01 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2775/22 пров. № А/857/12769/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судових засідань Кушик Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року про відмову у забезпеченні його позову до Закарпатської обласної військової адміністрації, Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
суддя(і) у І інстанції Калинич Я.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення 02 серпня 2022 року,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 918-АГ від 14 липня 2022 року про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану з метою забезпечення потреб НОМЕР_1 прикордонного загону, виданий начальником НОМЕР_1 прикордонного загону підполковником ОСОБА_2 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 38 від 22 липня 2022 року про невідкладні заходи для забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави, яким погоджено примусове відчуження рухомого майна (транспортний засіб марки «КІА» моделі «Sorento», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (п.4) погоджене радою оборони області (Закарпатська обласна військова адміністрація);
- зобов'язати раду оборони області (Закарпатську обласну військову адміністрастрацію), повернути транспортний засіб марки «КІА» моделі «Sorento», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
05 серпня 2022 року позивач подав заяву про забезпечення цього адміністративного позову, у якій просить заборонити вчиняти певні дії відповідачам щодо примусового відчуження транспортного засобу марки «КІА» моделі «Sorento», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 260/2775/22 у задоволенні клопотання було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із відсутності об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів. Вжиття заходів забезпечення позову фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу та рішення, то така оцінка може бути надана судом лише шляхом з'ясування фактичних обставин справи на підставі дослідження наявних доказів, що не може бути здійснено на цьому етапі судового розгляду.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу суду від 08 серпня 2022 року скасувати та задовольнити його клопотання про забезпечення позову.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про забезпечення позову, оскільки обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, а вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження майна до розгляду справи по суті заявлених вимог. У
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із приписами частини 2 статті 150 цього Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть бути такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Зазначені підстави є оціночними і при надання їм відповідної оцінки суд у кожному конкретному випадку, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, повинен встановити наявність хоча б одна з наведених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин та можливість застосуванням певного заходу забезпечення позову з точки зору співмірності із заявленими позовними вимогами та наслідками його вжиття для заінтересованих осіб.
Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відтак, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача і суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Суд першої інстанції слушно у відповідності до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 420/3397/19, відповідно до якої очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
При цьому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у поданому клопотанні про забезпечення позову позивачем належним чином не надано доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 260/2775/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова у повному обсязі складена 03 листопада 2022 року.