Справа № 640/2712/22 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю.
03 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, старшого солдата ОСОБА_2 , викладене у пункті 90 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №22 від 17 березня 2017 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити членам сім'ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України, старшого солдата ОСОБА_2 , передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно прийнято протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 17 березня 2017 року №22, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї ОСОБА_2 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння або вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення не є підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
На думку апелянта, оскільки її син ОСОБА_2 загинув у зв'язку з отриманням поранення під час проходження військової служби, вказане є підставою для призначення одноразової грошової допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу третьою особою вказано про те, що смерть ОСОБА_2 сталась в позаслужбовий час внаслідок вбивства встановленою особою згідно вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17.09.2021.
З огляду на вказане, враховуючи наявність етилового спирту у крові ОСОБА_2 відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю такої особи.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьками у свідоцтві про народження записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно із копією довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 05 травня 2016 року № 2/050529 та копією довідки від 22 червня 2016 року №2/6064, ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, у тому числі, у період з 01 квітня 2016 року по 04 червня 2016 року.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть від 04 червня 2016 року №105 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причиною смерті зазначено: гостра малокрів'я, травма серця з крововиливом в навколосерцеву сумку (гемоперикард).
При цьому, у відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у віці 30 років, про що 06 червня 2016 року Виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області складено відповідний актовий запис № 53.
Відповідно до витягу з наказу військової частини польової пошти НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 04 червня 2016 року №160 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини призваних по мобілізації та всіх видів забезпечення з 04 червня 2016 року у зв'язку зі смертю.
Згідно акта службового розслідування, затвердженого командиром військової частини польової пошти НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 18 червня 2016 року, комісією встановлено, що причиною події стало самовільне залишення району відведення без поважних причин старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_4 з 03 червня 2016 року на 04 червня 2016 року, що спричинило загибель старшого солдата ОСОБА_2 та поранення солдата ОСОБА_4 .
Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №324 від 21 жовтня 2016 року «травма серця з крововиливом в навколосерцеву сумку (гемоперикард). Гостре малокрів'я», - отримане колишнім військовослужбовцем старшим солдатом ОСОБА_2 під час військової служби послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №105, виданим Костянтинівською судово-медичною експертизою Донецької області та свідоцтвом про смерть серія №105, виданим 06 червня 2016 року виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району, згідно з якими: «Травма та причина смерті, одержане в результаті нещасного випадку, Так, пов'язане з проходженням військової служби».
У свою чергу, батьки, дружина, син та донька померлого ОСОБА_2 звернулись до Вінницького обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця.
У той же час, згідно листа Костянтинівського відділення судово-медичної експертизи №95 від 24 листопада 2016 року, при судово-токсикологічному обстеженні крові трупа ОСОБА_2 знайдено спирт етиловий у концентрації 1,56%, що відносно до живих осіб розцінюється як алкогольне сп'яніння середнього ступеню.
Як наслідок, у відповідності до витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 17 березня 2017 року №22 комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині, сину та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , оскільки на час смерті він самовільно залишив частину, а також на час смерті перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено листом Костянтинівського бюро судово-медичної експертизи від 24 листопада 2016 року №95.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги батькам, дружині та дітям загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , викладене у пункті 90 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 березня 2017 року № 22 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-ХІІ закріплено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У силу вимог пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Тобто, у статті 16 вказаного Закону визначено перелік підстав за яких призначається допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, та у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а.
Згідно зі статті 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у пп.пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є матір'ю загиблого 04 червня 2016 року військовослужбовця солдата ОСОБА_2 .
Як наслідок, у відповідності до витягу з наказу військової частини польової пошти НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 04 червня 2016 року №160 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини призваних по мобілізації та всіх видів забезпечення з 04 червня 2016 року у зв'язку зі смертю.
Частиною дев'ятою статті 16 Закону України №2011-ХІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
25 грудня 2013 року Постановою Кабінету Міністрів України № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Частиною першою статті 16-4 Закону №2011-ХІІ встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
До того ж, частиною першою статті 172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби. При цьому, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця не здійснюється, якщо загибель (смерть), є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
У свою чергу, Верховний Суд у постановах від 12 листопада 2020 року у справі №186/1129/16-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 20 березня 2018 року у справі №813/4502/17 дійшов висновку, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
З матеріалів справи вбачається, що під час службового розслідування згідно висновку, затвердженого командиром військової частини польової пошти НОМЕР_3 від 18 червня 2016 року комісією було встановлено, що причиною події стало самовільне залишення району відведення без поважних причин старшим солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_4 з 03 червня 2016 року на 04 червня 2016 року, що спричинило загибель старшого солдата ОСОБА_2 та поранення солдата ОСОБА_4 .
При цьому, перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння та самовільне залишення району відведення, тобто дії за ознаками кримінального правопорушення та адміністративного правопорушення підтверджуються проведеним службовим розслідуванням від 18 червня 2016 року та листом Костянтинівського відділення судово-медичної експертизи від 24 листопада 2016 року №95.
Більш того, слід відмітити, що факти самовільного залишення району відведення та вжиття алкогольних напоїв (тобто перебування у стані алкогольного сп'яніння) в ніч з 03 на ІНФОРМАЦІЯ_2 померлим ОСОБА_2 також підтверджено показаннями потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2021 року у справі №233/4985/16-к.
За правилами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на вказане, вбачається, що смерть ОСОБА_2 у період виконання ним обов'язків військової служби, була наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про відсутність підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 760/9519/17 та від 18 травня 2022 року у справі №640/23247/19.
Таким чином, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги батькам, дружині та дітям загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , викладене у пункті 90 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 березня 2017 року № 22 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений законами України, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П.Мельничук