01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
01 листопада 2022 року Справа № 640/23137/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
при секретарі Кобзар Д.В.,
представника Позивача Войтко Т.П.,
представників Відповідача Роменської Є.П., Середюк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправними та скасування наказів,
поновлення на посаді та стягнення коштів,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ від 09.07.2019 № 1450 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» у частині щодо звільнення зі служби в поліції слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 ;
2) визнати протиправним та скасувати наказ від 25.07.2019 № 337 о/с «По особовому складу» у частині щодо звільнення зі служби в поліції слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 ;
3) поновити Позивача на службі в поліції на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області з 26.07.2019;
4) стягнути з Відповідача на користь Позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 26.07.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувані ним накази в частині щодо його притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби є протиправними і безпідставними з огляду на відсутність встановлення вини Позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.
При цьому, Позивач посилається на презумпцію невинуватості та зазначає, що його затримання в рамках кримінального провадження не може бути підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами службового розслідування не підтверджується наявність в діях Позивача складу дисциплінарного проступку, за який до нього застосовано спірне дисциплінарне стягнення.
При цьому, суд зазначив, що за відсутності відповідного судового вироку, що набув законної сили, Позивач вважається невинним і його дії, що були предметом оцінки у кримінальній справі, не можуть бути кваліфіковані як протиправні в рамках службового розслідування.
Разом з тим, суд зазначив, що невиконання чи неналежне виконання поліцейським своїх посадових обов'язків та дотримання законодавства під час виконання посадових обов'язків можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок у тих межах, у яких відповідні дії не можуть бути визнані адміністративним чи кримінальним правопорушенням, що віднесено до компетенції інших органів.
Суд вказав, що у зв'язку з проведенням у відношенні Позивача досудового розслідування у кримінальному провадженні № 620191000000616 і висуванням звинувачення, Відповідач повинен був, відповідно до ст.ст. 70, 77 Закону України «Про Національну поліцію», вирішити питання про відсторонення ОСОБА_1 від посади в порядку, передбаченому законодавством, але такий дій ГУ НП в Київській області вчинено не було.
Водночас, суд дійшов висновку, що Відповідачем не доведено саме неналежне виконання Позивачем його службових обов'язків та/або порушення норм КПК України при здійсненні службової діяльності.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що дисциплінарне провадження щодо Позивача було розпочато за фактом порушення у відношенні нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди) та застосування запобіжного заходу - тримання під вартою.
Апелянт вказує, що вказані обставини щодо затримання Позивача в рамках кримінального провадження, зокрема вимагання неправомірної вигоди в наркозалежної особи, набули розголошення в ЗМІ, зокрема в мережі Інтернет, та викликали суспільний резонанс.
Разом з тим, Апелянт зазначає, що під час службового розслідування також було виявлено ряд суттєвих недоліків, тяганину та порушення Позивачем розумних строків досудового розслідування у справах, що перебували в його провадженні.
Також, Апелянт звертає увагу на те, що Позивачем не було проведено необхідних слідчих дій та прийняті рішення про закриття рядку кримінальних проваджень без фактичного проведення розслідування, не виконано вказівки прокуратури, допущено неналежне зберігання матеріалів, речовин та виробів, вилучених під час обшуків, та несвоєчасне призначення та взагалі ухилення від призначення судових експертиз.
Крім того, Апелянт зазначає, що матеріали, за якими Позивачем здійснювалися кримінальні провадження, були несистематизовані та не містили постанов, що були винесені в рамках таких проваджень.
Апелянт посилається на порушення Позивачем також Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, вилучених з незаконного обігу, затвердженого постановою КМУ від 07.05.2008 № 422, та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104.
Таким чином, Апелянт наголошує, що саме викладені обставини в їх сукупності стали підставою для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, а не сам лише факт порушення у відношенні нього кримінального провадження.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 було відкрито апеляційне провадження за апеляцією позивача, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
Разом з тим, у своєму відзиві Позивач зазначає, що на його переконання, внаслідок порушення відносно нього кримінального провадження та висування йому обвинувачення, Відповідач повинен був вирішити питання щодо відсторонення його посади, а не застосовувати до нього захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за відсутності відповідного вироку суду.
6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції у Київській області № 170 о/с від 30.03.2018 Позивача було призначено на посаду слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області.
26.06.2019 наказом ГУ НП в Київській області № 1354 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області рядовим поліції ОСОБА_1 , що призвели до затримання останнього.
Підставою для призначення судового розслідування була інформаційна довідка від 26.06.2019 щодо можливих порушень службової дисципліни слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області рядовим поліції ОСОБА_1 , в якій повідомлено про надходження 25.06.2019 до Головного управління з Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області інформації про затримання останнього.
Цим наказом також було визначено склад дисциплінарної комісії.
02.07.2019 заступником начальника ОМВ СУ ГУНП в Київській області було направлено заступнику начальника ГУНП в Київській області - начальнику слідчого управління доповідну записку, в якій повідомлено про встановлення ряду суттєвих недоліків в діяльності позивача.
Так, в даній записці зазначено, що Позивачем у кримінальних провадженнях №12018110130002715 від 22.06.2018, розпочатому за ознаками ч. 2 ст. 149 КК України, № 12018110000000327 від 18.05.2018 за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України, № 42018111200000311 від 08.05.2018 за ознаками ч. 1 ст. 149 КК України, № 42017111200000565 віл 01.09.2017 за ознаками ч. 2 ст. 149 КК України, № 12014110000000156 від 22.05.2014 за ознаками Ч.2ст. 149 КК України, № 12013100010000048 від 16.02.2013 за ознаками ч. 1 ст. 149 КК України, у грудні 2018 року без проведення необхідних слідчих дій, виконання вказівок прокуратури та винесення відповідних постанов, прийняті рішення про їх закриття. До нього часу, матеріали цих проваджень не систематизовані та в матеріалах відсутні постанови про їх закриття.
Крім того, установлено, що Позивачем допущені порушення встановленого Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, вилучених з обігу, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 07.05.2008 № 422 та Порядку зберігання речових доказів, затвердженого ПКМУ від 01.11.2012 № 1104.
02.07.2019 співробітниками Відповідача за місцем проживання Позивача було складено акт про відмову від надання пояснень, в якому зафіксовано, що в рамках проведення службового розслідування за фактом затримання ОСОБА_1 останньому було запропоновано надати пояснення останньому, від надання яких він відмовився.
05.07.2019 тимчасово виконуючим обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Київській області було затверджено висновок службового розслідування.
У вказаному висновку встановлено порушення Позивачем службової дисципліни, що призвело до його затримання.
Також у зазначено висновку зафіксовано, що в кримінальних провадженнях № 12019110000000412, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та № 12019110000000411, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 309 КК України, вилучені 06.03.2019 та 05.04.2019 ОСОБА_1 наркотичні засоби та психотропні речовини зберігались в непередбачених для цього приміщеннях і лише, після виявлення вказаних порушень, 20.06.2019 передані до Київського НДЕКЦ МВС України для проведення експертиз.
Крім того, у висновку встановлено, що в ряді кримінальних проваджень Позивачем прийняті рішення про їх закриття без проведення необхідних слідчих дій, виконання вказівок прокуратури, а також, що матеріали таких проваджень не систематизовані і в них відсутні постанови про їх закриття.
09.07.2019 Відповідачем прийнято наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» № 1450, яким, за порушення службової дисципліни, підпункту 1 пункту 1 статті 18, пункту 3 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 2,6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 за №2337-VІІІ, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту 1 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС Украйні від 09.11.2016 № 1179, Кримінально-процесуального кодексу України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 № 1104, Позивача звільнено зі служби в поліції.
25.07.2019 наказом ГУ НП в Київській області № 337 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 рядового поліції ОСОБА_1 (0117734), слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління, 25 липня 2019 року.
Підставою для прийняття зазначеного наказу вказано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2019 № 1450.
9. Позивач, вважаючи протиправними зазначені накази, звернувся до суду з цим позовом.
10. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), «Про запобігання корупції» 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила № 1179), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893), Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок № 1104), Порядком зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, вилучених з обігу, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 07.05.2008 № 422 (далі - Порядок № 422).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
У ст. 3, ч. 1 ст. 8 Закону № 580-VIII передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції".
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VІІІ особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Статтею 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статті 22, 24 Закону № 1700-VII передбачають заборону особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
У статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
У п. 1 Порядку № 1104 визначено, що цей Порядок регламентує правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
Згідно зі статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно із пунктом 3 статті 14 цього Статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (пункт 4 статті 14 Статуту).
Підстави призначення службового розслідування передбачені пунктом 2 Порядку № 893, згідно з яким службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
У статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з посади.
Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до частини першої розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.
Згідно частиною третьою статті 70 Закону № 580-VIII, поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідні заходи відповідачем вжиті не були, натомість, за відсутності підстав (вироку суду) було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнено.
Відповідно до пунктів 6, 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Висновки суду апеляційної інстанції.
11. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що до поведінки особи, яка проходить службу в поліції, ставляться спеціальні вимоги, яких вона повинна дотримуватися як під час виконання своїх службових обов'язків, так і в позаслужбовий час, у повсякденному житті.
12. Разом з тим, законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру притягнення особи, яка проходить службу в Національній поліції, до дисциплінарної відповідальності. Зазначена процедура, зокрема передбачає необхідність призначення та проведення службового розслідування для встановлення наявності або відсутності підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
13. Водночас, слід враховувати, що самостійною підставою для звільнення особи зі служби в поліції законодавством визначено дисциплінарний проступок, що полягає у вчиненні дій, які підривають авторитет поліції, та/або порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських.
14. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду.
Тобто, наявність кримінального провадження, порушеного стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни.
15. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та у від 22.01.2019 у справі № 800/547/17.
16. Крім того, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 07.10.1987 (заява № 11882/85) та від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway» («Рінґвольд проти Норвегії) (заява № 34964/97), в яких Суд зазначив, що притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, не є порушенням статті 6 Конвенції, а також, що гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі, а відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні та інші провадження.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
17. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що службове розслідування відносно Позивача було порушено та проведено у зв'язку з надходженням інформації від ГУ СБУ у м. Києві та Київській області щодо можливих порушень службової дисципліни слідчим відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області рядовим поліції ОСОБА_1 /т.1 а.с.23/.
18. Водночас під час відповідного службового розслідування, окрім факту порушення відносно Позивача кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, обрання Позивачу запобіжного заходу, Дисциплінарною комісією також було встановлено, що зазначене кримінальне провадження та дії Позивача викликали суспільний резонанс, поширення у всесвітній мережі «Інтернет», що негативно впливає на рівень довіри населення до поліції.
19. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з матеріалів службового розслідування, Дисциплінарною комісією вивчено стан досудового розслідування у ряді кримінальних проваджень, що здійснювалися Позивачем, та встановлено, що в кримінальних провадженнях № 12018110130002715 від 22.06.2018, розпочатому за ознаками ч. 2 ст. 149 КК України, № 12018110000000327 від 18.05.2018 за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України, № 42018111200000311 від 08.05.2018 за ознаками ч. 1 ст. 149 КК України, № 42017111200000565 віл 01.09.2017 за ознаками ч. 2 ст. 149 КК України, № 12014110000000156 від 22.05.2014 за ознаками Ч.2ст. 149 КК України, № 12013100010000048 від 16.02.2013 за ознаками ч. 1 ст. 149 КК України, ОСОБА_1 без проведення необхідних слідчих дій, невиконання вказівок прокуратури та винесення відповідних постанов, прийняті рішення про їх закриття.
Також з матеріалів службового розслідування вбачається, що станом на час його здійснення матеріали вказаних кримінальних проваджень не були систематизовані та в їх матеріалах були відсутні постанови про закриття таких проваджень.
Окрім означених порушень, Дисциплінарною комісією встановлено невиконання Позивачем вимог Порядку зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, вилучених з обігу, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 07.05.2008 № 422 та Порядку зберігання речових доказів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.11.2012 № 1104, що виявилося в допущенні зберігання вилучених 06.03.2019 та 05.04.2019 у кримінальних провадженнях № 12019110000000412 та № 12019110000000411 наркотичних засобів та психотропних речовин в непередбачених для цього приміщеннях до 20.06.2019.
20. Колегія суддів зазначає, що наведені обставини, а саме порушення ОСОБА_1 порядку зберігання речових доказів, неналежне проведення досудових розслідувань у ряді кримінальних провадженнях, неповідомлення керівника про надходження пропозиції неправомірної вигоди, поширення в ЗМІ інформації, що зменшує рівень довіри населення до поліції та шкодить авторитету поліції, у їх сукупності свідчать про неналежне виконання Позивачем покладених на нього службових обов'язків та порушення ним вимог пп. 1 п. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII, ч. 1 ст. 24 Закону № 1700-VII, ст. 1 Дисциплінарного статуту, а також Правил етичної поведінки поліцейських та Порядків № 422, № 1104.
21. Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що саме вказані обставини стали підставою для висновку Дисциплінарної комісії про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни та наявність підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не саме лише факт здійснення у відношенні Позивача кримінального провадження.
Тому відсутність вироку у кримінальному провадженні, порушеному щодо Позивача, жодним чином не спростовує правомірності оскаржуваних ним наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення зі служби.
22. Тож доводи Позивача про те, що внаслідок порушення відносно нього кримінального провадження та висування йому обвинувачення, Відповідач повинен був вирішити питання щодо відсторонення його посади, а не застосовувати до нього захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за відсутності відповідного вироку суду, судова колегія відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.
23. Також, аналізуючи всі доводи учасників справи та перевіряючи оскаржувані Позивачем накази на відповідність вищевикладених нормам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції також відзначає й те, що при складанні висновку службового розслідування та обранні виду дисциплінарного стягнення Відповідачем було враховано особу ОСОБА_1 , зокрема наявність вищої освіти, стаж його роботи в органах внутрішніх справ з 2007 року та в Національній поліції з 07.11.2015, час перебування на посаді з 30.03.2018 та відсутність дисциплінарних стягнень /т.1 а.с.29/.
Водночас установлені вище факти грубого неодноразового порушення Позивачем службової дисципліни, наслідки його дій, що полягають не лише в неналежному виконанні службових обов'язків, а й у завданні шкоди авторитету органам поліції та рівня довіри населення до поліції, навіть за вказаної характеристики особи Позивача та за відсутності обтяжуючих обставин, є достатньою та безумовною правовою підставою для застосування до нього найтяжчого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
24. У контексті аналізу вказаного питання судова колегія зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного провадження Позивачем не було надано жодних належних і допустимих у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України доказів, які б спростовували обставини, установлені у висновку службового розслідування та вказані судом вище.
Крім того, судова колегія звертає увагу й на те, що під час проведення службового розслідування, Дисциплінарною комісією було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізувати своє право на надання письмових пояснень щодо обставин, що були предметом перевірки, але Позивач таким правом не скористався і жодних пояснень, зокрема таких, які б доводили правомірність його поведінки, не надав.
Втім, реалізація особою, наданих їй прав, залежить від її власного волевиявлення.
Водночас вказане у сукупності з іншими обставинами цієї справи свідчить про дотримання Відповідачем порядку проведення службового розслідування та притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.
25. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
26. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності прийняття Відповідачем наказів від 09.07.2019 № 1450 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» у частині щодо ОСОБА_1 та від 25.07.2019 № 337 о/с «По особовому складу» у частині щодо його звільнення зі служби в поліції.
27. Отже, судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення безз дотриманням норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
28. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування.
29. Отже, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Київській області підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року - скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.
30. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 листопада 2022 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова