Справа № 640/4606/22 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
02 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 з 28 вересня 2021 року пенсії, максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; встановити й виплачувати ОСОБА_1 , щомісячну пенсію, виходячи з розрахунку 70% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням проведених раніше виплат, різницю коштів, недоотриманих позивачем внаслідок протиправного обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві максимальним розміром здійснених позивачу пенсійних виплат з 28 вересня 2021 року по день винесення рішення в даній справі.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він з 24 вересня 2015 року по 11 березня 2021 року був пенсіонером органів внутрішніх справ України, з 12 березня 2021 року по 27 серпня 2021 року проходив службу в органах Національної поліції України, після звільнення, з вересня 2021 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як пенсіонер поліції та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». У позовній заяві зазначається, що відповідач здійснив розрахунок пенсії з 28 вересня 2021 року, відповідно до якого, позивачу нараховано 36230,25 грн. місячної пенсії, яка обчислена, виходячи з розрахунку 70% грошового забезпечення, проте, як вказує позивач, управління здійснює виплату пенсії йому в обмеженому максимальним розмірі в десять прожиткових мінімумів. У зв'язку з чим, відповідач звернувся до відповідача з відповідною заявою, в якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії без обмеження максимальним розміром, проте отримав відмову в задоволенні заяви.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та виплати з 28 вересня 2021 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 02.11.2022.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 24 вересня 2015 року по 11 березня 2021 року.
У подальшому, позивач проходив службу в органах Національної поліції, а 22 жовтня 2021 року, останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення йому пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», на підставі вказаної заяви, позивачу з 28 вересня 2021 року призначено пенсію за вислугу років, яку обчислено, виходячи з 70% грошового забезпечення, проте, обмежено її максимальним розміром.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з відповідною заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії без обмеження максимальним розміром.
Листом від 13 січня 2022 року № 1010-37711/Л-02/8-2600/22, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром.
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме, частину сьому статті 43, а тому, внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Викладене, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, управління здійснює виплату пенсії позивачу в обмеженому максимальним розмірі в десять прожиткових мінімумів, що цілком відповідає нормам ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХХІ.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частини 7 статті 43 Закону у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Водночас, слід врахувати, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Тож, суд першої інстанції мав підстави для висновку, що, починаючи з 20 грудня 2016 року, відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Тому, оскільки не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме, частина сьома статті 43, внесені, у подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, з урахуванням змісту та резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими, з огляду на що, наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а тому, підстави для обмеження позивачу розміру пенсії максимальним показником, відсутні.
Доводи апеляційної скарги не містять нових обставин, які дають підстави для висновку про допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, про які вказує відповідач в апеляційній скарзі.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, натомість, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Василенко