Справа № 640/24714/20 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
02 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Вишняк В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років з 13 грудня 2019 року та зобов'язано провести такий перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру безстроково, з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 18 червня 2020 року №21-1266зп. У задоволенні решти позову відмовлено.
02 липня 2022 року позивач звернулася до місцевого суду із заявою, в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві, що полягає у відмові виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, що полягає у відмові прийняти до виконання виконавчий лист №640/24714/20 від 20 жовтня 2021 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2021 року;
- зобов'язати ГУ ДКСУ у м. Києві прийняти виконавчий лист, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва №640/24714/20 від 20 жовтня 2021 року до виконання; включити заборгованість перед позивачем за вказаним виконавчим листом про стягнення коштів у сумі 817349,04 грн до бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» датою його першого надходження - 15.04.2022;
- відшкодувати шкоду у розмірі 817349,04 грн, заподіяну бездіяльністю органів державної влади ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ДКСУ у м. Києві;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у цій справі шляхом зобов'язання суб'єктів владних повноважень - ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ДКСУ у м. Києві подати до суду звіт про виконання даного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року заяву повернуто.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати цю ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви по суті.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з таких підстав.
Повертаючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вона не відповідає вимогам пункта 9 частини 2 та частини 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, до неї не долучено документа про сплату судового збору та докази її надсилання іншим учасникам справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частина 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтею 382 та статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частин 1 - 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Скаржник, подаючи апеляційну скаргу виходив, зокрема, з того, що Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) не передбачено сплати судового збору за подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI.
Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Об'єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону №3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина 2 статті 3 цього Закону).
Статтею 4 Закону №3674-VI установлені розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об'єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб'єкта, який звертається до суду).
Однак, приписами статті 4 Закону №3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що на позивача не поширюється обов'язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року в справі №520/9769/19.
Апеляційний суд також зазначає, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов'язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини 1 статті 129-1 Основного Закону України звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов'язок сплати такого збору.
При цьому одним зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов'язковість виконання судового рішення, що виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень); виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним; для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
З огляду на викладене, повернення заяви з питань встановлення контролю за виконанням судового рішення з підстав не додання до такої документа про сплату судового збору є необґрунтованою.
Поряд з цим місцевий суд безпідставно виходив з того, що до спірної заяви не долучено докази її надсилання іншим учасникам справи, оскільки на підтвердження виконання такого обов'язку до заяви долучено квитанції від 02 липня 2022 року про надіслання поштової кореспонденції на адресу ГУ ПФУ в м. Києві та ГУ ДКСУ у м. Києві.
Ураховуючи вищезазначене у сукупності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення поданої позивачем заяви про встановлення контролю за виконанням судового рішення.
За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька