03 листопада 2022 року
м. Київ
справа №200/11087/20-а
адміністративне провадження №К/990/29122/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року
у справі №200/11087/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України
треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням обмеження, визначеного статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману її частину.
02 липня 2021 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити її недоотриману частину.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області вп'яте засобами поштового зв'язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 20 грудня 2021 року (повний текст постанови складений того ж дня). В той же час, касаційну скаргу подано на пошту 20 жовтня 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому заявник вказує, що оскаржувана постанова Першого апеляційного адміністративного суду по справі №200/11087/20-а, прийнята судом апеляційної інстанції 20 грудня 2021 року та надійшла на адресу територіального управління 04 січня 2022 року. Зазначає, що з первинною скаргою на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року по справі № 200/11087/20-а територіальне управління звернулось до Верховного Суду 10 січня 2022 року, тобто у строки, встановлені частиною 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Однак, як вказує заявник, чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку та можливість поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення у разі звернення учасника справи до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказане судове рішення на підставі частини 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає, що станом на дату ухвалення Верховним Судом ухвали про повернення територіальному управлінню первинної касаційної скарги на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року по справі № 200/11087/20-а строк, протягом якого територіальне управління мало право на касаційне оскарження вищезазначеної постанови, був пропущений територіальним управлінням з незалежних від нього причин.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Вперше касаційна скарга відповідача зареєстровано у Верховному Суді 17 січня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.
17 червня 2022 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області вдруге засобами поштового зв'язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року. Проте ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року вказану касаційну скаргу повернуто, оскільки скаржник не обґрунтував належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень.
21 липня 2022 року скаржником втретє було подано касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення. Верховний Суд прийшовши до висновку, що позивачем не викладено передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку та наявність підстав для повернення касаційної скарги тому, ухвалою від 09 серпня 2022 року повернув касаційну скаргу позивачу. При цьому, Суд вказав, що Верховний Суд вже надавав пояснення щодо вказаних підстав касаційного оскарження, однак скаржником так і не було враховано зауваження, викладеного Верховним Судом в ухвалі від 07 липня 2022 року, що свідчить про ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
25 серпня 2022 року скаржником було надіслано четверту касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року касаційну скаргу відповідача було повернуто оскільки, скаржник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху.
Статтею 329 КАС України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
В той же час, як вже зазначалося вище, позивач неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення, однак його скарга поверталась з огляду на її невідповідність встановленим КАС України вимогам щодо змісту такої скарги.
При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника.
Суд наголошує, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Водночас, слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Слід також зауважити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати клопотання про поновлення такого строку, де зазначити інші підстави для його поновлення разом з відповідними доказами на їх підтвердження.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Крім того, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків, вказати підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.
Крім цього, під час перевірки матеріалів касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов у цій справі заявлено у 2020 році.
Частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (станом на дату подання касаційної скарги).
Згідно підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із текстів рішень судів попередніх інстанцій установлено, що до судами задоволено одну вимогу немайнового характеру та похідну від неї.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 грн (станом на рік подання позовної заяви).
Ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а становить 1681,60 грн. (2102 грн.*0,4*200%).
До касаційної скарги додано клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору обґрунтоване відсутністю достатнього фінансування з Державного бюджету України для його сплати.
Перевіривши указане клопотання Суд зазначає таке.
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб'єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Так, суд може відстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вищезазначені умови, за наявності яких можливо було б відстрочити сплату судового збору у скаржника відсутні.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Крім того, Суд ураховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку з цим, обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд прийшов до висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до положень статті 169 та частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду:
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності;
- документа про сплату судового збору у розмірі 1681,60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) - 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Символ звітності банку - 207
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,
Відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізький області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу касаційної скарги.
Визнати неповажними причини пропуску Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області строку на касаційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а.
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року у справі №200/11087/20-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська,
Судді Верховного Суду