01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Григорович П.О.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
01 листопада 2022 року Справа № 826/15364/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Коротких А.Ю.,
за участю секретаря Кобзар Д.В.,
представників Відповідача Мовсесяна В.Г., Перепелюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року у справі
за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «ПЛАСТ»
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. Науково-виробниче приватне підприємство «ПЛАСТ» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (далі - Відповідач), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві, яка полягає у невнесенні до інтегрованої картки платника податків - НВПП «Пласт» - інформації щодо досягнення податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0001982280 і №0001992280 від 16.07.2013 та відмові у врахуванні сум, сплачених 05.01.2018, в розмірі 202 023,00 грн: в рахунок податку на прибуток в сумі 109 527,00 грн. та в рахунок податку на додану вартість в сумі 92 496,00 грн, як переплату з відповідного податку;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві здійснити коригування даних інтегрованої картки платника податків - НВПП «Пласт» - за платежами податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість шляхом відображення в ІКП досягнення НВПП «Пласт» податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0001982280 і №0001992280 від 16.07.2013 та відображення в ІКП НВПП «Пласт» переплати з податку на прибуток в сумі 109 527,00 грн і переплати з податку на додану вартість в сумі 92 496,00 грн, які виникли в зв'язку із сплатою 05.01.2018 грошових зобов'язань за податковою вимогою № 12655-17 від 08.12.2016.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем було безпідставно сплачено кошти в погашення податкової вимоги від 08.12.2016 № 12655-17, яка була сформована на підставі податкових повідомлень-рішень №№ 0001982280, 0001992280.
При цьому, суд зазначив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 № 826/43/17, яка набрала законної сили, зазначена податкова вимога визнана протиправною та скасована.
Разом з тим, суд звернув увагу на те, що вказаним судовим рішенням також встановлено, що податковий компроміс між Позивачем і податковим органом був досягнутий після сплати НАПП «Пласт» узгоджених податкових зобов'язань за вищевказаними ППР і що саме такі обставини стали підставою для скасування судом у справі № 826/43/17 вищезазначеної податкової вимоги.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, стверджуючи, що податковий компроміс не було застосовано, оскільки підстави для його застосування відсутні, а кошти, сплачені Позивачем в рахунок погашення зобов'язань за ППР №№ 0001982280, 0001992280 перераховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань, а саме - земельного податку.
Тому, на переконання Апелянта, оскільки вказані ППР постановою Верховного Суду України від 12.01.2016 у справі № 826/20548/13-а визнані правомірними, то нараховані за ними податкові зобов'язання були обґрунтовано поновлені в ІКП Позивача.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 та від 23.09.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 16.07.2013:
- № 0001982280, відповідно до якого Позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 109 526,00 грн за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями;
- № 0001992280, відповідно до якого Позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 92 495,00 грн за основним платежем та на 1,00 грн за штрафними санкціями.
У подальшому Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу від 08.12.2016 № 12655-17, відповідно до якої у Позивача наявне узгоджене податкове зобов'язання на суму 201 753,65 грн: з податку на прибуток в сумі 109 524,58 грн, з податку на додану вартість в сумі 92 229,07 грн.
Податковий борг Позивача за вказаною податковою вимогою виник на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень від 16.07.2013 № 0001982280 та №0001992280.
Платіжними дорученнями від 05.01.2018 №№ 1416, 1417 Позивачем сплачено податок на прибуток в загальній сумі 109 526,00 грн та платіжним дорученням № 1415 від 05.01.2018 сплачено ПДВ на суму 92 495,00 грн (згідно розрахунку № 13-51 від 14.09.2018).
Разом з тим, до моменту винесення податкової вимоги позивачем подано до податкового органу заяву про застосування податкового компромісу (отримано 30.03.2015) стосовно вказаних вище ППР.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 у справі № 826/43/17, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2016 № 12655-17.
Зазначеним судовим рішенням також установлено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати Позивачем узгоджених податкових зобов'язань. Саме з цих підстав суд визнав протиправною і скасував оскаржувану Позивачем податкову вимогу від 08.12.2016 № 12655-17.
Позивач, вважаючи, що ним було безпідставно сплачено кошти в погашення податкової вимоги, яка, в свою чергу, була сформована на підставі ППР №№0001982280, 0001992280, звернувся до ГУ ДФС у м. Києві з листом від 24.07.2018 № 2407, в якому просив привести у відповідність його ІКП шляхом зазначення в ній інформації про досягнення податкового компромісу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0001982280 і № 0001992280 від 16.07.2013 та відображення в ІКП НВПП «Пласт» переплати з податку на прибуток в сумі 109 527,00 грн і переплати з податку на додану вартість в сумі 92 496,00 грн, які виникли в зв'язку із сплатою 05.01.2018 грошових зобов'язань за податковою вимогою № 12655-17 від 08.12.2016.
Листом від 10.08.2018 № 44450/10/26-15-14-05-03 ГУ ДФС у м. Києві повідомило Позивача про те, що оскільки податковий борг самостійно сплачений платником податків, підстави для коригування ІКП відсутні.
9. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Відповідача щодо невнесення до його ІКП інформації про досягнення податкового компромісу, а свої права - порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
10. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК-України), Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, що був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 422)
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У п. 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» розділ ХХ «Перехідні положення» ПК України було доповнено підрозділом 9-2 «Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».
Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 7 підрозділу 9-2 Перехідних положень ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 8 підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
Абзацом 14 пункту 3.12 Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» визначено, що в разі прийняття контролюючим органом рішення щодо погодження застосування податкового компромісу та сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів з дня подання ним Заяви про компроміс по ППР у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання, інша частина 95 відсотків, а також штрафи та пеня вважаються погашеними.
Відповідно до Порядку № 422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску, органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (п. І розділу II Порядку).
ІКП відкривається: місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб) (основне місце обліку); за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу III Порядку № 422 для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @В; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Висновки суду апеляційної інстанції.
11. Системний аналіз викладених правових норм, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, надає підстави стверджувати, що досягнення між платником податків та контролюючим органом податкового компромісу з приводу погашення платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання за ППР зумовлює необхідність внесення відповідних коригувань до ІКП такого платника, зокрема в разі попередньої повної сплати ним за ППР, щодо зобов'язань по яким досягнуто компромісу.
12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що факт досягнення між Позивачем і Відповідачем податкового компромісу щодо сплати зобов'язань ППР № 0001982280 і №0001992280 від 16.07.2013 установлено судовим рішенням у справі № 826/43/17, яке набрало законної сили, та відповідно до ст. 78 КАС України, має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.
13. Крім того, вказаним судовим рішенням також установлено відсутність у Позивача податкового боргу за вказаними ППР саме з підстав досягнення податкового компромісу.
14. При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» («Рябих проти Росії»), про те, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
15. З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності невнесення Відповідачем до ІКП Позивача інформації щодо досягнення податкового компромісу за ППР від 16.07.2013 № 0001982280 і №0001992280 та неврахування відповідних сум, сплачених підприємством 05.01.2018 в рахунок податку на прибуток ПДВ, як переплати з відповідних податків.
16. Доводи Апелянта про те, що податковий компроміс не було застосовано, оскільки підстави для його застосування відсутні, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як було встановлено вище, досягнення між Позивачем і контролюючим органом відповідного податкового компромісу встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Тож, такі обставини не можуть ставитися під сумнів і не є предметом судового розгляду в цій справі.
17. Доводи Апелянта про те, що кошти, сплачені Позивачем в рахунок погашення зобов'язань за ППР №№ 0001982280, 0001992280 перераховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань, а саме - земельного податку, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що такі обставини не спростовують необхідності правильного, повного та об'єктивного відображення в ІКП Позивача його стану з податку на прибуток та ПДВ і руху коштів, сплачених за відповідними податковими зобов'язаннями.
18. Твердження Апелянта про те, що ППР №№ 0001982280, 0001992280 визначні правомірними постановою Верховного Суду від 12.01.2016 у справі № 826/20548/13-а, колегія суддів приймає до уваги та зазначає, що дійсно у вказаній справі НВПП «Пласт» були оскаржені зазначені ППР, але за результатами касаційного розгляду такої справи ВС установив правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні відповідного позову.
Втім, наведені обставини не впливають на предмет судового розгляду в цій справі, оскільки Позивач просить внести коригування до його ІКП не у зв'язку зі протиправністю та/або скасуванням таких ППР (правомірність ППР у цій справі № 826/15364/18 не оскаржується та предметом судового розгляду не є), а внаслідок застосування податкового компромісу до відповідних зобов'язань, про що зазначалось вище.
19. Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
20. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, згідно з частиною першою статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
21. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
22. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року - без змін.
23. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 03 листопада 2022 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
А.Ю. Коротких