відповідача перед позивачем становить 155 633 грн 39 к., з яких: 97 975 грн 69 к. - заборгованість за кредитом, 16 855 грн - заборгованість по відсоткам, 32 402 грн 70 к. заборгованість по комісії та 8 400 грн - штраф (а.с. 105-107 том1).
Апеляційний суд критично оцінює наданий розрахунок заборгованості, оскільки у графі тіло кредиту вказується на заборгованість у розмірі 27 172 грн 21 к., у графі відсотки за користування кредитом вказується заборгованість у розмірі 16 855 грн; у графі комісія за обслуговування кредиту вказано заборгованість у розмірі 32 402 грн 70 к., у графі штраф (за прострочку платежів) вказується 8 400 грн, також вказано, що поточна заборгованість становить 84 829 грн 91 к., а сума для погашення боргу становить 155 633 грн 39 к. При цьому позивач не надає детального розрахунку заборгованості, зокрема, різниці між вказаними сумами, а також підстави нарахування штрафів, що не дає можливості суду перевірити обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та штрафів.
Згідно правової позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 757/37126/18, загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосується зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).
До матеріалів справи долучено позивачем виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 21 вересня 2018 року по 15 липня 2021 року (а.с. 109-127, том 1).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту судом першої інстанції не надано оцінки наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача, яка в силу закону, є первинним бухгалтерським документом.
З аналізу положень ч. 1 ст. 76, ст. 80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України випливає те, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
У даній справі банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц.
Однак, суд першої інстанції досліджуючи матеріали справи на указане не звернув увагу, чим порушив норми процесуального права.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем внесено кошти на погашення заборгованості за кредитом у розмірі 16 585 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 890 грн 19 к., погашено відсотки за користування кредитом у розмірі - 3 814 грн 27 к., погашено комісію за обслуговування кредиту - 6 480 грн 54 к. та штраф (за прострочку платежів - 1 400 грн, указана обставина також підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.
З урахуванням викладеного апеляційний суду вважає, що основна сума боргу (тіло кредиту) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 97 975 грн 69 к. (яка складається з строкової заборгованості у розмірі 72 765 грн 60 к. та простроченої заборгованості у розмірі 25 210 грн 09 к.).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене вище, та враховуючи, що суд не вірно застосував норми процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та наявним в ній доказам, керуючись ст.376 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-банк» заборгованості за кредитом у розмірі 97 975 грн 69 к., яка складається з строкової заборгованості у розмірі 72 765 грн 60 к. та простроченої заборгованості у розмірі 25 210 грн 09 к.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, комісії за обслуговування кредиту та штрафу (за прострочку платежів) колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки з наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості не можливо встановити дійсну суму такої заборгованості.
Згідно вимог ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись із даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір до суду першої інстанції в розмірі 2 334 грн (а.с. 1, том 1) та за подання апеляційної скарги в розмірі 3 501 грн (а.с. 228, том1), позовні вимоги та апеляційна скарга задоволені частково, що становить 62,95% відсотків від суми заявлених вимог.
З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, відповідачем на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1 469 грн 25 к. та понесені витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2 203 грн 88 к., а всього 3 673 грн 13 к.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375,376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-банк» - Луньової Анни Геннадіївни - задовольнити частково.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11 лютого 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов Акціонерного товариства «Альфа-банк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-банк» (код ЄДРПОУ 23464717, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитом у розмірі 97 975 грн 69 к.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-банк» (код ЄДРПОУ 23464717, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) судовий збір у розмірі 3 673 грн 13 к.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді