ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
03 листопада 2022 року м. Київ№ 640/8938/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проКомунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації визнання протиправним та скасування припису від 24.01.2022 №40,
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування припису №40 від 24.01.2022 щодо звільнення житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 04.10.2022 повернуто ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 01.11.2022 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.
У той же час, розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що він на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.03.2017 у справі №2/742/536/17 є власником квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Однак, відповідачем - 1 винесено припис №40 від 24.01.2022, яким на виконання вимог ст.ст. 15, 24, 29, 30 Житлового кодексу України, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 31.01.2011 №124 «Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень», з подальшими змінами і доповненнями, та від 11 вересня 2014 року №1017 «Про деякі питання розподілу житлової площі в місті Києві» в частині здійснення контролю за використанням і охоронністю житлового фонду. Згідно розпорядження №485 від 01.07.2021 Дніпровського районної в місті Києві державної адміністрації, позивачу необхідно терміново звільнити житлову площу комунальної власності територіальної громади міста Києва, за адресою АДРЕСА_1 та надати ключі в ЖЕД-404 (Харківське шосе 7/1), відповідно до вимог діючого законодавства.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 справа №560/2600/20, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Верховний Суд у зазначеній вище постанові зазначив, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Такий висновок викладений також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/1076/17 та від 14 листопада 2018 року у справі №817/986/17.
Так, судом було зроблено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з якого встановлено, що з 30.11.2021 власником вказаного нерухомого майна є: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Крім того, судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 02.09.2022 у справі №755/12071/18 рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 30.10.2019 залишено без змін.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2019 у зазначеній справі, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом КМНО Чернявською Н.Ю. 02.12.2016 р. за реєстровим номером 1853; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17790804 від 02.12.2016 на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1104320380000; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20527040 від 17.05.2017 на підставі якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1104320380000; визнано спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири АДРЕСА_2 - відумерлою.
Про вказані факти, позивачем та його представником не було повідомлено суд під час подання позовної заяви у справі №640/8938/22.
Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною 1 статті 21 Цивільного Кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, у зв'язку із тим, що позовні вимоги ґрунтуються лише на тому, що позивач є власником вказаної вище квартири, а тому на його думку відповідачем - 1 неправомірно винесено оскаржуваний припис, суд приходить до висновку, що у даному спорі відсутні публічно-правові відносини з суб'єктом владних повноважень, а наявний спір про право.
Крім того, суд зазначає, що оскаржуваний припис є актом реалізації власником вказаного вище нерухомого майна його повноважень щодо розпорядження власним майном.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, даний спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статями 189, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Закрити провадження в адміністративній справі №640/8938/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування припису від 24.01.2022 №40.
Роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом до місцевого суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Амельохін