03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 620/16921/21
адміністративне провадження № К/990/28183/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправним, скасування рішення та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення п'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 № 100 пре неуспішне проходження начальником Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Чернігівської обласної прокуратури від 22.10.2021 № 518к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області або рівнозначній посаді в органах прокуратури, з 02.11.2021;
- стягнути з Чернігівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код, юридичної особи: 02910114, зареєстрована за адресою: вул. Князя Чорного, м. Чернігів, 14000) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карта: платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 02.11.2021 по дату винесення судового рішення;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 посаді начальника Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області або на рівнозначній посаді в органах прокуратури.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 року № 100 про неуспішне проходження начальником Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, визнано протиправним та скасовано наказ керівника Чернігівської обласної прокуратури від 22.10.2021 року № 518к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Корюківського відділу Менської місцевої прокуратури Чернігівської області з 02.11.2021 року, стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 02.11.2021 по 16.02.2022 у розмірі 27 853,60 грн, звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7 904,40 грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі Чернігівська обласна прокуратура вказує про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 20.10.2021 у справі № 280/25298/19 та аналогічній справі № 420/4196/20, а також від 30.06.2022 року у справі №640/1175/20.
Також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справах № 200/5038/20-а, 160/6204/20, від 24.09.2021 у справах № 140/3790/19, № 160/6596/20, 280/4314/20, від 29.09.2021 у справах № 640/1218/21, № 440/2682/20.
Водночас обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є наявність та взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Скаржником не конкретизовано, яку саме норму права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій та в чому полягає помилка судів щодо невірного застосування цієї норми права без взаємозв'язку із обставинами справи та правовідносинами, які виникли у даній справі, зокрема щодо наявності рішення кадрової комісії від 19 листопада 2020 року про визнання іспиту таким, що не відбувся та необхідність призначення нової дати його складання.
Разом з тим, скаржник фактично самостійно зазначає, що постанови Верховного Суду, про неврахування яких судами попередніх інстанцій він зазначає у касаційній скарзі, були ухвалені за інших обставин справи, що, у свою чергу, виключає подібність правовідносин та вказує на недоведеність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Проте зі змісту касаційної скарги убачається, що одночасно скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що на цей час відсутні позиції Верховного Суду у справах такої категорії з урахуванням обставин наявності протокольного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та в подальшому прийняттям рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатом складання зазначеного іспиту (ненабрання мінімального прохідного балу).
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, то Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте, всупереч зазначених вимог заявником не сформовано чіткого переліку норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
З огляду на зазначене, Суд визнає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим, Суд зауважує, що одночасне посилання скаржника на такі підстави касаційного оскарження судового рішення, як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, є взаємовиключними обставинами.
Решта доводів касаційної скарги наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправним, скасування рішення та стягнення коштів - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська