02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 686/14352/19
провадження № 51-3333ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7,
суддів ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2022 року у об'єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крачки Хмельницького р-ну, Хмельницької обл. та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Суть питання
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк: 2 роки за ч. 2 ст. 185 КК; 4 роки за ч. 2 ст. 186 КК.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Як встановив суд у вироку, ОСОБА_1 10 травня 2019 року приблизно о 03 год, перебуваючи на дитячому майданчику біля кафе «Сілістра», розташованого на вул. Свободи, 1-Б в м. Хмельницькому, з корисливих мотивів, умисно, відкрито, повторно з кишені джинсів ОСОБА_2 викрав мобільний телефон марки «Samsung» моделі «J1», з прозорим силіконовим чохлом та сім-картою, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на загальну суму 1 216,67 грн.
Крім того, 10 травня 2019 року приблизно о 09 год 40 хв ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання свого товариша (кв. АДРЕСА_2 ), з корисливих мотивів, умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу викрав належний ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Xiomi» моделі «Redmi 6», у якому були карта пам'яті та сім-карта, з чохлом, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 3 435,33 грн.
Також ОСОБА_1 19 грудня 2019 року приблизно о 20 год, перебуваючи поруч із кафетерієм «Казік-кава», розташованим на зупинці громадського транспорту «Схід», навпроти будинку № 90 на вул. Курчатова в м. Хмельницький, викрав з лавки належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy J3» з сім-картою та чохлом, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 1 900 грн.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 27 липня 2022 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2022 року в частині визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, а кримінальне провадження закрити на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про винуватість її підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, не обґрунтували та не мотивували, якими доказами доводиться наявність в діях засудженого суб'єктивної сторони злочину, а саме корисливого мотиву. Указані обставини, на переконання захисника, могли призвести до невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З огляду на наведене положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, установленими місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, та правильності кваліфікації його дій за указаною статтею Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині захисник не оскаржує.
Водночас під час перевірки вироку місцевого суду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Так, суд обґрунтовано послався, зокрема, на показання:
- потерпілого ОСОБА_2 , який окрім іншого повідомив, що в нього виник конфлікт з хлопцем з іншої компанії, який переріс у бійку, до якої приєднались інші особи. Під час цих подій обвинувачений ОСОБА_1 , повалив його на землю, наніс декілька ударів та забрав з кишені штанів мобільний телефон «Samsung» моделі «J1». Після цього він зайшов у приміщення кафе та попросив викликати поліцію;
- свідка ОСОБА_5 , який, зокрема повідомив, що був свідком бійки, після якої потерпілий ОСОБА_2 повідомляв, що його побили та забрали мобільний телефон.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені й сукупністю письмових доказів, зміст яких докладно наведено у вироку, зокрема:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_2 , згідно з яким останній також указував про відкрите викрадення телефону;
- протоколом слідчого експерименту з додатком, відповідно до яких потерпілий також повідомляв про обставини відкритого заволодіння ОСОБА_1 мобільним телефоном.
Водночас місцевий суд відхилив показання ОСОБА_1 про те, що мобільний телефон він не викрадав, а підняв із землі, а також показання останнього та свідка ОСОБА_6 про те, що засуджений, повертаючись із дитячого майданчика, запитував у присутніх кому належить телефон, суд визнав неправдивими і наданими з метою уникнення відповідальності за фактично вчинене та відхилив їх. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що показання зазначеного вище свідка та засудженого спростовуються показаннями потерпілого, які є послідовними, логічними, переконливими, узгоджуються з іншими доказами, у зв'язку з чим у місцевого не було підстав ставити їх під сумнів.
Були предметом перевірки місцевим судом і твердження сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 умислу, з якими аргументовано не погодився суд з огляду на те, що спосіб, яким останній розпорядився викраденим мобільним телефоном, а саме передав його ОСОБА_6 , не свідчить про відсутність у нього умислу на заволодіння майном.
Таким чином, оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, місцевий суд, провівши судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку, зокрема про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_2 та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджений подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Хмельницький апеляційний суд дав належну оцінку викладеним у ній доводам, зокрема тим, які аналогічно викладені захисником у касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Так, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи засудженого щодо відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, оскільки такі твердження суперечать сукупності досліджених судом першої інстанції доказів, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.
Крім того, в ухвалі апеляційний суд зазначив, що аргументи ОСОБА_1 стосовно того, що мобільний телефон він у потерпілого ОСОБА_2 не викрадав, а підняв із землі, колегія суддів розцінила як спосіб захисту обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Погодилася колегія суддів Хмельницького апеляційного суду з висновком суду попередньої інстанції про те, що спосіб яким ОСОБА_1 розпорядився викраденим, а саме передав ОСОБА_6 , не свідчить про відсутність у нього умислу на заволодіння майном.
Ухвала апеляційного суду відповідає ст. 419 КПК, адже у ній перевірено всі доводи, наведено мотиви й положення закону, якими керувався апеляційний суд.
З висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів Верховного Суду та вважає за необхідне додатково зауважити, що суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 186 КК, характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.
Водночас у кримінально-правовому розумінні корисливий мотив являє собою прагнення, спонукання особи до незаконного збагачення (як свого, так і третіх осіб) за рахунок вчинення протиправних дій стосовно інших осіб, суспільства або держави.
Користь як мотив злочину визначається як прагнення задовольнити будь-яку індивідуальну життєву потребу шляхом свідомо протиправного, забороненого кримінальним законом, заволодіння чужим майном.
У зв'язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що установлені судом першої інстанції обставини переконливо свідчать про корисливий мотив у засудженого ОСОБА_1 , який, вчинивши кримінальне правопорушення, розпорядився викраденим майном на власний розсуд, передавши його знайомій особі, з якою відпочивав разом у кафе, поблизу якого було викрадено телефон у потерпілого.
Покарання засудженому призначено місцевим судом відповідно до положень статей 50, 65 КК у межах санкцій статей, за які його засуджено. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим Верховний Суд не вбачає.
Таким чином, викладені в касаційній скарзі захисника твердження не спростовують правильності висновків, зазначених в оскаржуваних судових рішеннях, і не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів доводів сторони захисту, чи неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 березня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9