03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/5126/15
адміністративне провадження № К/9901/31124/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року (суддя - Данилишин В.М.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді: Костюк Л.О., Файдюк В.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У березні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до суду із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП, Комісія) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 26 лютого 2015 року №220 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню" (далі - Постанова №220, спірна постанова).
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2015 року відкрито провадження у справі №826/5126/15 за вказаним позовом.
3. У березні 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до суду із позовом до НКРЕКП, в якому просив:
- визнати нечинною Постанову №220 у частині розподілу обсягів споживання населенням електроенергії на місяць у розрахунку на домогосподарство, а також у частині встановлення мінімального блоку споживання електроенергії домогосподарствами у розмірі 100 кВт*год на місяць;
- зобов'язати НКРЕКП розробити з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових потреб населення норми споживання електричної енергії на одну особу;
- зобов'язати НКРЕКП внести зміни до Постанови №220 у частині мінімальних обсягів споживання населенням електроенергії на місяць у розрахунку на одну особу з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових потреб населення та урахуванням наявності або відсутності інших комунальних послуг у споживачів.
4. Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2015 року відкрито провадження у справі №826/5717/15 за вказаним позовом.
5. У квітні 2015 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) звернувся до суду із позовом до НКРЕКП про визнання незаконною та скасування Постанови №220. У
6. хвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року відкрито провадження у справі №826/6098/15 за вказаним позовом.
7. В обґрунтування заявлених вимог позивачами зазначено, що норми Постанови №220 суперечать нормам чинного законодавства, порушують права та інтереси споживачів послуг у сфері електроенергетики, принципи економічної обґрунтованості щодо встановлення тарифів на електроенергію та визначення однакових тарифів для різних категорій населення. На думку позивачів, при прийнятті Постанови №220 не враховано градацію тарифів, що була визначена у постанові НКРЕКП від 23 квітня 2012 року №496 (далі - Постанова №496). Постановою №496 встановлювались тарифи, які діяли до 01 квітня 2015 року, градація яких була сформована із урахуванням наявності у житлових будинках кухонних електроплит чи газових плит: споживачі, які використовують електроплити, сплачують за електроенергію за нижчими тарифами.
8. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року об'єднано в одне провадження адміністративну справу №826/5126/15 та адміністративну справу №826/6098/15. Присвоєно об'єднаній адміністративній справі загальний №826/5126/15.
9. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року об'єднано в одне провадження адміністративну справу №826/5126/15 та адміністративну справу №826/5717/15. Присвоєно об'єднаній адміністративній справі загальний №826/5126/15.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Постановою НКРЕКП від 26 лютого 2015 року № 220 встановлено тарифи з 01 квітня 2015 року на електроенергію, що відпускається населенню, а їх розмір диференційовано для таких категорій споживачів:
- населення (у тому числі яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами);
- населення, яке проживає в сільській місцевості (у тому числі яке проживає в житлових будинках, обладнаних кухонними електроплитами);
- населення, яке проживає в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу, квартирах та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості);
- населення, яке проживає в багатоквартирних будинках, не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання (у тому числі в сільській місцевості);
- багатодітні, прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії;
- населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків
- гуртожитки (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку»).
Також розмір тарифів поставлений у залежність від обсягів споживання електроенергії на місяць.
11. Вважаючи встановлені Постановою №220 тарифи економічно необґрунтованими та такими, що ставлять споживачів у нерівне становище, позивачі звернулись до суду.
12. До Постанови №220 неодноразово вносились зміни, а постановою НКРЕКП від 06 січня 2021 року №15 спірна постанова визнана такою, що втратила чинність.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
14. Приймаючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що прийняття відповідачем оскаржуваної постанови відбулося з об'єктивних підстав, що узгоджуються з нормами чинного законодавства. Зазначили, що тарифи на електроенергію в Постанові №220 встановлюються для всіх категорій споживачів на підставі економічно обґрунтованих розрахунків. При прийнятті такої постанови відповідачем забезпечено збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави, захисту прав споживачів електричної та теплової енергії.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
15. Не погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про задоволення позовних вимог.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: суддя-доповідач Рибачук А.І., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України (скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №826/4792/15, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
18. Також скаржник наголосив, що Постанова №220 прийнята із перевищенням владних повноважень, встановлених статтею 12 Закону України від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР «Про електроенергетику», оскільки на момент виникнення спірних правовідносин не відповідач, а Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики мала повноваження на встановлення цін і тарифів на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб.
19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. У відзиві вказано, що касаційна скарга дублює положення та основні аргументи апеляційної скарги, яким вже була приділена увага та надана правова оцінка Шостим апеляційним адміністративним судом. Також представник НКРЕКП зазначив, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено обставини справи із чітким дотриманням вимог статті 242 КАС України, постановлене законне та обґрунтоване рішення при додержанні норм матеріального і процесуального права, а тому, в силу статті 350 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги.
20. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року задоволено заяви суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В. та відведено вказаних суддів Верховного Суду від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №826/5126/15.
21. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 06 березня 2022 року касаційну скаргу у справі №826/5126/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Губської О.А.
22. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року задоволено заяву судді Губської О.А. та відведено вказану суддю від участі у розгляді цієї справи.
23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 27 жовтня 2022 року касаційну скаргу у справі №826/5126/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Калашнікової О.В., суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
24. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці регулює Закон України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР «Про електроенергетику» (далі - Закон № 575/97-ВР; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону № 575/97-ВР державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
27. Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2010 року N 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (далі - Закон N 2479-VI; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
28. Статтею 2 Закону № 2479-VI визначено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є НКРКП. Порядок організації діяльності НКРКП, визначається Законом України від 20 квітня 2000 року № 1682-III "Про природні монополії".
29. Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення регулює Закон України від 21 червня 2012 року № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон № 5007-VI).
30. Частинами першою-другою статті 12 Закону № 5007-VI визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
31. Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення № 715/2014; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
32. Згідно із пунктами 1, 2 Положення № 715/2014 НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.
33. У пункті 3 Положення № 715/2014 визначені основні завдання НКРЕКП, серед яких, зокрема: державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики; збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін; захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики.
34. Відповідно до пункту 6 Положення № 715/2014 НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими для виконання суб'єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.
35. Пунктом 13 Положення № 715/2014 рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.
Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій. Ці рішення можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
Такі рішення не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.
Крім того, рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
36. Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1059/2011 утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
37. Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
38. Механізм і спосіб розрахунку ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом роздрібних тарифів для споживачів встановлює Порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.
39. Відповідно до пункту 1.2 Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу, затвердженої постановою НКРЕКП від 06 травня 1998 року №564 (далі- Тимчасова методика; яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ціна, за якою споживач сплачує за електричну енергію, складається із закупівельної ціни електричної енергії на Оптовому ринку електроенергії України та/або в інших виробників електричної енергії з урахуванням нормативних технологічних витрат електроенергії в місцевих (локальних) електричних мережах, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електричними мережами на відповідному класі напруги ліцензіата з постачання електроенергії за регульованим тарифом, на закріпленій території ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач, та складової, яка забезпечує покриття витрат з постачання електроенергії.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
40. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
41. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги, а перевірка Постанови №220 буде здійснюватися на відповідність законодавству, чинному на момент виникнення спірних правовідносин - 26 лютого 2015 року.
42. Предметом спору у цій справі є встановлення тарифів на електроенергію, що відпускались населенню з 01 квітня 2015 року відповідно до постанови НКРЕКП від 26 лютого 2015 року №220.
43. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
44. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 наголошував на відсутність у відповідача повноважень приймати Постанову №220.
45. Згідно із вимогами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
46. Із аналізу правових норм Закону №2479-VI та Положення №715/2014 вбачається, що НКРЕКП - це орган державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, головним завданням якого є забезпечення проведення цінової і тарифної політики, зокрема, у сфері енергетики. Отже, саме НКРЕКП установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання, приймаючи відповідні рішення. У будь-яких інших органів державної влади такі повноваження відсутні.
47. Аналогічний правовий висновок відповідає викладеній в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №826/11937/15 наступній позиції.
48. Основними завданнями НКРЕКП є серед іншого державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ, нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів
49. Таким чином, виключними повноваженнями щодо формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; установлення цін (тарифів) на електричну енергію, тарифів на її передачу та постачання наділена саме НКРЕКП. У будь-яких інших органів державної влади такі повноваження відсутні.
50. Доводи скаржника щодо невідповідності спірної постанови Закону України від 16 жовтня 1997 року №575/97-ВР «Про електроенергетику» у редакції на момент виникнення спірних відносин, є необґрунтованими. Скаржник зазначив, що вказаним нормативно-правовим актом у редакції станом на 26 лютого 2015 року було передбачено, що тарифи встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а не Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Однак, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що з 27 серпня 2014 року втратив чинність Указ Президента України від 23 листопада 2011 року N 1059/2011, яким було створено Національну комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У свою чергу, Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка, відповідно до вимог Положення №715/2014, на момент виникнення спірних правовідносин встановлювала тарифи на електричну енергію.
51. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Постанова №220 прийнята відповідачем в межах наданих йому законом повноважень.
52. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, вбачав порушення своїх прав як споживача послуг у тому, що Постановою №220 були підвищені тарифи на електроенергію для населення, було встановлено однакові тарифи для мешканців будинків з газовими і електроплитами та змінені блоки споживання. На думку скаржника, визначені спірною постановою тарифи є економічно необґрунтованими.
53. Відповідно до вимог Порядку №869 та Тимчасової методики роздрібні тарифи на електроенергію формуються за ринковою формулою та складаються з:
-закупівельної ціни електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії та/або у безпосередніх виробників електричної енергії;
- тарифу на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами відповідного класу напруги ліцензіата з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на території ліцензованої діяльності якого перебуває споживач;
- складової, яка забезпечує покриття витрат з постачання електричної енергії (тариф на постачання);
- нормативних технологічних витрат у місцевих (локальних) електричних мережах.
54. Верховний Суд зазначає, що встановлення єдиного тарифу для споживачів незалежно від типу кухонної плити, яка ними використовується (газова чи електроплита) не свідчить про економічну необґрунтованість тарифу. Сама по собі зміна ознак, за якими населення поділене на окремі категорії споживачів, ще не свідчить про встановлення тарифів, які не забезпечують рівних можливостей для доступу до послуг з постачання електричної енергії.
55. Судом першої інстанції у судовому засіданні встановлено, що тарифи на електроенергію, що відпускаються населенню, у квітні 1999 року встановлені на економічно обґрунтованому рівні. Протягом 2006 року тарифи на електроенергію для населення двічі збільшувалися по 25 % (із 01 травня та із 01 вересня). Наступна зміна тарифів для населення відбулася протягом 2011-2012 років шляхом впровадження блочних тарифів на електроенергію (введення градації різних рівнів тарифів для окремих груп споживачів в залежності від обсягів споживання). 01 червня 2014 року прийнято рішення щодо підвищення тарифів на електричну енергію для населення у межах від 10 % до 40 % в залежності від обсягів споживання електроенергії, середнє зростання становило 14%. Одночасно, протягом 2006-2014 років відбулося зростання середньозваженого роздрібного тарифу на електричну енергію із 30,4 до 122,8 коп./кВт*год з ПДВ або в 4 рази.
56. Отже, протягом 2006-2014 років відбулося суттєве зростання вартості енергоносіїв та відбувся об'єктивний процес зростання суми дотування окремих категорій споживачів внаслідок застосування фіксованих (знижених) тарифів на електроенергію (обсяги перехресного субсидіювання) відповідно до законодавства. Протягом 2006-2014 років дотації зросли із 5,4 млрд. грн. до 40,8 млрд. грн. (без ПДВ) або в 7,5 разів. Відбувався об'єктивний процес зміни рівня оптової ринкової ціни електроенергії та витрат на її передачу і постачання у сторону збільшення. Внаслідок цього у січні 2015 року тарифи на електроенергію для населення відшкодовували тільки близько 21,3 % економічно обґрунтованих витрат з виробництва, передачі та постачання електроенергії. Різниця у тарифах для населення між фіксованими та ринковими рівнями компенсується енергопостачальним компаніям через механізм дотацій за рахунок промисловості, залізничного транспорту, бюджетних організацій та інших споживачів. Тобто, відбувається перехресне субсидування населення за рахунок інших споживачів. Отже, непобутові споживачі через необхідність дотування населення сплачують за електричну енергію на 26 % дорожче.
57. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що зміна тарифів Постановою №220 дозволила зменшити розрив між рівнем реальних витрат з виробництва, передачі та постачання електроенергії та фіксованим тарифом, за яким на цей час населення та інші споживачі сплачують за спожиту електроенергію та скоротити обсяги перехресного субсидіювання в електроенергетиці, а також частково нівелювати фактори негативного впливу на економіку України, які пов'язані зі зростанням ціни на природний газ та девальвацією гривні.
58. Таким чином, відповідач, оскаржуваним рішенням привів тарифи до економічно обґрунтованого рівня за для виконання пріоритетного завдання вдосконалення державної тарифної політики в електроенергетиці.
59. Також Верховний Суд приходить вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо необхідності відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №826/4792/15, з огляду на наступне.
60. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник вказав, що Велика Палата Верховного Суду у справі №826/4792/15, вирішуючи питання правомірності встановлення НКРЕКП тарифів на електроенергію у Постанові №220, здійснювала правову оцінку через призму не врахування Комісією положень постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслужування». Однак, ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовував іншими доводами.
61. Однак, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду щодо доводів не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , який обґрунтовував свій позов саме не врахуванням НКРЕКП при прийнятті Постанови №220 соціальних стандартів.
62. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
63. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. Отже, суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
VIІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
65. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2015 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №826/5126/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Судді О.В. Калашнікова
М.В. Білак
Н.М. Мартинюк