1 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 263/15605/17
провадження № 51-4234км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Донецького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050770002924, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харцизьк Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), згідно ст. 89 такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов'язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту в особливо великих розмірах.
Апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2020 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Постановою Верховного суду від 7 квітня 2021 року задоволено касаційну скаргу прокурора, вищевказану ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд вироком від 10 серпня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасував та постановив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі вимог статей 75, 76 КК. На думку засудженого, судом апеляційної інстанції при призначенні покарання не було враховано ряд пом'якшуючих обставин, тому рішення є необґрунтованим та підлягає зміні.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого, прокурор просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 309 КК в касаційній скарзі не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із вироком місцевого суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності цього рішення виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
З вироку місцевого суду убачається, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу винного, котрий посередньо характеризується за місцем проживання, перебуває на обліку як шукаючий роботу в центрі зайнятості, одружений, займається вихованням та утриманням двох малолітніх доньок, здійснює догляд за матір'ю похилого віку, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши дані про особу винного, зокрема те, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв'язки за місцем реєстрації, працює по місцю проживання, а також обставини справи, суд призначив останньому покарання у виді позбавлення волі та дійшов висновку про можливість його звільнення від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК.
Переглянувши матеріали кримінального провадження в апеляційному порядку, суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання місцевим судом за ч. 3 ст. 309 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових правопорушень.
Разом із тим, апеляційний суд у вироку зазначив про необґрунтованість звільнення судом першої інстанції засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, оскільки цей суд належним чином не врахував, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення є тяжким, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Також, місцевий суд не врахував кількість вилученого у ОСОБА_1 особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, загальна маса якого, в перерахунку на суху речовину, складає 3265, 12 г, що є особливо великим розміром, та у вироку суд не зазначив у чому саме полягала активність та ініціативність засуженного у сприянні правоохоронним органам.
До того ж, поза увагою місцевого суду залишився факт того, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що на його утриманні перебувають діти та особа похилого віку, вчинив тяжкий злочин, пов'язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, які могли створити реальну загрозу життю і здоров'ю малолітніх дітей, котрі мешкають разом із ним у будинку.
Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні не відобразив, як саме факт проживання ОСОБА_1 з матір'ю похилого віку й утримання ним двох дочок знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, оскільки це не завадило засудженому за місцем свого проживання незаконно зберігати наркотичний засіб, в особливо великому розмірі. Не враховано й особливої небезпечності наркотичного засобу, який засуджений незаконно придбав і зберігав.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, з чим погоджується й колегія суддів.
Призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, що є мінімальним розміром, визначеним у санкції ч. 3 ст. 309 КК, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є справедливим і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи наведене, переконливих аргументів, які би доводили явну несправедливість призначеного покарання за вироком апеляційного суду, в касаційній скарзі засудженого не наведено.
Вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Донецького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4