Справа № 686/15035/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Палінчак О.М.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
03 листопада 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Заквацька І.А.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови серії ЕАР № 5616402 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Зокрема, апелянт вказує, що командир взводу патрульної поліції 1-ї роти 1-го батальйону УПП в Хмельницькій області лейтенант поліції Атанов С.В. незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, проігнорував прохання щодо перенесення розгляду справи на іншу дату та час, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі; позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП; порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП. Окрім того, вимірювання швидкості працівником поліції здійснювалось з рук, через що прилад може дати більшу похибку; також, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється в місцях, які облаштовані відповідним знаком 5.70 ПДР, а в даному місці такий знак не був встановлений; транспортний засіб позивача було зафіксовано поза межами населеного пункту.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено що 15 липня 2022 року, постановою серії ЕАР № 5616402, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
Зокрема, відповідно до змісту постанови, 15.07.2022 року о 18:02:12 позивач керував транспортним засобом в межах населеного пункту с.Солобківці зі швидкістю 73 км/год, перевищивши швидкість на 23 км/год, що зафіксовано на прилад Тru Саm 000770, чим порушив п.12.4 ПДР- порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год).
Позивач, не погодившись з притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням адміністративного стягнення, звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що в його діях відсутній склад правопорушення.
Відмовляючи в задоволенні позивних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Судом першої інстанції не встановлено порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та враховує наступне.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Для позначення початку та кінця населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах встановлюються знаки, передбачені п.п. 5.45 та 5.46.
Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема, населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.
Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, уповноважений поліцейський під час опрацювання матеріалів встановив факт вчинення позивачем правопорушення, що ставиться йому у вину, і законність складеної постанови, а саме, перевищення встановленої швидкості руху, що підтверджується відеодоказами з місця події, а саме, фото-файлом з приладу Trucam ТС000770, на якому зафіксований автомобіль позивача, який рухався зі швидкістю 73 км/год, а також відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських.
Зокрема, з матеріалів, які містяться у справі, вбачається, що автомобіль позивача HYNDAY SONATA д.н.з. НОМЕР_1 , рухається 15.07.2022 об 17:56, зі швидкістю 73 км/год., що перевищує дозволену швидкість 50 км/год. на 23 км/год.
Доданий до матеріалів файл містить відомості географічних координат події та фіксування швидкості руху транспортного засобу: вулиця: А/Д Н-03 Житомир-Чернівці 226 км с. Солобківці.
Також, з відеозапису, долученого відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що 226 км автодороги Н-03 знаходиться в межах с. Солобківці, працівники поліції здійснювали контроль за швидкісним режимом транспортних засобів, зупинивши автомобіль за дорожнім знаком 5.49. Зазначене свідчить, що фіксування швидкості руху транспортного засобу позивача відбулось в межах дії дорожнього знаку 5.49, що вказує на найменування і початок забудови населеного пункту.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами відповідача, що дані з фотознімку та відеозапису, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ Tru Cam ТС000770, в розумінні положень статті 251 КУпАП, є належними та допустимим доказами того, що позивач рухався на автомобілі Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 73 км/год.
Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що показання вимірювання швидкості руху не відповідають дійсності, оскільки прилад знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, що суперечить статті 19 Конституції України та ч.1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", оскільки, як вірно відмітив суд першої інстанції, вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Застосування відповідачем приладу вимірювання швидкості TruCam ТС000770 відповідає завданням, покладеним на органи Національної поліції, зокрема в частині забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснювалось затвердженим до відповідної роботи засобом вимірювання швидкості, та в межах повноважень посадової особи.
Щодо посилання апелянта на те, що відповідачем проігноровано його клопотання про надання можливості скористатись правовою допомогою, колегія суддів, дослідивши відеодокази, що містяться в матеріалах справи щодо фіксації розгляду справи, не встановила, що така вимога була заявлена позивачем.
З відео встановлено, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся у відповідності до вимог ст. 279 КУпАП, зокрема, роз"яснено його права та обов'язки, а також надано для огляду відеодокази фіксації вчиненого правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вчинення позивачем правопорушення підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом, з якого також вбачається, що порядку складання оскаржуваної позивачем постанови повністю дотримано, зокрема, права позивачеві роз'яснено, його пояснення заслухано, на його прохання відеозапис на підтвердження вчинення порушення йому показано.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними доказами, що 15 липня 2022 року дійсно мало місце порушення позивачем п.12.4 ПДР України, тобто був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
При цьому, суд не встановив порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкремінованого йому правопорушення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.