Апеляційне провадження
№22-ц/824/9414/2022
02 листопада 2022 року місто Київ
справа №752/21806/21
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Борисової О.В.,
суддів Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року про повернення заяви про призначення експертизи, постановлену під головуванням судді Плахотнюк К.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути на його користь з:
відповідача ТзДВ «СК «Кредо» суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 8175.53 грн.;
відповідача ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою у розмірі 10782,30 грн.
Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем було подано клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи на підставі ст.ст.103,106 ЦПК України.
У судовому засіданні, до початку судового розгляду усправі, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Красовський І.І. підтримав подане клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року заяву ОСОБА_4 , що діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 про призначення у справі №752/21806/21 судової автотоварознавчої експертизи повернутопозивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - Красовськ ий І.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та призначити по справі судову автотоварознавчуекспертизу.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оскільки у сторін по справі відсутнє порозуміння щодо суми страхового відшкодування та щодо розміру матеріального збитку, вартості відновлювального ремонту внаслідок ДТП і що, найголовніше розрахунки позивача і відповідача ТзДВ «СК «Кредо» суттєво відрізняються, то представник позивача звернулася до суду з клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яка є необхідною для визначення розміру збитків, посилаючись на ст.ст.103, 106 ЦПК України.
Вказував, що суд помилково вважає клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи як заява про забезпечення доказів.
Зазначав, що згідно з п.8 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» сплата судового збору у випадку, передбаченому підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-YI, за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише за умови, що така заява розглядається у процесуальному порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до статті 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи статті 168 ЦПК у судовому засіданні.
Вважає, що за подання клопотання про витребування доказів, а також заяви про виклик свідка, призначення експертизи, огляд речових доказів за їх місцем знаходження, якщо ці процесуальні дії не здійснюються як захід забезпечення доказів, судовий збір не повинен сплачуватися.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про призначення судової автотоварознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ч.3 ст. 117 ЦПК України до заяви про забезпечення доказів не додано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі, встановленому законом.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Згідно з частинами першою, другою статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Колегія суддів вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом із можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.
Так, цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів (ст.84 ЦПК України)та витребування доказів як способу забезпечення доказів (ст.116 ЦПК України).
Отже, законодавець в ЦПК відмежував поняття витребування доказів та забезпечення доказів та закріпив різними статтями.
Частинами першою, четвертою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Тобто, за змістом статті 84 ЦПК України учасник справи у разі саме неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. При цьому за подання клопотання про витребування доказів судовий збір не сплачується.
Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язаннявчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частини перша, друга статті 116 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 117 ЦПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Тобто, ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Оскаржувана ухвала не містить інформації про звернення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 із заявою про призначення судової автотоварознавчої експертизи в порядку забезпечення доказів, встановленому статтями 116-118 ЦПК України.
Оскільки відсутні відомості про подання заяви про призначення експертизи саме як заходу забезпечення доказів, то немає підстав для висновку про її подання з порушенням вимог ст.117 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: