П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/2701/21
Головуючий в І інстанції: Дубровна В.А.
Дата та місце ухвалення рішення: 31.12.2021 р. м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» звернулось до суду із адміністративним позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (правонаступник - Митниця в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № UA508040/2021/000132/2 від 08.06.2021 року про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508040/2021/000132/2 від 08.06.2021 року про коригування митної вартості товарів. Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» судовий збір в сумі 2270 грн. Стягнуто з Чорноморської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.01.2018 року між продавцем компанією ZHEJIANG OUDING INTERNATIONAL TRADING CO.,LTD (Китай) та покупцем ТОВ «Строй Мир» укладено контракт № CH-UA-20180119, відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах CIF Одесса/Чорноморськ /Южний продати, а покупець оплатити та прийняти товар - дверна фурнітура в номенклатурі, кількості та по цінам згідно супровідним документам.
Відповідно до умов вказаного контракту позивач отримав від компанії ZHEJIANG OUDING INTERNATIONAL TRADING CO.,LTD (Китай) фурнітуру меблеву для дверей: врізна засувка у кількості 8600 шт., код товару 8302411000, на загальну суму 1102,40 дол. США.
08.06.2021 року ТОВ «Строй Мир» було подано до Чорноморської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA508040/2021/003936, відповідно до якої митна вартість товару визначена декларантом за ціною контракту та склала 1102,40 дол. США.
На підтвердження заявленої митної вартості товару ТОВ «Строй Мир» були подані наступні документи: пакувальний лист б/н від 06.04.2021 р.; рахунок-фактура (інвойс) № WSYHK 2001 від 06.04.2021 р.; коносамент № HLCSOU99787D від 29.04.2021 р.; автотранспортна накладна № 41938-4 від 07.06.2021 р.; декларація про походження товару № WSYHK 2001 від 06.04.2021 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № CH-UA-20180119 від 19.01.2018р.; додаткова угода від 01.07.2018 р. до зовнішньоекономічного контракту; додаткова угода від 18.01.2021 р. до зовнішньоекономічного контракту; специфікація № 4 від 06.04.2021 р.
Митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати наступні відомості: якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію.
08.06.2021 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення № UA508040/2021/000132/2 про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товарів та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 16.03.2021 року № UА110020/2020/004398, а саме: 4,70 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 1208,8*4,07= 4919,816 дол. США).
Підставою для коригування митної вартості відповідачем зазначено, що заявлену митну вартість товару не може бути визнано, у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Також, відповідач зазначив, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Так, відповідач послався на те, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Крім того, відповідач вказав, що страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. Додатково відповідач зазначив, що наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенціальних покупців. Також, відповідач зазначив, що на вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару за резервним методом.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на викладене.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Згідно ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.
З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.
Так, витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що заявлену митну вартість товару не може бути визначено, у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено.
Однак, відповідач у рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтовував вказаний висновок.
В рішенні відповідача відсутні посилання, які саме складові заявленої позивачем митної вартості є непідтвердженими, на думку відповідача.
Також, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав на те, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності.
Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Проте, у спірному випадку відповідач жодним чином не обґрунтував, в чому полягає недостатність наданих позивачем документів.
Крім того, посилаючись на наявність розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, відповідач зазначив, що у наданому рахунку-фактурі відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Також, відповідач вказав, що страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. Додатково відповідач зазначив, що наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенціальних покупців.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком митного органу, оскільки витрати на страхування товарів включаються до складу митної вартості товару лише у разі, якщо їх не включено у вартість самого товару.
Водночас, відповідно до Контракту, наданого позивачем, поставка товару здійснюється на умовах CIF (відповідно до «Інкотермс-2010»).
В свою чергу, CIF або вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) - термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
З аналізу положень Інкотермс-2010 вбачається, що продавець зобов'язаний упакувати товар, завантажити його на борт судна в порту відправлення, а також в обов'язки продавця входить придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що включається в ціну товару.
В декларації митної вартості, поданої декларантом, витрати на пакування і страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.
Отже, формування продавцем ціни на товар та включення до контрактної вартості товару витрат продавця на страхування та перевезення з урахуванням визначених умов поставки CIF, відбувається до моменту фактичного понесення таких витрат продавцем, тому ненадання продавцем товару документів, що підтверджують вартість страхування, не може свідчити про те, що витрати на страхування та перевезення не включені у вартість товару, так як відповідальність за будь-які наслідки цього несе продавець.
Колегія суддів наголошує, що у спірному випадку не є важливим, які страхові/транспортні платежі сплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі, перевезення, страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Додаткові витрати на транспортування товару та його страхування позивач не поніс, а тому, посилання відповідача на відсутність цих документів є безпідставними.
Також, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що наданий прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенціальних покупців, з огляду на те, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Крім того, пунктом 1.1. контракту позивача передбачено, що покупець має оплатити та прийняти «Товар», в номенклатурі, кількості та згідно цін, зазначених у супровідних документах.
Так, позивачем при митному оформленні товарів, окрім рахунку-фактури (інвойсу), подано, зокрема, специфікацію, яка містить відповідне посилання на контракт та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в рахунку-фактурі.
Також, з дослідженого судом контракту позивача вбачається наявність банківських реквізитів продавця.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посилання відповідача на те, що у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, не можуть бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару.
Що стосується посилань відповідача на те, що митним органом було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, колегія суддів зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Отже, митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення норм законодавства з державної митної справи.
Крім того, вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує, що відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.
Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Таким чином, враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню несплачена ним сума судового збору за подання апеляційної скарги, сплата якої відстрочена за ухвалою суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43946385) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 03.11.2022 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька