Справа № 620/1689/22 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
02 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради про зобов'язання відповідача розглянути у місячний термін заяви від 09.04.2021 та 19.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, як учаснику бойових дій та прийняти рішення по ним згідно Земельного Кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що орган місцевого самоврядування зобов'язаний у місячний термін належним чином та у відповідності до вимог Земельного кодексу України розглянути його заяви.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 р. позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 09.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,1 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 біля ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:039:0280 та від 19.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,1 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_2 , біля ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:026:0424.
Зобов'язано Чернігівську міську раду повторно розглянути на пленарному засіданні сесії міської ради заяви ОСОБА_1 від 09.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,1 га, яка знаходиться на території м. Чернігова по провулку Успенського біля ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:039:0280 та від 19.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,1 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_2 , біля ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:026:0424 та винести з даного питання вмотивоване рішення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 02.11.2022.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської міської ради з заявою від 09.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,1 га, яка знаходиться на території м. Чернігова по провулку Успенського біля ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:039:0280 (а.с. 6).
Також, позивач звернувся до відповідача з заявою від 19.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,1 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_2 , біля ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:026:0424 (а.с. 7).
Листами від 16.04.2021 № 2961/2-08/2021/вих/К-2779-1-9 та від 07.05.2021 № 3366/2-08/2021/вих/К-3006-1-09, позивачу повідомлено, що заяви позивача направлені до Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради для надання інформації щодо можливості розгляду питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 8-9).
Листами від 22.02.2022 № 1105/2-08/2022/вих/К-2779-1-9 та № 1103/2-08/2021 позивача повідомлено, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок буде включено до проекту рішення чергової сесії із земельних питань, яка орієнтовно відбудеться наприкінці березня 2022 року (а.с. 35-36).
Позивач вважає бездіяльність Чернігівської міської ради щодо розгляду заяв Крошки від 09.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації протиправною, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем було дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. Так, позивачем надано дві різні заяви щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,1 га, які знаходяться за різними адресами на території міста Чернігова, однак, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання або відмову в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, проте, відповідачем так і не було вирішено подані ще у 2021 клопотання, що є протиправною бездіяльністю.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, після надходження відповідей Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради позивача було проінформовано листами щодо включення до проекту рішення чергової сесії із земельних питань, яка відбудеться наприкінці березня поточного року питання надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначених у заявах. Проте, у зв'язку із запровадженням воєнного стану, розпорядженням від 24.02.2022 № 32-р «Про відкладення проведення пленарного засідання 17 сесії Чернігівської міської ради VII скликання», проведення пленарного засідання 17 сесії відкладено (строк не визначений).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно змісту частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В силу пункту «г» частини першої 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
За частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України, передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У відповідності до положень частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідно до приписів частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, у статті 118 Земельного кодексу України, міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
З урахуванням наведеного, а також сталої практики Верховного Суду з подоібних правовідносин, висновується, що підставою для відмови зацікавленій особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, може бути невідповідність місця розташування об'єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам, а відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається. Також, слід враховувати, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування).
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачем було дотримано вимоги законодавства, які регулюють порядок звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Також, за змістом приписів частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Тож, за даних обставин, суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність, адже проекти рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову в наданні дозволу на розгляд сесії селищної ради не виносилися, тобто, відповідач всупереч вимогам Земельного кодексу України, не розглянув по суті заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не прийняв з цього приводу жодного рішення.
У контексті посилань апелянта на запровадження в Україні воєнного стану та заборону на надання дозволів на розробку проектів землеустрою під час воєнного стану, колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність рішення (дій, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень суд перевіряє саме на момент його прийняття (їх вчинення або не вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів (дій, бездіяльності) із урахуванням подій, які сталися в майбутньому, зокрема, запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022, враховуючи при цьому триваючу бездіяльність відповідача з моменту звернення позивача з відповідними заявами в квітні 2021 року. Також, колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції зобов'язав відповідача повторно розглянути на пленарному засіданні сесії міської ради заяви ОСОБА_1 від 09.04.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та винести з даного питання вмотивоване рішення, при цьому, не вказуючи відповідачу конкретну дату прийняття рішення, лише з прив'язкою до проведення пленарного засідання сесії міської ради.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, натомість, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Василенко