03 листопада 2022 року
м. Київ
справа №215/6651/20
адміністративне провадження №К/990/28717/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року
у справі №215/6651/20
до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. з позовними вимогами про:
- визнання бездіяльності голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. протиправною, яка виявилася у неналежному застосуванні управлінської функції в розумінні пунктів 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України, у порушенні правового режиму, форми розгляду заяви від 21 листопада 2018 року, відповідно до рішення від 20 червня 2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 215/5883/18;
- визнання бездіяльності голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. протиправною, яка виявилася у невнесенні за результатами розгляду звернення від 21 листопада 2018 року, рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п пунктів 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України, і статей 3, 19, 28 частини 3, 29 частини 1 Конституції України, і рішення від 20 червня 2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 215/5883/18;
- визнання бездіяльності голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. протиправною, та зобов'язання видати на виконання владних управлінських функцій рішення дія якого вичерпується, його виконанням або має визначений строк відповідно до вимог заяви від 21 листопада 2018 року;
- визнання бездіяльності голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. протиправною, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи місцевого самоврядування, недбалістю і помилки його у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 21 листопада 2018 року, та зазначити закон, в тому числі і при невиконанні делегованих повноважень, вимоги якого порушено ним згідно з статті 249 КАС України..
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. про визнання бездіяльності протиправною передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року вищезазначена позовна заява була залишена без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у 10 денний строк з дня отримання ухвали про залишення без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 позовну заяву ОСОБА_1 до начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Каретіна Оксана Володимирівна про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року залишено без змін ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 22 вересня 2022 року, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором на конверті за номером 4930020774071. Вказує, що зворотнє поштове повідомлення з відміткою про отримання ним оскаржуваного рішення суду знаходиться в матеріалах справи. Також скаржником до касаційної скарги додано копію оскаржуваної ухвали, з якої вбачається, що вона виготовлена х автоматизованої системи документообігу суду 15 серпня 2022 року.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 11 листопада 2021 року, а касаційну скаргу подано на пошту 15 жовтня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Скаржник вважає, що ним не пропущений строк оскільки, як зазначено позивачем, копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 22 вересня 2022 року.
Водночас Суд звертає увагу скаржника, що матеріали справи на час подання касаційної скарги у суді касаційної інстанції відсутні.
Належними доказами на підтвердження отримання копії оскаржуваного судового рішення можуть бути конверт з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку (його копія), копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф.119), довідка відділення поштового зв'язку тощо.
Окрім того, за інформацією офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4930020774071 містяться лише відомості щодо дати та місця прийняття відправлення, шлях відправлення та дату, місце і статус вручення поштового відправлення.
Водночас вказані відомості не містять інформацію щодо найменування/П.І.П. відправника та одержувача та інформації щодо змісту вкладення.
Таким чином, із вказаних відомостей не можливо ідентифікувати відправника та одержувача (суд та учасника справи), а також з'ясувати, зміст вкладення поштового відправлення (судове рішення та номер справи).
Отже, саме лише зазначення штрихкодового ідентифікатора установи поштового зв'язку без надання поштового конверту (копії), яким направлялося скаржнику оскаржуване судове рішення та який містить відомості щодо відправника та одержувача, а також відбиток календарного штемпеля установи поштового зв'язку, не є належним доказом на підтвердження дати вручення поштового відправлення одержувачу.
Також Верховний Суд зауважує, що надана скаржником копія ухвали не може вважатися достатнім доказом дати отримання копії оскаржуваної ухвали, адже скаржник не позбавлений права відповідно до частини 9 статті 251 КАС України за своєю заявою повторно отримати копію судових рішень.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Статтею 329 КАС України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Разом з тим обґрунтування скаржника щодо пропуску строку на касаційне оскарження в зв'язку з карантинними обмеженнями та введенням воєнного стану не містять доводів щодо неможливості вчинення скаржником відповідних процесуальних дій щодо своєчасного оскарження судових рішень з дотриманням встановленого строку на касаційне оскарження та не підтверджені відповідними доказами, а містять лише загальне посилання на пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України та Указ Президента від 24 лютого 2022 року №64.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Також, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору. Позивачем не додано вказаний документ до касаційної скарги. Водночас зі скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
На підставі положень частини другої цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте до касаційної скарги додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.
На підтвердження заявленого клопотання скаржник прикріпив довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи від 16 вересня 2022 року № 5913 за період з січня 2021 року по грудень 2021 року та від 29 вересня 2022 року № 6111 за період з січня 2019 року по грудень 2019 року.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору суддя - доповідач виходить із такого.
За змістом частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону №3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме довідки податкового органу про доходи за попередній, тобто 2021 рік, як то визначено частиною другою статті 8 Закону №3674-VI.
При цьому, надані скаржником довідки не є належним підтвердженням обставин того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу скаржника.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Отже, для можливості звільнення скаржника від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за попередній календарний рік.
Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Поряд із цим, скаржником зазначено, що він є членом малозабезпеченої сім'ї, а спірні правовідносини у цій справі пов'язані із захистом його соціальних прав.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III) малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Статус малозабезпеченої набуває лише та сім'я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім'ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім'ї та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Протягом цього часу сім'я має статус малозабезпеченої.
Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім'ї є довідка відповідного управліннями праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку № 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справи отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці від 19 вересня 2006 року № 345.
Водночас скаржником на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім'я позивача була визнана малозабезпеченою у зв'язку із чим їй була призначена протягом 2020-2022 років відповідна державна соціальна допомога, жодних доказів не надано.
У контексті наведеного необхідно зауважити, що надані скаржником довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг, не є беззаперечним доказом він є членом саме малозабезпеченої сім'ї.
Щодо посилання заявника, що спір у цій справі стосується захисту його соціальних прав, то необхідно зазначити, що вказаній справі відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом від 21 грудня 2018 року № 622 Державною судовою адміністрацією України присвоєно категорію 102010000 «Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів».
Як вбачається зі змісту судових рішень попередніх інстанцій, предметом розгляду в цій справі є, - визнання бездіяльності голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. протиправною, яка виявилася у неналежному застосуванні управлінської функції в розумінні пунктів 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України, у порушенні правового режиму, форми розгляду заяви від 21 листопада 2018 року, відповідно до рішення від 20 червня 2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 215/5883/18; -визнання бездіяльності голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. протиправною, яка виявилася у невнесенні за результатами розгляду звернення від 21 листопада 2018 року, рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п пунктів 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України, і статей 3, 19, 28 частини 3, 29 частини 1 Конституції України, і рішення від 20 червня 2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 215/5883/18; визнання бездіяльності голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. протиправною, та зобов'язання видати на виконання владних управлінських функцій рішення дія якого вичерпується, його виконанням або має визначений строк відповідно до вимог заяви від 21 листопада 2018 року; визнання бездіяльності голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода В.М. протиправною, яка виявилася у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи місцевого самоврядування, недбалістю і помилки його у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 21 листопада 2018 року, та зазначити закон, в тому числі і при невиконанні делегованих повноважень, вимоги якого порушено ним згідно з статті 249 КАС України..
У зв'язку із чим спір, який виник у цій справі не відноситься до категорії соціальних спорів.
Таким чином, у цьому випадку, відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Суд уважає за необхідне повторно зазначити, що вирішення питання про звільнення від сплати судового збору здійснюється судом на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує рівень його майнового стану та обов'язок щодо подання до суду яких в силу приписів статті 77 КАС України покладено саме на заявника.
З огляду на викладене, оскільки скаржник не надав належних доказів, які б надавали Суду підстави для звільнення останнього від сплати судового збору відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", то у задоволенні такого клопотання необхідно відмовити.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу.
Під дію зазначеної норми підпадають ухвали місцевих адміністративних судів, визначені частиною другої статті 328 КАС України, та прийняті за результатом їх апеляційного перегляду постанови апеляційних адміністративних судів, а також ухвали апеляційних адміністративних судів, наведені в частині третій зазначеної норми процесуального закону.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" визначено, що станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481,00 грн.
Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 2481,00 грн.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв'язку, довідки відділення поштового зв'язку тощо) та документу про сплату судового збору.
Реквізити для сплати судового збору:
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №215/6651/20.
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №215/6651/20.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі №215/6651/20 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловичапро визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська ,
Судді Верховного Суду