01 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/9176/19
провадження № К/9901/3850/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Пушенко О.І.
представника позивача-1: Лелікової В.М.
позивача-2: ОСОБА_1
представника відповідача: Мокляк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Бориспільський міськрайонний суд Київської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Парінов А.Б., Ключкович В. Ю.)
І. Історія справи
1. У травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, третя особа - Бориспільський міськрайонний суд Київської області, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо невиплати середнього заробітку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018 в розмірі 2 593 866,21 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області подати звіт про виконання судового рішення у визначений судом строк з дня набрання рішенням законної сили.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно не здійснюється виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за спірний період.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Окружного адміністративного суду від 16.09.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що національне законодавство не містить правового механізму поновлення особи на посаді судді в разі незаконного звільнення і не передбачає прийняття уповноваженим органом (посадовою особою) повторного рішення про призначення на посаду судді або про поновлення на посаді судді у разі скасування рішення про звільнення з посади судді, а положення трудового законодавства щодо прийняття на роботу, порядку звільнення з роботи на суддів не поширюється, що висловлено у рішенні Верховного Суду від 05.02.2018 у справі № 800/164/17.
5. Судом першої інстанції зазначено, що рішенням Верховного Суду від 19.02.2018 у справі №П/9901/292/18, яким визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 21.04.2011 №3288-VI в частині звільнення ОСОБА_3 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді, не вирішувалось питання про поновлення позивача на посаді судді з подальшою виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Натомість, вказаним рішенням зобов'язано Верховну Раду України передати матеріали та подання Вищої ради юстиції від 06.12.2010 №1344/0/15-10 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги до Вищої ради правосуддя для розгляду, оскільки функції щодо призначення та звільнення суддів належать до повноважень саме ВРП.
6. З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до винесення відповідного рішення Вищою радою правосуддя, підстави для виплати позивачу суддівської винагороди за час вимушеного прогулу у спірний період відсутні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 скасовано, та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо не виплати середнього заробітку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області виплатити на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2011 по 03.05.2018 в розмірі 1 561 263,91 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
8. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки позивачу відновлено його попередній юридичний стан, а саме, те що позивач приступив до виконання обов'язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, то позивач має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2011 по 03.05.2018. Також, суд дійшов висновку про те, що відсутність в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» поняття стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не свідчить про відсутність у позивача права на отримання такого.
9. Разом з тим, здійснивши перерахунок сум, що підлягають стягненню на користь позивача як середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції, з посиланням на ч. 3 ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI з відповідними змінами, положення законів про державний бюджет України за період з 2011 по 2015 років, а також пункт 23 розділу ХІІ Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, дійшов висновку про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути виплачений позивачу в розмірі 1 561 263,91 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
10. У лютому 2021 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Київській області подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020.
11. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду від 16.09.2020.
12. Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у рішенні Верховного Суду від 05.02.2018 у справі №800/164/17 та у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №420/6392/18.
13. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що питання призначення та звільнення суддів належать виключно до повноважень Вищої ради правосуддя, а не голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області, і питання поновлення ОСОБА_3 на посаді судді не було предметом розгляду у цій справі. Також вказує, що чинним законодавством не передбачено правових підстав для виплати судді середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
14. Відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк учасниками справи не подано.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2022 справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
17. Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2022 у зв'язку зі смертю позивача - ОСОБА_3 здійснено його заміну на правонаступників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 вперше призначений на посаду судді Бориспільського міського суду Київської області Указом Президента України від 27.06.1996 №482/96. Постановою ВРУ №3060-ІП від 07.02.2002 обраний суддею безстроково.
19. Наказами в.о. голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.12.2010 №207 «Про надання відпустки» та від 17.12.2010 №209 «Про внесення змін до наказу №207 від 10.12.2010 р.» ОСОБА_3 надавалась відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15.12.2010 по 12.05.2013.
20. Постановою Верховної Ради України № 3288-VІ «Про звільнення суддів» від 21.04.2011 ОСОБА_3 звільнено з посади судді у зв'язку з порушенням присяги.
21. Наказом в.о. голови Бориспільського міськрайонного суду від 20.05.2011 №37 відповідно до постанови ВРУ №3288-VI ОСОБА_3 звільнено з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
22. Постановою від 21.07.2011 Вищий адміністративний суд України відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування рішення ВРЮ від 06.12.2010 №1344/0/15-10 в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги та постанову Верховної Ради України від 21.04.2011 №3288-VI в частині звільнення його з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді.
23. Європейський суд по правам людини 19.01.2017 ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема і за заявою ОСОБА_3 №5678/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. Рішення Суду набуло статусу остаточного 19.04.2017.
24. Постановою Верховного суду України заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21.07.2011, задоволено частково: постанову Вищого адміністративного суду України від 21.07.2011 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
25. Рішенням Верховного Суду від 19.02.2018 у справі №П/9901/292/18 (800/342/17) позов ОСОБА_3 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 21.04.2011 №3288-VI в частині звільнення ОСОБА_3 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді; зобов'язано Верховну Раду України передати матеріали та подання Вищої ради юстиції від 06.12.2010 №1344/0/15-10 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді міськрайонного Бориспільського суду Київської області за порушення присяги до Вищої ради правосуддя для розгляду.
26. Разом з тим, у рішенні колегія суддів зазначила, що відповідно до пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя» матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.
27. Верховний Суд на підставі частини 2 статті 9 та частини 3 статті 245 КАС України зобов'язав Верховну Раду України передати матеріали та подання Вищої ради юстиції від 06.12.2010 №1344/0/15-10 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги до Вищої ради правосуддя для розгляду, оскільки функції щодо призначення та звільнення суддів належать до повноважень саме ВРП.
28. Судом першої інстанції встановлено, що у висновках вказаного рішення Верховного Суду від 19.02.2018 у справі №П/9901/292/18 (800/342/17) не вирішувалось питання про поновлення на посаді судді ОСОБА_3 з подальшою виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
29. Наказом голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.05.2018 №1/к наказ від 20.05.2011 №37 про звільнення ОСОБА_3 скасовано, і визнано позивача таким, що приступив до виконання обов'язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 04.05.2018; відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області було зобов'язано провести позивачу виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 21.05.2011.
30. Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.06.2018 №4/к призупинено дію наказу від 04.05.2018 №1/к в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 з 21.05.2018.
31. Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2018 №12/к скасовано наказ №4/к від 11.06.2018 про призупинення дії наказу №1/к від 04.05.2018 в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 .
32. Наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.12.2018 №16/к скасовано наказ від 17.12.2018 №12/к.; відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Київській області доручено провести виплату судді ОСОБА_3 доплати за вислугу років: з 21.05.2011-24.10.2012 - 50%; з 25.10.2012-24.10.2017 - 60%, з 25.10.2017- 03.05.2018-70%.
33. Листом від 22.03.2019 №03-15/493/19-вих на адвокатський запит від 14.03.2019 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області повідомило, що у рішенні Верховного Суду у справі №П/9901/292/18 відсутнє зобов'язання щодо виплати ОСОБА_3 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3 за період з 21.05.2011 по 03.05.2018 Територіальним управлінням не проводились.
34. Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2020 Вища рада правосуддя ухвалила звільнити ОСОБА_3 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за вчинення істотного дисциплінарного проступку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
IІІ. Позиція Верховного Суду
35. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
37. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 вважав, що оскільки його відповідно до наказу голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області №1/к від 04.05.2018 визнано таким, що приступив до виконання обов'язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 04.05.2018, то відповідачем безпідставно не здійснюється виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за спірний період.
38. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 11.03.2021 касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України у зв'язку з неврахуванням, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у справах №800/164/17 та №420/6392/18.
39. У постанові від 01.07.2020 у справі №420/6392/18, на яку посилається скаржник, Верховний Суд вказав на відсутність у голови місцевого суду повноважень для прийняття рішення про поновлення судді у списках суддів суду, який він очолює, та дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми Кодексу законів про працю України, оскільки саме норми Конституції України та спеціального законодавства - Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначають організацію судової влади, здійснення правосуддя в Україні та статус суддів.
40. Разом з тим, предметом розгляду у вказаній справі була бездіяльність голови місцевого суду щодо ненадання відповіді на запити позивача про поновлення позивача у списках суддів та у штаті Київського районного суду м. Одеси та про внесення відповідних записів до трудової книжки позивача щодо поновлення у списках суддів та у штаті Київського районного суду м. Одеси.
41. У цій же справі предметом доказування є не правомірність дій голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області з видання наказу про визнання ОСОБА_3 таким, що приступив до виконання обов'язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, а бездіяльність відповідача з невиплати середнього заробітку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу. Наказ про визнання ОСОБА_3 таким, що приступив до виконання обов'язків судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, сторонами не оскаржується. Таким чином, правовідносини у справі №420/6392/18 не є подібними з правовідносинами, що склались у цій справі.
42. У справі №800/164/17 предметом розгляду Верховного Суду була правомірність рішень Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади, а також про залишення без розгляду заяви судді про звільнення за власним бажанням. Так, у рішенні Верховного Суду від 05.02.2018 у справі №800/164/17, на яке посилається скаржник, Верховним Судом зазначено, що повноваження Вищої ради правосуддя є дискреційними, і оцінку подання про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення Вища рада правосуддя здійснює безпосередньо під час розгляду на своєму засіданні такого подання, перевіряючи усі обставини справи та встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів факти. Крім того, аналізуючи можливість застосування до позивача пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі прогулу без поважних причин), та враховуючи те, що апеляційний суд Луганської області було переміщено на контрольовану територію, а державою забезпечено можливість виїзду з території проведення антитерористичної операції, Верховний Суд вказав на те, що положення трудового законодавства на позивача, який має статус судді, не поширюються.
43. Водночас, спір у цій справі не стосується підстав звільнення ОСОБА_3 , спірним питанням є наявність правових підстав для виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу після скасування наказу про його звільнення. Зазначене вказує на неподібність правовідносин у справі №800/164/17 зі спірними правовідносинами.
44. Крім того, вказаний висновок у справі №800/164/17 був викладений не у постанові Верховного Суду, а у рішенні, прийнятому Верховним Судом як судом першої інстанції.
45. Відповідно до ч 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
46. Отже, оскільки правовий висновок, на який посилається скаржник в касаційній скарзі, викладений не у постанові Верховного Суду, колегія суддів відхиляє відповідне посилання відповідача під час розгляду цієї справи.
47. Таким чином, висновки, викладені Верховним Судом у справах №420/6392/18 та №800/164/17, на неврахування яких відповідач посилався при поданні касаційної скарги, не можуть бути враховані при розгляді цієї справи.
48. Також, відповідач в касаційній скарзі посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі №2а-12876/09/2670, згідно з яким питання про поновлення позивача на посаді має бути вирішене у спосіб, встановлений чинним законодавством на час розгляду справи, Вищою радою правосуддя як єдиним компетентним органом приймати рішення щодо призначення суддів на посадах, оскільки за відсутності спеціально передбаченого механізму поновлення судді на посаді саме Вища рада правосуддя має його визначити.
49. Однак, предметом доказування у справі №2а-12876/09/2670 була правомірність винесення Верховною Радою України постанови про звільнення судді з займаної посади, тобто така постанова не була скасована на момент судового розгляду, позивач фактично не був поновлений у штаті того суду, з якого був звільнений, і відносно нього головою суду не приймався наказ про скасування наказу про звільнення.
50. З урахуванням викладеного, Верховний Суд зазначає, що відмінність встановлених обставин порівнюваних справ свідчить про те, що правовідносини у них не є подібними. Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що доводи касаційної скарги щодо незастосування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2019 у справі №2а-12876/09/2670, є помилковими.
51. Скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування висновку щодо застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №822/743/16.
52. Так, у вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що виходячи з аналізу норм чинного законодавства України, виконання рішення суду неможливе через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету, а здійснення виплати нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливе лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
53. Разом з тим, судами у справі №822/743/16 не досліджувалося питання правомірності стягнення на користь судді суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спір у вказаній справі стосувався лише визначення бюджетної програми, за якою мали стягуватися кошти компенсації втрати частини суддівської винагороди, тобто порядку виконання судового рішення.
54. Отже, правовідносини у справі №822/743/16 та правовідносини у цій справі не є подібними, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вищезазначеного висновку, та доводи касаційної скарги в цій частині також є помилковими.
55. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
56. За таких обставин, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.
Керуючись статтями 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, відкрите на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 03.11.2022
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду