2 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 490/3585/20
провадження № № 51-3345 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Миколаївського апеляційного суду від 1 вересня 2022 року щодо нього у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040710003756,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушив питання про перевірку вказаного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4, п. 5. ч. 2 зазначеної статті.
Відповідно до вимог ст. 427 КПК у касаційній скарзі необхідно зазначити: вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; обґрунтування цих вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Вказаних приписів кримінального процесуального закону засудженийналежним чином не виконав.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Тому, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК, що є підставою для зміни чи скасування таких рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Разом з цим, в обґрунтування незаконності судових рішень, засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 , посилаючись на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, належного обґрунтування зазначеному доводу не наводить, а також не конкретизує, яким чином це порушення, з огляду на положення ст. 413 КПК, вплинуло на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, та було б б безумовною підставою для скасування зазначеного судового рішення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити чіткі вимоги до суду касаційної інстанції, викладені у відповідності з положеннями ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Так, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд в суді першої чи апеляційної інстанції, або закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Натомість, касаційна скарга засудженого містить суперечності. Так, в резолютивній частині касаційної скарги засуджений просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, однак в прохальній частині касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 просить направити кримінальну справу стосовно нього до суду першої інстанції для більш ґрунтовного вивчення та розгляду. Відтак зазначена вимога засудженого не є конкретною до суду касаційної інстанції, з урахуванням положень ст. 436 КПК.
Суперечності, які допустив засуджений, позбавляють суд касаційної інстанції встановити його позицію щодо результатів касаційного розгляду.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За таких обставин на підставі ч. 1 ст. 429 КПК колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому ОСОБА_1 строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4