ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/1208/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про скасування рішення,
Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (адреса: 03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 7, ідентифікаційний код - 22886300, ел. пошта - stta_kvc@kmda.gov.ua) (далі - позивач або Київський міський центр) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, ідентифікаційний код - 43315602) (надалі - відповідач або ЦМУ Міністерства юстиції), у якому позивач просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Нікітіної Марини Олександрівни від 30.11.2021 ВП № 67304741 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн, з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у зв'язку із виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 по справі № 640/24647/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022 (суддя Пащенко К.С.) залишено без руху позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022 Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з моменту отримання даної ухвали.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами, передбаченими ст. 287 КАС України, у відкритому судовому засіданні на 16.08.2022, витребувано у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів ВП № 67304741.
16.08.2022 розгляд справи відкладено на 08.09.2022.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2022 витребувано повторно у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів ВП № 67304741.
На виконання вимог ухвали відповідачем надано копії матеріалів виконавчого провадження № 67304741.
З огляду на неявку представників сторін вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
В якості підстав позову позивач зазначає, що прийнята відповідачем позастанова про накладення штрафу підлягає скасуванню, оскільки Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вчинено усі дії для виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 № 640/24647/21, а негативні наслідки у вигляді накладання штрафу за невиконання рішення в обумовлений строк у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі та про право надати свій відзив на позов або заяву про визнання позову. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов та додаткові документи до суду не надав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 у справі № 640/24647/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , вирішено:
визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови в перерахунку та здійсненні виплати за 2020 роки разової грошової допомоги ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
На виконання рішення суду у вказаній справі судом видано виконавчий лист від 12.08.2021 № 640/24647/20 в частині зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) щорічну допомогу до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
У зв'язку з надходженням на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяви ОСОБА_1 від 22.10.2021 про прийняття виконавчого листа від 12.08.2021 № 640/24647/20 до виконання, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіною М.О. від 01.11.2021 відкрито виконавче провадження № 674304741 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом від 18.11.2021 № 09/5023-044 повідомив, що з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 у справі № 640/24647/20 Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 здійснено розрахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн. Рішення суду включено до реєстру черговості виконання рішень.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіною М.О. від 30.11.2021 ВП № 67304741 за невиконання вимог виконавчого документа та невиконання законних вимог державного виконавця на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом від 24.12.2021 № 09/5813-044 повідомив, що рішення суду від 27.04.2021 у справі № 640/24647/20 виконано, а платіжним дорученням № 7177 від 20.12.2021 ОСОБА_1 здійснено виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 6800,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіною М.О. від 27.01.2022 ВП № 67304741 закінчено виконавче провадження у зв'язку з виплатою боржником коштів за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 у справі № 640/24647/20.
Позивач, вважаючи постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нікітіної М.О. від 30.11.2021 ВП № 67304741 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн протиправною, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).
Законом №1404-VІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VІІІ за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Положеннями статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статтею 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Аналізуючи наведені положення законодавства слід зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. При цьому, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19 вересня 2019 року по справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року по справі № 420/70/19.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 01.11.2021 відкрито виконавче провадження № 67304741 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа та встановлено строк для виконання рішення боржником протягом 10 робочих днів.
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2021 отримано позивачем 15.11.2021 за вх. № 09/6609, на що листом від 18.11.2021 № 09/5023-044 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив, що з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 по справі № 640/24647/20 Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 здійснено розрахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800,00 грн. Рішення суду включено до реєстру черговості виконання рішень.
Проте, зі змісту постанови про накладення штрафу, яка оскаржується, вбачається, що жодних заходів для з'ясування причин невиконання рішення суду в частині зобов'язання здійснити виплату коштів державним виконавцем не вживались. Зазначено лише про невиконання судового рішення, відповідно, не здійснювалась оцінка причин невиконання рішення на предмет їх поважності.
Постанова про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача виплатити стягувачу суму грошової допомоги та умисного невчинення цих дій, також виконавцем не зазначено чому не взято до уваги надісланий позивачем лист від 18.11.2021 № 09/5023-044 про виконання рішення суду.
Разом з тим, з досліджених судом матеріалів вбачається, що позивачем рішення суду на користь ОСОБА_1 частково виконано, а саме здійснено перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік останньому у розмірі 6800,00 грн, що підтверджується службовою запискою та розрахунком від 21.07.2021.
Водночас, за твердженнями позивача, виплати перерахованої грошової допомоги у повному обсязі не проведено на час прийняття оскаржуваної постанови через відсутність коштів для їх здійснення та ненадходження таких коштів від розпорядника вищого рівня на окремий запит для виконання рішення суду.
Відповідно до абз.1, 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про жертви нацистських переслідувань» проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України. Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
З наведеної норми вбачається, що виплати до 5 травня разової грошової допомоги позивач здійснює за рахунок коштів, що перераховуються їх розпорядниками вищого рівня. Така виплата не здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. Без надходження коштів, зокрема для проведення виплат на виконання рішення суду по справі № 640/24647/20, позивач позбавлений можливості здійснити виплату.
З вищевикладеного вбачається, що позивачем частково виконано рішення суду, а саме, проведено перерахунок розміру допомоги. Проте, виплата донарахованих сум не відбулася через відсутність виділених асигнувань для забезпечення виконання рішень суду, про що було повідомлено державного виконавця у встановлений строк.
Разом з тим, Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат платіжним дорученням № 7177 від 20.12.2021 здійснено виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 6800,00 грн, тим самим виконано рішення суду, що стало підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 27.01.2022 ВП № 67304741.
Відтак, виконання судового рішення позивачем мало місце, а часткове невиконання судового рішення відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», що виключає можливість накладення штрафу на боржника.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.
Вказана правова позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а.
Також Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Враховуючи викладене у сукупності, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання вказаного судового рішення без поважних причин, а тому постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Нікітіної М.О. від 30.11.2021 ВП № 67304741 про накладення штрафу на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 240, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задовольнити повністю.
2. Скасувати постанову головного державного виконавця Нікітіної Марини Олександрівни від 30.11.2021 ВП № 67304741 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн, з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у зв'язку із виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 по справі № 640/24647/20.
3. Стягнути на користь Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (адреса: 03165, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 7, код ЄДРПОУ 22886300) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602).
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя К.С. Пащенко