Справа № 620/7438/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Падій В.В.
03 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУНП в Чернігівській області), Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яка полягає у не призначенні та не проведенні за заявою позивача від 16.03.2021 службового розслідування щодо діянь слідчого Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівської області ОСОБА_2 та працівників патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівської області;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області призначити та провести за заявою позивача від 16.03.2021 службове розслідування щодо діянь слідчого Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівської області ОСОБА_2 та працівників патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівської області;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, яка полягає у не призначенні та не проведенні за заявою позивача від 26.03.2021 службового розслідування щодо діянь оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України призначити та провести за заявою позивача від 26.03.2021 службове розслідування щодо діянь оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідачів, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року - скасовано, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.03.2021 щодо службового розслідування відносно дій слідчого Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівської області Сваткової Тетяни Романівни, зобов'язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області розглянути заяву ОСОБА_1 заяви від 16.03.2021 щодо службового розслідування відносно дій слідчого Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівської області ОСОБА_2 , визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2021 щодо службового розслідування відносно дій оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_3 , зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України розглянути заяву ОСОБА_1 заяви від 26.03.2021 щодо службового розслідування відносно дій оперуповноваженого Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_3 .
01 серпня 2022 року на поштову адресу Шостого апеляційного адміністративного суду позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання судових витрат та їх стягнення.
Зазначена вище заява, передана судді - доповідачу 19 липня 2022 року, у зв'язку з перебуванням останнього, у період з 01.08.2022 - 18.08.2022 року у відпустці, відповідно до наказу № 90 к/тм від 06.07.2022 року.
Дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що її слід задовольнити частково з таких підстав.
Щодо повернення витрат на професійну правову допомогу та представництво інтересів у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Згідно ч.3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 04 червня 2021 року у справі №160/132736/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
На підтвердження понесених витрат в сумі 7 000, 00 грн. заявником до суду апеляційної інстанції були надані наступні документи:
договір про надання правової (правничої) допомоги від 22 червня 2021 року;
квитанція про прийняту плату за надані послуги від 22 червня 2021 року;
ордер серія СВ №1015815.
Колегія суддів розглянувши зазначені вище документи звертає увагу на наступне.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Так, на підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів щодо обсягу виконаних робіт, наданих послуг, акту приймання - передачі послуг з професійної правничої допомоги.
Колегія суддів звертає увагу нате, що Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством (постанови від 26.06.2019 року у справі №813/481/18, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 04 червня 2021 року у справі №160/132736/19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Також, висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, зроблено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Проте, колегія суддів зазначає, що положеннями ч.4 ст. 134 КАС України чітко визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у сраві №816/2096/17, від21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 04 червня 2021 року у справі №160/132736/19.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є не належно підтвердженим, а тому слід відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи у суді першої інстанції.
Щодо вимог позивача про повернення витрат понесених за подання позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_4 сплачено судовий збір за подання позовної заяви, у розмірі 1 816, 00 грн. та апеляційної скарги, у розмірі 2 724, 00 грн., що підтверджується квитанціями від 02.07.2021 (а.с. 63) та №0.0.25462420561 від 16.05.2022 (а.с. 207).
Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4 540, 00 грн. = (1 816, 00 грн. +2 724, 00 грн.) підлягають відшкодуванню ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 241, 242, 243, 252, 311, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволити частково..
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (адреса: 14000, м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 74, ЄДРПОУ 40108651) та Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 43305056) на користь ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у загальному розмірі 4 540, 00 грн., з кожного окремо по 2 270, 00 грн. відповідно до квитанцій від 02.07.2021 на суму 1 816, 00 грн. та №0.0.25462420561 від 16.05.2022 на суму 2 724, 00 грн.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль