31 жовтня 2022 року справа №360/8595/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 р. у справі № 360/8595/21 (головуючий І інстанції суддя І.О. Свергун) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо незарахування йому до пільгового стажу для обчислення пенсії за віком за Списком № 1 періодів роботи з 31.07.1986 по 03.10.1986, з 12.10.1986 по 29.11.1988, з 06.02.1989 по 24.06.1989, з 01.08.2014 по 22.03.2016;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести йому розрахунок пенсії за віком за Списком № 1 з 01.11.2021 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи час на підземних роботах за Списком № 1 відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 періоди: з 31.07.1986 по 03.10.1986 на шахті «Слов'яносербська» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею; з 12.10.1986 по 29.11.1988 - період проходження строкової військової служби; з 06.02.1989 по 24.06.1989 на шахті «Ворошиловградська № 1» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля» на посаді підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею; з 01.08.2014 по 22.03.2016 на відокремленому підрозділі - шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля» на посаді підземним машиністом гірничо виїмних машин з повним робочим днем під землею;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області проводити йому розрахунок пенсії з 01.12.2021 року відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345 у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, як особі, яка відпрацювала на підземних роботах не менш як 15 років.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 р. у справі № 360/8595/21 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи з 31.07.1986 по 03.10.1986 на шахті «Слов'яносербська» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля», з 06.02.1989 по 24.06.1989 на шахті «Ворошиловградська № 1» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля», періоду проходження військової служби з 12.10.1986 по 29.11.1988, до загального страхового стажу та до пільгового стажу за списком № 1 періоду роботи з 01.08.2014 по 22.03.2016 на відокремленому підрозділі шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2021 року відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» із зарахуванням до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи ОСОБА_1 з 31.07.1986 по 03.10.1986 на шахті «Слов'яносербська» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля», з 06.02.1989 по 24.06.1989 на шахті «Ворошиловградська № 1» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля», періоду проходження військової служби з 12.10.1986 по 29.11.1988, до загального страхового стажу та до пільгового стажу за списком № 1 періоду роботи з 01.08.2014 по 22.03.2016 на відокремленому підрозділі шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля».
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідачем не враховано спірні періоди роботи з 31.07.1986 по 03.10.1986 на шахті «Слов'яносербська» та період з 06.02.1989 по 24.06.1989 на шахті «»Ворошиловградська № 1» не зараховано до пільгового стажу, у зв'язку з відсутністю довідок, уточнюючих особливий характер роботи, що не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу № 637. Період з 01.08.2014 по 22.03.2016 не зараховано в загальний і пільговий стаж у зв'язку з тим, що в реєстрі застрахованих осіб ОСОБА_1 відсутні дані про заробітну плату та сплату страхових внесків. Період проходження строкової військової служби з 12.10.1986 по 29.11.1988 не зараховано у зв'язку з тим, що періоди роботи, що передують військовій службі, не зараховані до пільгового стажу роботи. При розрахунку пенсії ОСОБА_1 не застосовано норми статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки не достатньо необхідного пільгового стажу (15 років).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах.
08.12.2021 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо незарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи.
Листом від 10.12.2021 № 1200-0202-8/57036 ГУ ПФУ в Луганській області повідомило представника позивача про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Загальний стаж ОСОБА_1 складає 22 роки 3 місяці, в тому числі пільговий стаж за Списком № 1 - 13 років 11 місяців 6 днів. Пільговий стаж ОСОБА_1 обчислено за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 28.08.2000 по 31.07.2014. Період роботи з 31.07.1986 по 03.10.1986 на шахті «Слов'яносербська» та період з 06.02.1989 по 24.06.1989 на шахті «»Ворошиловградська № 1» не зараховано до пільгового стажу, у зв'язку з відсутністю довідок, уточнюючих особливий характер роботи, що не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу № 637. Період з 01.08.2014 по 22.03.2016 не зараховано в загальний і пільговий стаж у зв'язку з тим, що в реєстрі застрахованих осіб ОСОБА_1 відсутні дані про заробітну плату та сплату страхових внесків. Період проходження строкової військової служби з 12.10.1986 по 29.11.1988 не зараховано у зв'язку з тим, що періоди роботи, що передують військовій службі, не зараховані до пільгового стажу роботи. При розрахунку пенсії ОСОБА_1 не застосовано норми статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», оскільки не достатньо необхідного пільгового стажу (15 років). Довідка від 29.09.2021 № 4290/к, видана унітарним підприємством «Вуглереструктурізація», та довідка від 29.09.2021 № 2139, видана виробничим підрозділом Шахтоуправління «Луганське», що уточнюють особливий характер роботи, розташовані та зареєстровані на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі, врахувати їх при перерахунку пенсії неможливо, оскільки зазначені довідки є недійсними на території України та не створюють жодних правових наслідків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За визначенням статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Сстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […] (частина перша статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV окреслено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Тобто, Законом № 1058 встановлено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.
Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV).
Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтеюі 28 Закону № 1058-IV унормовано: мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Приписами статті 114 Закону № 1058-IV визначено особливості призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1статті 114 Закону № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
В пункті 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1 спірних періодів роботи позивача з 31.07.1986 по 03.10.1986 на шахті «Слов'яносербська» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля» та з 06.02.1989 по 24.06.1989 на шахті «Ворошиловградська № 1» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля».
Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1 окреслено, що до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
За правилами ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та п. 1 Порядку № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 занотовано, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В свою чергу, пункт 18 Порядку № 637 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 окреслено, що саме орган, що призначає пенсію, надає роз'яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.
Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об'єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз'яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Із змісту записів трудової книжки позивача вюачається, що в період з 31.07.1986 по 03.10.1986, з 06.02.1989 по 24.06.1989 він працював підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею на шахті «Слов'яносербська» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля» та на шахті «Ворошиловградська № 1» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля».
Тобто, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 31.07.1986 по 03.10.1986, з 06.02.1989 по 24.06.1989 позивач працював підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею на шахті «Слов'яносербська» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля» та на шахті «Ворошиловградська № 1» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля».
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).
З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.
Отже, неврахуванням всіх поданих позивачем документів порушено право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1).
Разом з тим, вирішення питання про зарахування спірних періодів роботи до певного стажу входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України, який не вчинив відповідні дії для прийняття рішення, яке б відповідало вимогам законодавства, а саме не проаналізував та не дослідив подані позивачем документи, що мали для цього суттєве значення.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
За визначенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, порушені права позивача підлягають захисту та відновленню В цьому випадку суд правомірно дійшов до до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України занотовано: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. І відповідачем не доведено, що він у спірних правовідносинах діяв правомірно.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 р. у справі № 360/8595/21 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 р. у справі № 360/8595/21- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та непідлягає касаційному оскарженню крімвипадків, передбачених п. 2 ч. 5ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв