03 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7444/22 пров. № А/857/10796/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідач Судова-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі № 380/7444/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -
суддя в 1-й інстанції - Хома О.П.,
час ухвалення рішення - не зазначено.,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив:
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, виплату та в подальшому виплачувати пенсію за вислугу років позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.12.2019 у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум та без обмеження граничного розміру.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80% від суми грошового забезпечення. Протиправна поведінка пенсійного органу при перерахунку його пенсії призвела до оскарження такої в судовому порядку. Право на отримання пенсії, виходячи з розміру 80% суми грошового забезпечення підтверджено рішенням суду від 22.11.2018 у справі №1340/4856/18. Рішенням суду від 22.09.2021 у справі 380/11146/21 зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки, виготовленої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-2699 від 16.06.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та здійснити її виплату, з урахуванням раніше проведених виплат. Однак при проведенні перерахунку пенсії на виконання судового рішення від 22.09.2021 у справі 380/11146/21 на підставі довідки №22/6-2699 від 16.06.2021 відповідачем протиправно повторно застосовано визначення основного розміру пенсії у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області перерахувати з 01.12.2019 ОСОБА_1 пенсію, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, визначених у довідці Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-2699 від 16.06.2021 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , без обмеження пенсії максимальним розміром та здійснити її виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до статті 43 Закону №2262 максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, (крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Окрім того вважає помилковим посилання на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року, оскільки цим рішенням Конституційним Судом України оспорюванні положення Закону №2262 обмежені конкретним часовим періодом (з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року), та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Апелянт вважає, що такі стосуються обмеження розміру пенсії позивача за період, що розпочався з 01.12.2019 року.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 призначено довічно пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.
ГУ ПФУ у Львівській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» проведено перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.01.2016.
При здійсненні такого перерахунку основний розмір пенсії позивача, починаючи з 01.01.2016, розраховано виходячи з 70% грошового забезпечення.
ОСОБА_1 оскаржив до суду зменшення ГУ ПФУ у Львівській області основного розміру пенсії у відсотковому значенні.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №1340/4856/18, яке набрало законної сили 01.03.2019, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області задоволено повністю та зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок, виплату та в подальшому виплачувати пенсію відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23.12.2015, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та довідки від 20.03.2018 № 91-03004 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу ОВС чинними за січень 2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Львівській області у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 без обмеження граничного розміру.
На виконання судового рішення від 22.11.2018 у справі №1340/4856/18 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок основного розміру пенсії позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення.
Відмова ГУ ПФУ у Львівській області у проведенні перерахунку пенсії відповідно до довідок, виготовлених Департаментом персоналу МВС України №22/6-2699 від 16.06.2021 та ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» МВС України №216 від 14.05.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, зумовила повторне звернення позивача до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 у справі №380/11146/21, яке набрало законної сили 25.10.2021, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області в частині не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідок, виготовлених Департаментом персоналу МВС України №22/6-2699 від 16.06.2021 та ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» МВС України №216 від 14.05.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб2 на підставі довідки, виготовленої Департаментом персоналу МВС України №22/6-2699 від 16.06.2021 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та здійснити її виплату, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання рішення суду від 22.09.2021 у справі №380/11146/21 ГУ ПФУ у Львівській області 01.12.2019 здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до довідки від 16.06.2021 №22/6/2691, що підтверджується повідомленням про перерахунок пенсії від 04.01.2022 та листом відповідача від 04.01.2022 №13000-5203-8/434.
Відповідно до повідомлення про перерахунок пенсії від 01.04.2022, при проведенні такого перерахунку ГУ ПФУ у Львівській області зменшило основний розмір пенсії ОСОБА_2 з 80% до 70% розміру грошового забезпечення та обмежило її максимальним розміром.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.01.2022 про перерахунок пенсії з 01.12.2019, виходячи із 80% розміру грошового забезпечення на підставі довідки від 16.06.2021 №22/6/2691.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 16.02.2022 №2752-1065/М-52/8-1300/22 відмовило у перерахунку пенсії у розмірі 80% сум грошового забезпечення та повідомило, що пенсія позивача перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач, вважаючи протиправним зменшення основного розміру пенсії з 80% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та обмеження її максимальний розміром на підставі оновленої довідки, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на основний розмір пенсії в розмірі 80% грошового забезпечення, підтверджене судовим рішенням від 22.11.2018 у справі №1340/4856/18, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення та не є предметом доказування при розгляді даної справи.
Судове рішення від 22.11.2018 у справі №1340/4856/18 є обов'язковим для виконання та врахування відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача не тільки на підставі довідки від 16.06.2021 №22/6-2699 на виконання рішення суду від 22.09.2021 у справі №380/11146/21, а й будь-якого перерахунку в майбутньому. Поведінка ГУ ПФУ у Львівській області при проведенні перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки від 16.06.2021 №22/6-2699 без урахування судового рішення від 22.11.2018 у справі №1340/4856/18 між цими сторонами у аналогічних правовідносинах нівелює таку конституційну засаду судочинства як обов'язковість судового рішення, закріплену статтею 129-1 Конституції України та суперечить вимогам статті 13 Закону №1402-VIII, статей 14 та 370 КАС України.
Крім цього суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно обмежено максимальний розмір перерахованої пенсії позивача.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень статті 13 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.10.2011 року внесені зміни до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 80 % відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому Законом України від 27.03.2014 року за №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01.04.2014 року внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зокрема, ст. 13 даного закону викладена в наступній редакції:
«Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення ( ст. 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 %, до категорії 2 - 95%.»
Системний аналіз вказаних норм, діє підстави для висновків що внесені зміни щодо обмеження граничного розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії військовослужбовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунок вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.10.2019 року за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Із наведених норм, видно, що такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Тобто, призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80%, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.
Отже, при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України зменшивши основний розмір пенсії за вислугу років позивачу під час здійснення перерахунку відсоткового показника сум грошового забезпечення.
Колегія суддів звертає увагу, що застосування в даному випадку іншого показника до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів ст.58 Конституції України. Оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, однак відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної вислуги років є незмінним.
Згідно із Законом України від 24.12.2015 року № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року.
Обґрунтовуючи свої висновки, Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Так, згідно із абз. 1 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 року нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 року у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 року у справі № 813/678/18.
За встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що законних підстав для обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність не було.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322,325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №380/7444/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 03 листопада 2022 року