31 жовтня 2022 року справа №360/5819/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 р. у справі № 360/5819/21 (головуючий І інстанції суддя Т.І.Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Середа Ігор Євгенович в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень статті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень статті 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”.
Рішенням Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 р. у справі № 360/5819/21 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років служби відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 9 (дев'ять) повних календарних років служби.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), є учасником бойових дій. В період з 01 листопада 2010 року по 02 листопада 2019 року проходив службу в МНС України, ДСНС України, що підтверджується посвідченням від 16 травня 2016 року серії НОМЕР_2 , виданим Державною службою України з надзвичайних ситуацій, дублікатом трудової книжки від 17 травня 2018 року серії НОМЕР_3 , витягами з наказів Головного управління МНС України в Луганській області (по особовому складу) від 01 листопада 2010 року № 416 о/с, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (по особовому складу) від 01 листопада 2019 року № 387 та послужним списком.
Витягом з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (по особовому складу) від 01 листопада 2019 року № 387 ОСОБА_1 , старшого лейтенанта служби цивільного захисту, начальника 22 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління, звільненого зі служби цивільного захисту згідно з наказом ДСНС (по особовому складу цивільного захисту) від 01 листопада 2019 року № 465 «Про звільнення зі служби осіб начальницького складу» у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 173, підпунктом 1 пункту 176 (у зв'язку із закінченням строку контракту) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, виключено з кадрів ДСНС, зі списків особового складу Головного управління, знято з усіх видів забезпечення з 02 листопада 2019 року та направлено до Новопсковсько-Старобільського об'єднаного районного військового комісаріату Луганської області для постановки на військовий облік; вислуга років станом на 02 листопада 2019 року: календарна - 09 років 00 місяців 02 дні, пільгова - 04 роки 09 місяців 20 днів, загальна - 13 років 09 місяців 23 дні, що також підтверджено розрахунком календарної та пільгової вислуги років ОСОБА_1 .
Заявою від 16 вересня 2021 року позивач просив відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи із розрахунку 50 % грошового забезпечення станом на дату звільнення за кожний повний календарний рік служби - 9 років.
Листом від 30 вересня 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області повідомило позивача, що пільгова вислуга років не враховується для отримання права на одноразову грошову допомогу, а календарної вислуги позивача недостатньо для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи із розрахунку 50 % грошового забезпечення станом на дату звільнення за кожний повний календарний рік служби.
За змістом довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05 листопада 2021 року № 29/931 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на листопада 2019 року (у жовтні 2019 року) становив 15089,12 грн.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 127 Кодексу цивільного захисту України окреслено: пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 9 Закону № 2262-ХІІ врегульовані питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абз. 4 ст. 9 Закону № 2262).
Приписами частини шостої статті 9 Закону № 2262-ХІІ занотовано: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Абзацами першим, третім пункту 10 Порядку № 393 визначено, що особи які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п'ятий, сьомий пункту 10 Постанови № 393).
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку № 393).
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справі України від 20 липня 2018 року № 623 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623).
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623).
Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах цивільного захисту, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи управління (підрозділи)).
Правилами пункту 8 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 підставами для виплати грошового забезпечення є наказ: керівника органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; керівника навчального закладу про зарахування на навчання із встановленням відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; керівника органу управління (підрозділу) про зарахування в розпорядження. Проекти зазначених наказів по особовому складу органів управління (підрозділів) готують підрозділи по роботі з персоналом (кадрами) та погоджують з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами.
Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби (абзац перший розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623).
За унормуванням пункту 8 розділу ХХVII «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, згідно з пунктом 12 розділу ХХVII «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції № 623 до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
- для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
- для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
Пунктом 13 розділу ХХVII «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції № 623 передбачено, що до вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в разі звільнення зараховуються періоди, визначені в пунктах 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Згідно з вимогами ч. 5 статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Верховний Суд в постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17 (№ рішення в ЄДРСР 73359546), від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17 (№ рішення в ЄДРСР 93080938), від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20 (№ рішення в ЄДРСР 96441548) та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005965 (№ рішення в ЄДРСР 97284010) зробив висновок, що поняття “календарна вислуга років” застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: “в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби”. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” є наявність “вислуги 10 років і більше”. Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
В постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 520/1365/2020 (№ рішення в ЄДРСР 93119428) Верховний Суд зазначив:
“Положення пункту 10 Порядку № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.
Системний аналіз наведених положень Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку, що частина друга статті 9 цього Закону встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, особами, які перебували на службі в Національній поліції, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, зважаючи на що ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.
Вказана правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 821/3762/15-а, від 30 вересня 2020 року у справі № 821/952/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17 і Верховний Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.”.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення вислуга років ОСОБА_1 становить: календарна - 09 років 00 місяців 02 дні, пільгова (без урахування календарної вислуги): 04 роки 09 місяців 20 днів, всього 13 років 09 місяців 23 дні, тобто понад 10 років.
Оскільки позивач при звільненні зі служби в ДСНС станом на 02 листопада 2019 року мав загальну вислугу років - 13 років 09 місяців 23 дні, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана, суд дійшов висновку, що позивач при звільненні зі служби в ДСНС набув права на отримання одноразової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно при звільненні позивача не нарахував та не виплатив останньому одноразову грошову допомогу, передбачену частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту прав позивача, необхідним є вихід за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним.
Частиною першої статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Але суд першої інстанції чомусь вислугу років позивача в цьому випадку визначив як 9 років при тому, що фактично вона складає 13 років 09 місяців 23 дні.
За таких обставин судове рішення підлягає зміні.
Слід вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, але судове рішення ухвалено з частковим додержанням норм матеріального права, що є підставою для його зміни з огляду на вимоги п. 4 ч. 1 с т. 317 КАС України, хоча доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, п. 4 ч. 1 ст.317 , 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 р. у справі № 360/5819/21 - задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 р. у справі № 360/5819/21- змінити.
В абзаці третьому рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 р. у справі № 360/5819/21 після слів «відсотків місячного грошового забезпечення» замість цифри і слів «9 (дев'ять)» зазначити «13 (тринадцять) повних календарних років служби».
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 року.
Головуючий: Г.М. Міронова
Судді: Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць