Справа № 560/3250/22
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
02 листопада 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій,
у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому просила:
-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо зменшення з 01 листопада 2021 року позивачу розміру пенсії за віком до встановленої на дату поновлення 07 жовтня 2015 року;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо нездійснення з 01 листопада 2021 року перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу з врахуванням вимог частин 1 і 2 статті 28 та пункту 4-3 розділу XV закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області провести з 01 листопада 2021 року перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з врахуванням вимог частин 1 і 2 статті 28 та пункту 4-3 розділу XV закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 листопада 2021 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2021.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, яку вона отримувала до 01.11.2021 з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 27.04.2007 отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.09.2009 виплату пенсії ОСОБА_1 припинено у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в державу Ізраїль (виплативши при цьому пенсію за шість місяців наперед, по 28.02.2010).
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.12.2015 року по справі №686/22886/15-а визнані протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2015 року.
16.08.2016 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області роз'яснено, що поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком з 07 жовтня 2015 року, згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду від 04.12.2015 року, має бути виконано у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
На виконання вказаних судових рішень ОСОБА_1 з 07.10.2015 поновлено виплату пенсії за віком, тобто той вид пенсії, який позивачка отримувала на дату припинення виплати пенсії (станом на 01.09.2009).
Так, до листопада 2021 року вищевказане рішення суду виконувалося у повному обсязі та позивачу виплачувалася пенсія згідно вимог закону з відповідними перерахунками, але з 01 листопада 2021 року пенсія була зменшена до розміру встановленому на дату поновлення 07 жовтня 2015 року.
За таких обставин, позивач через веб портал Пенсійного фонду України подала заяву щодо відновлення виплати пенсії з усіма перерахунками.
Проте, листом від 24.11.2021 відповідач вказав, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 04 грудня 2015 року та ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 серпня 2016 року не покладено на органи Пенсійного фонду України жодних зобов'язань щодо проведення перерахунків розміру пенсії у разі зміни чинного пенсійного законодавства, тому з 01 листопада 2021 року виплата пенсії проводиться у розмір, встановленому на дату поновлення 07 жовтня 2015 року.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон №1058-ІV) саме цей Закон регулює відносини щодо призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 ст. 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій тощо.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. №2148-VІІІ (Закон №2148-VІІІ) з 01.10.2017 року визначено новий порядок та умови перерахунку саме раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Відповідно до ч. 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2148-VIII визначено, у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналогічні положення містить також пункт 4 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Так, у зв'язку зі зміною законодавства, а саме прийняттям Закону №2148-VІІІ відповідач перерахував з 01.10.2017 позивачу пенсію відповідно до вимог чинного законодавства, проте з листопада 2021, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу станом на день її поновлення 07.10.2015 без подальших її перерахунків.
Тобто, відповідач протиправно зменшив позивачу пенсію, що протирічить п.4 Прикінцевих положень Закону України №1058, якою передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача поновити розмір пенсії, який позивач отримувала до протиправного його зменшення з 01.11.2021 та виплатити позивачу пенсію у розмірі, який позивач отримувала до 01.11.2021 з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання виплатити компенсацію втрати частини доходів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000р. №2050-ІІІ (Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року (Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. п. 1, 2 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пункт 3 Порядку №159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно з п.5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Колегія суддів звертає увагу, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому необхідно зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
Так, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.01.2019 у справі №159/1615/17.
Враховуючи наявність факту невиплати позивачу пенсії, то колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.11.2021 року по день її фактичної виплати.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування компенсації втрати частини доходів.
Прийняти в цій частині нову постанову.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 листопада 2021 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ.
В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.