П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/9246/22
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Одеській області), в якому просив:
-визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов'язати ГУПФУ в Одеській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсійного забезпечення у повному обсязі за довіреністю виданої ОСОБА_2 , консулом генерального консульства України в Нью-Йорку (Сполучені Штати Америки) на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП: НОМЕР_1 .
-стягнути з ГУПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що у 2021 році виїхав до Сполучених Штатів Америки. У Генеральному консульстві України в США він оформив довіреність на ОСОБА_3 надавши йому повноваження отримувати пенсійне забезпечення позивача. Однак, Рішенням про припинення перерахування пенсії № 28 від 26.03.2021 року було вирішено припинити перерахування пенсії з 01.04.2021 року до надання пенсіонером нової заяви. Позивач зазначав про протиправність таких дій ГУПФУ в Одеській області, наголошуючи при цьому на тому, що право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсійного забезпечення у повному обсязі за довіреністю виданої ОСОБА_2 , консулом генерального консульства України в Нью-Йорку (Сполучені Штати Америки) на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП: НОМЕР_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
В апеляційній скарзі, ГУПФУ в Одеській області, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано, що для поновлення виплати пенсії за вислугу років позивачу або його законному представнику необхідно особисто звернутися до відділу ПФУ, надати відповідну заяву та пред'явити уповноваженій особі органу, що призначає пенсію, паспорт довідку АТ «Ощадбанк» або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення банку та документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначав про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо стягнення з ГУПФУ в Одеській області витрат зі сплати судового збору, оскільки відповідно до ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються лише за цільовим призначенням та використання цих коштів на цілі, що не передбачені цим законом забороняється.
Позивач, ОСОБА_1 , своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області, та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до «Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
У 2021 році позивач поїхав до родичів у Сполучених Штатах Америки, однак у зв'язку із погіршенням здоров'я вимушений був залишитися на невизначений строк.
У Генеральному консульстві України в США позивач оформив довіреність на ОСОБА_3 , надавши йому повноваження отримувати пенсійне забезпечення, для подальшого перерахування пенсії на банківський рахунок позивача.
Рішенням ГУПФУ в Одеській області про припинення перерахування пенсії № 28 від 26.03.2021 року було вирішено припинити перерахування пенсії з 01.04.2021 року до надання пенсіонером нової заяви.
12.05.2022 року представник позивача Мідик В.Д. звернувся до відповідача із заявою про виплату пенсії за довіреністю. Разом з заявою було подано копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_3 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_1 ; копію довіреності №47/22 від 14.01.2022 року; копію довідки з банківськими реквізитами рахунку АТ "Ощадбанк".
ГУ ПФУ в Одеські області листом від 25.05.2022р. повідомило, що для поновлення виплати пенсії за вислугу років необхідно особисто ОСОБА_1 або законному представнику звернутись до сервісного центру управління, надати відповідну заяву та пред'явити уповноваженій особі органу, що призначає пенсію, паспорт, довідку AT "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення АТ "Ощадбанк", документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії, з підстав проживання пенсіонера за межами України та вимоги щодо особистого звернення до органу Пенсійного фонду із відповідною заявою про поновлення її виплати, є протиправним.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства на цей час не внесені.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, необхідно докласти значних зусиль для отримання належних їм пенсійних виплат, зокрема, звертатись до суду, тощо.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що позивач, як громадянин України має безумовне право на виплату призначеної пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Слід зазначити, що жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник, на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Крім того, відсутність у пункті 1.3 Порядку №22-1 згадки про заяви з приводу поновлення виплати пенсії не можна тлумачити як заборону подання таких заяв представниками пенсіонерів, що виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Як зазначено вище, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а та від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21.
Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що представник позивача на підставі довіреністю виданої Лапою С.А., консулом Генерального консульства України в Нью-Йорку (Сполучені Штати Америки) звернувся до ГУПФУ в Одеській області із заявою в якій просив здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення за довіреністю, виданої ОСОБА_2 , консулом генерального консульства України в Нью-Йорку (Сполучені Штати Америки) на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . При цьому, разом з заявою було подано копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_3 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_1 ; копію довіреності №47/22 від 14.01.2022 року; копію довідки з банківськими реквізитами рахунку АТ "Ощадбанк".
Слід зазначити, що згідно пункту 4.3 Порядку №22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Таким чином, прийняттю рішення органом Пенсійного фонду передує певна процедура розгляду поданої заявником заяви, спрямована на перевірку правильності оформлення поданих документів та їх достатності. Більше того, законодавством надано право уповноваженому органу вимагати, в тому числі, від заявника дооформлення поданих при зверненні документів та подання додаткових відомостей, необхідних для прийняття вмотивованого рішення.
Відповідно до частини другої статті 47 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. Отримувати пенсію за однією довіреністю можна не більше як рік, тож за потреби її треба завчасно переоформити.
Відповідно до пункту 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунку більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 Порядку.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду із зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку. Заява приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.
У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.
Орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги у разі виключення банку з переліку уповноважених банків.
З урахуванням викладеного, а також того, що представником позивача надано до пенсійного органу вмотивовану заяву відповідної форми з належними додатками до неї про виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення за довіреністю, виданої ОСОБА_2 , консулом Генерального консульства України в Нью-Йорку (Сполучені Штати Америки) на імя ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова пенсійного органу в її задоволенні є протиправною, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Стосовно доводів апеляційної скарги із посиланням на те, що для поновлення виплати пенсії за вислугу років позивачу або його представнику необхідно особисто звернутися до відповідного відділу ПФУ та надати відповідну заяву із документами, колегія суддів зазначає, що, як зазначалося вище, жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто Крім того, слід зазначити, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню порушеного права, а такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення судом з органу Пенсійного фонду судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви, оскільки відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, а тому порушень судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів не вбачає .
Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного тексту судового рішення 03.11.2022р.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.