1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон «Sigma» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім - картами: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , бланки огляду та тимчасового затримання транспортних засобів із вписаними до них даними понятих та проставленими від їх імені підписами на 23 аркушах, тримачі для сім - карт мобільного оператора «лайфселл» НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , тримачі з номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , планшетний ПК ІМЕІ: НОМЕР_12 , портативний пристрій для друку «Rego» S/N 0041812260051, портативний пристрій для друку «Datecs» DPP 250, реєстратор № М-02-5505.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, власник майна ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Щодо строку апеляційного оскарження, то власник майна зазначає, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за його відсутності, а копію постановленого рішення отримав 03 червня 2022 року про що свідчить відмітка на самій копії ухвали. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.
Зокрема, зазначає, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано до суду з порушенням строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України.
Крім того, клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею з порушенням вимог ст. 172 КПК України, без повідомлення власника тимчасово вилученого майна.
Звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 09 вересня 2021 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000000808 від 18 серпня 2020 року.Судом апеляційної інстанції зазначено, що слідчий суддя вірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020000000000808, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , речі та грошові кошти, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
З огляду на викладене, на переконання власника майна відсутні підстави для накладення арешту на майно.
Учасники провадження у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були завчасно проінформовані, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за їх відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів справи видно, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна чи його представника. Розписки про отримання власником майна копії постановленого рішення матеріали провадження не містять, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити строк апеляційного оскарження.
Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань18 серпня 2020 року під № 12020000000000808, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що службові особи Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, діючи у складі організованої групи за участю службових осіб ТОВ «Евакуатор Сервіс» ОСОБА_8 та ТОВ «Експрес-Т» ОСОБА_9 , у період з 22 червня по 31 грудня 2020 року, шляхом зловживання службовим становищем всупереч Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою КМУ від 14 листопада 2018 року № 990, безпідставно складали акти огляду та тимчасового затримання транспортних засобів на території міста Києва, застосовуючи крайній захід забезпечення безпеки дорожнього руху у виді евакуації автомобіля всупереч ч. 3 ст. 2654 КУАП, які у подальшому доставлялись на спеціальний майданчик (стоянку) відповідно до укладених Договорів про надання послуг з транспортування ТОВ «Евакуатор Сервіс», ТОВ «Експедиція 777» та ТОВ «Автосос-Сервіс», чим змушували власників транспортних засобів або водіїв здійснювати оплату на користь зазначених юридичних осіб у розмірі, що перевищує установлений Наказом МВС України, Мінекономрозвитку України та Мінфіну України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869 (1270 грн. замість 600 грн. з урахуванням ПДВ), чим спричинили майнової шкоди громадянам на суму 709 500 грн.
13 серпня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2021 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого відшукано та вилучено, зокрема мобільний телефон «Sigma» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім - картами: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , бланки огляду та тимчасового затримання транспортних засобів із вписаними до них даними понятих та проставленими від їх імені підписами на 23 аркушах, тримачі для сім - карт мобільного оператора «лайфселл» НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , тримачі з номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , планшетний ПК ІМЕІ: НОМЕР_12 , портативний пристрій для друку «Rego» S/N 0041812260051, портативний пристрій для друку «Datecs» DPP 250, реєстратор №М-02-5505.
13 жовтня 2022 року слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як убачається з матеріалів провадження вилучене в ході обшуку 13 серпня 2021 року за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 майно не входило до переліку майна зазначеного в ухвалі слідчого судді від 20 липня 2021 року, відповідно згадане майно є тимчасово вилученим.
Разом з цим, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна через два місяці після його вилучення, тобто з порушенням строку визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, на що правильно звертається увага в апеляційній скарзі власника майна.
Крім того, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Однак, зазначених вимог закону прокурор, який звернувся з клопотанням про арешт майна та слідчий суддя не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів;
Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Так, обґрунтовуючи своє клопотання у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Зокрема, у матеріалах, які додані до клопотання прокурора відсутні докази, що майно, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки в самому клопотанні прокурора та у постанові слідчого від 13 серпня 2021 року про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні відсутнє належне обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України вищевказане майно визнано речовими доказами, що свідчить про формальність згаданої постанови.
Також, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.
Крім того, колегія суддів вважає, що ні прокурор у клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення вимог ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , за викладених у клопотанні прокурора обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_5 потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга власника майна підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню, як незаконна та необґрунтована, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна у зв'язку з недоведеністю необхідності арешту майна та порушенням строку на звернення з відповідним клопотанням.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження та задовольнити його апеляційну скаргу.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон «Sigma» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім - картами: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , бланки огляду та тимчасового затримання транспортних засобів із вписаними до них даними понятих та проставленими від їх імені підписами на 23 аркушах, тримачі для сім - карт мобільного оператора «лайфселл» НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , тримачі з номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , планшетний ПК ІМЕІ: НОМЕР_12 , портативний пристрій для друку «Rego» S/N 0041812260051, портативний пристрій для друку «Datecs» DPP 250, реєстратор № М-02-5505, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон «Sigma» ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім - картами: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , бланки огляду та тимчасового затримання транспортних засобів із вписаними до них даними понятих та проставленими від їх імені підписами на 23 аркушах, тримачі для сім - карт мобільного оператора «лайфселл» НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , тримачі з номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , планшетний ПК ІМЕІ: НОМЕР_12 , портативний пристрій для друку «Rego» S/N 0041812260051, портативний пристрій для друку «Datecs» DPP 250, реєстратор № М-02-5505, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/54738/21-к Справа №11-сс/824/2369/2022 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1