Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 303/5624/20
провадження № 61-6207 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачка-ОСОБА_1 ,
відповідач-ОСОБА_2 ,
представник відповідача
-адвокат Дурдинець Володимир Володимирович,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення,
за касаційною скаргоюОСОБА_2 , представленого адвокатом Дурдинцем Володимиром Володимировичем, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 квітня 2021 року, ухвалене суддею Кость В. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні нею будинком АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок) шляхом її вселення до цього будинку та передати їй ключі від нього.
2. Позов мотивований тим, що позивачка проживала разом з її чоловіком у спірному будинку, якому на праві власності належала ј його частини, яку він успадкував після смерті свого батька у 1978 році. Інші ѕ спірного будинку успадкувала мати її чоловіка.
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати її чоловіка померла, внаслідок чого відкрилася спадщина на належні їй ѕ частини спірного будинку. Однак чоловік позивачки не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за своєю померлою матір'ю, оскільки постійно проживав у спірному будинку. Натомість, брат її чоловіка ОСОБА_2 (відповідач), який проживає окремо, прийняв усю спадщину за померлою матір'ю, тобто ѕ частини спірного будинку.
4. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки. А 25 серпня 2020 року відповідач вигнав її зі спірного будинку. Тому вона вимушена тимчасово проживати у своїх знайомих, хоча нею ще 28 липня 2020 року подана до Мукачівської міської державної нотаріальної контори заява про прийняття спадщини за своїм померлим чоловіком, який був власником ј частини спірного будинку.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 квітня 2021 року,залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, позов задоволений. Постановлено усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком АДРЕСА_1 , шляхом її вселення до даного будинку. Також зобов'язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від цього будинку.
6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що позивачка вселилася у спірний будинок у встановленому законом порядку як член сім'ї співвласника цього будинку, тривалий час проживала у ньому (з 1998 року), перебуваючи у шлюбних відносинах зі своїм чоловіком, і таким чином у встановленому законом порядку набула права користування спірним житловим приміщенням, попри відсутні відомості у суду щодо оформлення спадщини після смерті чоловіка. Проживання у спірному будинку позивачки не означає втрату власником права володіння своєю власністю.
7. З огляду на пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Постанова № 9) факт того, що позивачка не була зареєстрована у спірному будинку сам по собі не може бути підставою для визнання чи відмови у визнанні права користування нею цим житловим приміщенням.
8. Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.
9. Отже, за встановленими обставинами справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивачки права, за захистом якого вона звернулась, та що його реалізація не порушує балансу інтересів сторін цього спору.
10. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Зокрема, суд апеляційної інстанції уточнив, що внаслідок фактичного проживання у спірному будинку зі своїм чоловіком на день його смерті (час відкриття спадщини) вона прийняла за ним спадщину - ј спірного будинку. Відмова від спадщини судом не встановлена. Отже, позивачка має як право користуватися спірним будинком, так і відповідні спадкові майнові права з моменту відкриття спадщини як співвласниця ј спірного будинку.
11 . Суди попередніх інстанцій здійснили розподіл судових витрат.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. З 04 травня 1985 року позивачка ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , про що свідчить відповідне свідоцтво про укладення шлюбу від 04 травня 1985 року серії НОМЕР_1 .
13. Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25 березня 1993 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 його спадкоємцями на належну йому Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1 у рівних частках є його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_4 .
14. Із довідки Комунального підприємства «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 03 липня 2019 року № 865 слідує, що садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований станом на 08 квітня 1993 року на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_5 у розмірі ѕ частки та за ОСОБА_4 - ј частки.
15. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Мукачівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місто Івано-Франківськ).
16. Згідно із актом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» від 05 вересня 2020 року № 86 ОСОБА_1 з 1998 року проживає у будинку АДРЕСА_1 .
17. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_2 успадкував за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір'ю ( ОСОБА_5 ) ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1 .
18. Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_2 є власником ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1 .
19. Також із витягу про реєстрацію в Спадкову реєстрі від 28 липня 2020 року слідує, що Мукачівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 66181393 за спадкодавцем ОСОБА_4 (чоловіком позивачки).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. У липні 2022 року адвокат Дурдинець В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, у якій (з урахуванням усунутих недоліків), посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2022 рокупісля усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі.
22. 20 вересня 2022 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України).
24. Зокрема, відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц, у якій також міститься посилання на аналогічний висновок у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14. Цей висновок зводиться до того, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є. Із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
25. Інші доводи відповідача, які передбачають вихід за межі обмежень, встановлених статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд до уваги не бере.
(2) Позиція інших учасників справи
26. У вересні 2022 року позивачка подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення - без змін.
27. Рішення судів попередніх інстанцій є обґрунтованими та законними. Відповідач безпідставно ігнорує право позивачки на спадкування ј спірного будинку за її померлим чоловіком, яке відрізняє обставини цієї справи та обставини справи № 595/1271/16-ц, на правовий висновок Верховного Суду у якій посилається відповідач.
28. Інші доводи позивачки, які передбачають вихід за межі обмежень, встановлених статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд до уваги не бере.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
29. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам та свободам громадян (згідно із частинами другою, четвертою та сьомою статті 41 Конституції України).
30. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).
31. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
32. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
33. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.
34. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
35. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
36. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але в порядку спадкування (згідно із пунктом 2 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III).
37. Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди (частина перша статті 150 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЖК України).
38. Члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (згідно із частинами першою та четвертою статті 156 ЖК України).
39. У відповідності до змісту частини другої статті 64 ЖК України до членів сім'ї власника жилого будинку слід відносити його дружину або чоловіка, їх дітей, батьків цього власника. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з цим власником і ведуть з ним спільне господарство.
40. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (згідно із частиною другою статті 13 ЦК України).
41. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
42. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
43. Власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (згідно із частиною першою статті 383 ЦК України).
44. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).
45. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону (частина перша статті 405 ЦК України).
46. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).
47. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (1218 ЦК України).
48. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (згідно із частинами першою та другою статті 1220 ЦК України).
49. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).
50. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК України).
51. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини третя та п'ята статті 1268 ЦК України).
52. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
53. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
54. При розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому (абзац другий пункту 15 Постанови № 9).
55. Відповідач не довів, а суди попередніх інстанцій не встановили, що позивачка не проживала постійно з померлим чоловіком у спірному будинку.
56. Неподання заяви про прийняття спадщини не є тотожним заяві про відмову від неї, а тому не змінює умов частин третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України.
57. Твердження відповідача про те, що позивачка втратила право користування спірним будинком після смерті її чоловіка, який був власником частини цього будинку, не враховують той факт (встановлений апеляційним судом), що ця частка переходить у власність позивачки в порядку спадкування за законом.
58. У цій справі судами попередніх інстанцій не встановлені обставини, які б вимагали від позивачки доводити своє право власності на ј частку спірного будинку у суді. В матеріалах справи відсутні докази того, що ця частка перейшла відповідно до умов Закону у власність відповідача.
59. Отже, за будь-яких сумнівів щодо законності прав позивачки на цю частку спірного будинку саме на відповідача покладений обов'язок доводити незаконність цього права. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та її матеріалів відповідач цього не зробив.
60. Відсутні підстави говорити про неврахування апеляційним судом правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі з провадженням № 6-158цс14 та постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц, оскільки у цих справах мова не йшла про наявність іншого, крім передбаченого статтею 156 ЖК України, права на спірне житлове приміщення членів сім'ї власника житлового будинку.
61. Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї за умови відсутності для того передбачених законом інших підстав, зокрема набуття необхідного права власності членом цієї сім'ї в порядку спадкування.
62. Враховуючи зазначене, Верховний Суд не бачить підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(2.1) Щодо суті касаційної скарги
63. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. (частина третя статті 401 ЦПК України).
64. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
(2.2) Щодо судових витрат
65. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
66. За результатом касаційного розгляду вимоги відповідача не підлягають задоволенню, а отже, на ньогопокладається судовий збір за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, 419 ЦПК України,
1. Залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 .
2. Залишити без змін постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року та рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 квітня 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров