31 жовтня 2022 р.Справа № 440/4066/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2021, (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, повний текст складено 21.12.21 року) по справі № 440/4066/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю " Укролія" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2021 №00058350007.
В обґрунтування позову зазначило, що правомірно відобразило в обліку формування собівартості виготовленої продукції із врахуванням сировинних втрат, а також не внесло відповідні втрати до власних податкових зобов'язань, тому, приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб визначений Податковим кодексом України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 позов задоволено.
Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів, встановлення обставин у справі, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача, що сировина (соняшник) була придбана позивачем з метою використання в оподаткованих операціях, при цьому з причини втрати її частини (сировинні втрати в процесі переробки), така частина не може бути використана у подальших оподаткованих операціях підприємства, пов'язаних з господарською діяльністю, не може включатись до первісної вартості вироблених запасів а отже підлягає оподаткуванню згідно абз. 3 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.
Також, судом першої інстанції не враховано, що Порядком обліку сировини та сміттєвої домішки і виготовлення готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженим наказом Мінагрополітики України від 11 вересня 2009 року № 656 не визначено норм природного убутку щодо сировинних втрат олії соняшникової, отже такий убуток вважається понаднормовим. Натомість, понаднормові втрати сировини не можуть бути враховані у складі собівартості готової продукції, що прямо передбачено п. 14 ПСБО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246. При цьому,
Враховуючи, що позивачем не нараховано податкові зобов'язання на суму вартості витрат сировини (соняшника), не використаної у господарській діяльності, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, спірне рішення податкового органу є правомірним.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків в період з 22.02.2021 по 15.03.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укролія" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 15.03.2021 №76/35-00-07-01-05/31577685 (а.с. 19-33).
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:
- п. 198.5 ст. 198, пунктів 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 647 214,00 грн;
- п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної на суму запасів, що не призначаються для використання в господарській діяльності в межах оподаткованих операцій на загальну суму ПДВ 647 213,80 грн.
09.04.2021 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00058350007, яким зменшено ТОВ «Укролія» суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2020 року у розмірі 647 214,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 323 607,00 грн (а.с. 13-16).
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту і не є понаднормовим убутком. Таким чином, втрату вологи у процесі виробництва готової продукції внаслідок переробки насіння соняшника не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов'язань зі сплати ПДВ.
Отже, за висновками суду, в діях ТОВ «Укролія» відсутні порушення податкового законодавства, що свідчить про прийняття контролюючим органом протиправного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв'язок з виробництвом, спрямованим на отримання прибутку.
Відповідно до п.п. 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України зазначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом встановлено, що 27.08.2020 між ТДВ "Укроліяпродукт" (зерновий склад) та ТОВ "Укролія" (поклажодавець) укладено договір №1/2020 про надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, за умовами якого поклажодавець зобов'язувався передати насіння соняшника в асортименті та сої за фізичною вагою та фактичною якістю на зерновий склад, який зобов'язувався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і у встановлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (а.с. 34-38).
Також, 01.10.2020 між ТОВ "Укролія" (замовник) та ТДВ "Укроліяпродукт" (підрядник) укладено договір підряду №2, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати відповідно до умов договору роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (а.с. 39-41).
Предметом договору є переробка насіння соняшнику та насіння соняшнику високоолеїнового, що належить замовнику та, як наслідок, виробництво олії соняшникової нерафінованої пресованої, олії високоолеїнової соняшникової нерафінованої пресованої, макухи соняшникової, макухи високоолеїнової соняшникової, лушпиння соняшникового, фузу (за наявності). (п.2.1 договору)
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Замовник надає Сировину , якість якої відповідає вимогам ТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови» та знаходитись в межах наступних показників, зокрема, смітна домішка, не більше 3,0%.
Кожна партія сировини супроводжується актом приймання-передачі (п. 3.4. Договору).
В підтвердження виконання ТДВ "Укроліяпродукт" робіт з переробки насіння соняшника, позивачем надано акт виконання робіт (надання послуг) від 31.12.2020 №1264, з якого вбачається, що загалом за грудень 2020 року ТДВ "Укроліяпродукт" перероблено насіння соняшника кількістю 14 175 043 кг (а.с. 68).
Відомості про передачу сировини (насіння соняшника та насіння соняшника високоолеїнового) за грудень 2020 року наведені у реєстрі, що залучений до матеріалів справи (а.с. 76-77).
Крім того, 31.12.2020 ТОВ "Укролія" та ТДВ "Укроліяпродукт" підписані:
- акт на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції, за змістом якого на виконання умов договору від 01.10.2020 №2 підрядник переробив у грудні 2020 року насіння соняшника у кількості 4 260 127 кг і виготовив продукції: олії соняшникової 1 345 264 кг, макухи соняшникової 2 008 299 кг, лушпиння соняшникового 837 115 кг, що відповідає акту-розрахунку виходу готової продукції від 31.12.2020 №1, балансу готової продукції за грудень 2020 (а.с.72-73, 78-82);
- акт на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції, за змістом якого на виконання умов договору від 01.10.2020 №2 підрядник переробив у грудні 2020 року насіння соняшника високоолеїнового у кількості 9 914 915 кг і виготовив продукції: олії соняшникової нерафінованої високоолеїнової 2 977 096 кг, макухи соняшникової високоолеїнової 4 941 435 кг, лушпиння соняшникового 1 814 430 кг, що відповідає акту-розрахунку виходу готової продукції від 31.12.2020 №2, балансу готової продукції за грудень 2020 (а.с.74-75, 78-82).
Операції з передачі соняшнику та соняшнику високоолеїного у виробництво за договором підряду від 01.10.2020 відображено в бухгалтерському обліку записами Дт 231 Кт 201 на загальні суми 56 743 869,21 грн та 125 930 141,31 грн відповідно.
Відповідач в акті перевірки зазначив, що оскільки, згідно наданих до перевірки документів, частину сировини (соняшник) втрачено, така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства пов'язаних із господарською діяльністю, а отже підлягає оподаткуванню згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України.
За висновками відповідача ТОВ «Укролія» допустило порушення, не склавши та не зареєструвавши в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника за договором підряду від 01.10.2020 року, що призвело до заниження показника у рядку 9 Декларації з ПДВ «Усього податкових зобов'язань» на загальну суму ПДВ 647 213,80 грн.
Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 року № 656 затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (далі - Порядок № 656).
Відповідно до п. 1 Порядку № 656 даний порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.
У Додатку 27 до Порядку наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.
Пунктом 2.25 Порядку зазначено, що терміни «загальні втрати», «втрати олії в шроті (макусі) лушпинні» буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. «Сировинні втрати» показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.
Таким чином, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання цільового продукту.
Пунктом 12.8. Порядку встановлено, що облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.
При прийомі, зберіганні та переробці сировина повинна відповідати певним критеріям, а саме не повинна бути більшою чи нижчою показників, зазначених в ДСТУ (вологість, домішки, засміченість), в результаті чого ТДВ «Укроліяпродукт» можуть бути надані відповідні послуги по доробленню сировини до даних показників, випадки надання яких визначені вищевказаним договором на переробку давальницької сировини.
При цьому, величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.
Отже, при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов'язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.
Наявність таких втрат відображається переробним підприємством - ТДВ «Укроліяпродукт» у відповідному Виробничому звіті (Форма № 23).
Судом першої інстанції враховано письмові пояснення ТДВ "Укроліяпродукт" до актів-розрахунків за грудень 2020 року щодо складу та утворення сировинних втрат, в яких зазначено, що показник сировинних втрат розрахований відповідно до вимог Порядку як різниця між кількістю фактично переробленого насіння та виходами олії, макухи, лушпиння у відсотках до переробленого насіння соняшника. Кількість сировинних втрат залежить від якісних показників (вологи) вихідної сировини (насіння соняшника - волога 6,7% ) та вихідної продукції (волога макухи, волога лушпиння), технологічного процесу. Сировинні втрати - це втрати вологи та летних речовин у процесі виробництва за рахунок дії високих температур. В умовах технологічного процесу переробки насіння соняшника ТДВ "Укроліяпродукт" сировинні втрати утворюються на таких технологічних стадіях: теплова обробка м'ятки (отримання мезги), охолодження макухи, зв'язана волога, яка виводиться з макухою та лушпинням.
Крім того, судом першої інстанції враховано наданий позивачем звіт про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олій та жирів від 02.06.2020, в якому зазначено, що величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів, але у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" сировинні втрати не мають перевищувати граничний нормативний показник. За результатами виконаних досліджень та виконаних розрахунків рекомендовані для використання у виробничих умовах ТДВ "Укроліяпродукт" наступні гранично допустимі норми сировинних втрат: сировинні втрати при переробці насіння соняшнику і виробництві пресової олії - 3,0 % до кількості переробленого насіння соняшнику; сировинні втрати при виробництві екстракційної олії - 0,3 % до кількості переробленого насіння соняшнику (а.с. 85-96).
Колегія суддів суддів погоджується із доводами позивача та суду першої інстанції, що убуток сировини у її сушіння та очистки є наслідком природних обставин, які не залежать від суб'єкта господарювання і є невід'ємною частиною звичайного технологічного процесу.
Водночас втрати в межах норм слід вважати такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідно до пп. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14 ПК України операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.
Тобто, Податковим кодексом України передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною.
Усі операції з сировиною між позивачем та ТДВ «Укроліяпродукт» підтверджені належними первинними документами, які були надані у ході проведення перевірки контролюючому органу.
За таких обставин, є безпідставним висновок відповідача щодо завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 647 214,00 грн.
Доводи апелянта, що в ході надання ТДВ «Укроліяпродукт» послуг з переробки насіння соняшнику втрачено сировину (соняшник), колегія суддів вважає помилковими, оскільки відбувся технологічний процес переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та фуза. При цьому, відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротно втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва.
Колегія суддів зауважує, що правила визначення об'єкта оподаткування з ПДВ встановлені ст. 185 ПК України.
У відповідності до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Приписами п.п.14.1.191. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що постачання товарів- будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
З аналізу вказаних приписів податкового законодавства випливає, що сировинні втрати не є операцією з постачання товарів в контексті статті 185 ПК України, оскільки не відбувається ані постачання товару, ані використання товарів у негосподарській діяльності, а тому такі сировинні втрати не можуть бути додатковим самостійним об'єктом оподаткування ПДВ.
З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ТОВ «Укролія» порушень податкового законодавства та, як наслідок, безпідставність висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки, який слугував підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 09.04.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.
Однак, відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення, таких доказів не надано.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 по справі № 440/4066/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 03.11.2022 року