03 листопада 2022 року справа №200/15321/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №200/15321/21 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначення пенсії за результатом розгляду заяви від 20.05.2021 №4726;
-визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 13.09.1978 по 30.09.1979, з 03.12.1979 по 11.01.1980, з 05.03.1980 по 12.05.1980, з 06.07.1982 по 07.04.1986, з 09.04.1986 по 13.04.1988, з 13.04.1988 по 19.07.1988, з 19.07.1988 по 01.03.1994, з 01.04.1994 по 01.12.2001, з 15.12.2001 по 04.03.2002, з 12.03.2002 по 31.12.2003;
-зобов'язати повторно розглянути заяву від 20.05.2021 №4726 про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 13.09.1978 по 30.09.1979, з 03.12.1979 по 11.01.1980, з 05.03.1980 по 12.05.1980, з 06.07.1982 по 07.04.1986, з 09.04.1986 по 13.04.1988, з 13.04.1988 по 19.07.1988, з 19.07.1988 по 01.03.1994, з 01.04.1994 по 01.12.2001, з 15.12.2001 по 04.03.2002, з 12.03.2002 по 31.12.2003.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач протиправно не зарахував спірні періоди роботи позивача до страхового стажу, оскільки трудова книжка має записи про стаж роботи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25 травня 2021 року №057250003377 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.05.2021 №4726 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 13.09.1978 по 30.09.1979, з 03.12.1979 по 11.01.1980, з 05.03.1980 по 12.05.1980, з 06.07.1982 по 07.04.1986, з 09.04.1986 по 13.04.1988, з 13.04.1988 по 19.07.1988, з 19.07.1988 по 01.03.1994, з 01.04.1994 по 01.12.2001, з 15.12.2001 по 04.03.2002, з 12.03.2002 по 31.12.2003.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат по справі.
Не погодившись з судовим рішенням відповідач - ГУ ПФУ в Хмельницькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Відповідачем правильно не зараховані спірні періоди роботи позивача до страхового стажу, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутній відбиток печатки уповноваженого органу.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до положень п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності визначено як управління, що призначає пенсію.
25 травня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення №057250003377, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Періоди роботи з 13.09.1978 по 30.09.1979, з 03.12.1979 по 11.01.1980, з 05.03.1980 по 12.05.1980, з 06.07.1982 по 07.04.1986, з 09.04.1986 по 13.04.1988, з 13.04.1988 по 19.07.1988, з 19.07.1988 по 01.03.1994, з 01.04.1994 по 01.12.2001, з 15.12.2001 по 04.03.2002, з 12.03.2002 по 31.12.2003 не зараховані до страхового стажу з підстав відсутності на титульній сторінці трудової книжки відбитку печатки уповноваженого органу.
Позивач звернувся до управління при досягненні 60 років.
З розрахунку стажу вбачається, що страховий стаж складає 26 років 2 міс. 9 днів, до якого не враховані спірні періоди роботи позивача.
До заяви про призначення пенсії позивачем подана трудова книжка НОМЕР_1 .
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30.09.2020 справа №242/4464/21 встановлено факт належності цієї трудової книжки ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Трудова книжка НОМЕР_1 містить записи про роботу у періоди з 13.09.1978 по 30.09.1979, з 03.12.1979 по 11.01.1980, з 05.03.1980 по 12.05.1980, з 06.07.1982 по 07.04.1986, з 09.04.1986 по 13.04.1988, з 13.04.1988 по 19.07.1988, з 19.07.1988 по 01.03.1994, з 01.04.1994 по 01.12.2001, з 15.12.2001 по 04.03.2002, з 12.03.2002 по 31.12.2003.
Записи у трудовій книжці є чіткими, містять інформацію про період роботи, займану посаду в підприємстві, накази на підставі яких здійснено прийняття та звільнення. Записи про роботу засвідчені підписами відповідальних осіб та скріплені печатками.
Трудова книжка НОМЕР_1 оформлена 26.10.1978, перший запис здійснено 13.09.1978 «про прийняття на роботу до Канакерського алюмінієвого заводу».
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі Закон № 1058, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно частини другої статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
На підставі частини четвертої статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
На підставі пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що органі ПФУ мають великий обсяг прав та обов'язків при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Отже, пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Судами встановлено, що позивач звернувся до управління при досягненні 60 років.
Як свідчать матеріали справи, пенсійним органом не враховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 13.09.1978 по 30.09.1979, з 03.12.1979 по 11.01.1980, з 05.03.1980 по 12.05.1980, з 06.07.1982 по 07.04.1986, з 09.04.1986 по 13.04.1988, з 13.04.1988 по 19.07.1988, з 19.07.1988 по 01.03.1994, з 01.04.1994 по 01.12.2001, з 15.12.2001 по 04.03.2002, з 12.03.2002 по 31.12.2003, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутній відбиток печатки уповноваженого органу.
До заяви про призначення пенсії позивачем подана трудова книжка НОМЕР_1 , щодо якої рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 30.09.2020 у справі №242/4464/21 встановлено факт її належності ОСОБА_1 .
Трудова книжка НОМЕР_1 містить записи про роботу позивача у періоди з 13.09.1978 по 30.09.1979, з 03.12.1979 по 11.01.1980, з 05.03.1980 по 12.05.1980, з 06.07.1982 по 07.04.1986, з 09.04.1986 по 13.04.1988, з 13.04.1988 по 19.07.1988, з 19.07.1988 по 01.03.1994, з 01.04.1994 по 01.12.2001, з 15.12.2001 по 04.03.2002, з 12.03.2002 по 31.12.2003.
Записи у трудовій книжці є чіткими, містять інформацію про період роботи, займану посаду в підприємстві, накази на підставі яких здійснено прийняття та звільнення. Записи про роботу засвідчені підписами відповідальних осіб та скріплені печатками.
Трудова книжка НОМЕР_1 оформлена 26.10.1978, перший запис здійснено 13.09.1978 «про прийняття на роботу до Канакерського алюмінієвого заводу». Саме на цьому підприємстві первинно оформлено вказану трудову книжку, при цьому, на титульному листі проставлено печатку «відділу кадрів» підприємства.
При цьому відповідач, повідомляючи про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком, не ставить під сумнів правильність записів про періоди його роботи, зазначені в трудовій книжці.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Станом на час початку ведення трудової книжки позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), пункти 2.2, 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.2, 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповіднодо чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На підставі пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи,організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства,установи,організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства,установи,організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства,установи,організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, тому відсутні підстави для неврахування спірних періодів до страхового стажу позивача.
Оскільки записи в трудовій книжці позивача здійснені у хронологічній послідовності, чітко зазначені номери та дати наказів, трудова книжка позивача містить необхідні записи про період його роботи з 13.09.1978 по 30.09.1979, з 03.12.1979 по 11.01.1980, з 05.03.1980 по 12.05.1980, з 06.07.1982 по 07.04.1986, з 09.04.1986 по 13.04.1988, з 13.04.1988 по 19.07.1988, з 19.07.1988 по 01.03.1994, з 01.04.1994 по 01.12.2001, з 15.12.2001 по 04.03.2002, з 12.03.2002 по 31.12.2003, тому зазначені періоди повинні бути враховані до страхового стажу ОСОБА_1 .
Інші доводи апелянта висновок суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог: визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за віком з зобов'язанням відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу відповідних періодів роботи.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №200/15321/21 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у справі №200/15321/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 03 листопада 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України.
Повне судове рішення складено 03 листопада 2022 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв