03 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/5940/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» № 102/ОД-22 від 30.03.2022 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; № 40/ОС-22 від 30.03.2022 про звільнення позивача зі служби; поновлення позивача на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» з 01.04.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення службової перевірки не було досліджено причини і умови, що сприяли скоєнню дисциплінарного проступку, не надано можливості подати документи для долучення до службового розслідування, не повідомлено про розслідування, не відібрано письмових пояснень, позбавлено права участі у службовому розслідуванні. Вказує, що матеріалами службового розслідування встановлено обставини, які не відповідають дійсності, зазначає, що самовільно не покидав несення служби, всі дії було узгоджено з керівництвом. Також зазначає, що копії оскаржуваних наказів були отримані 02.08.2022.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач самовільно залишив місце служби 18.03.2022 та був відсутній на службі без поважних причин з 18.03.2022 по 30.03.2022. Вказує, що під час проведення службового розслідування було дотримано всі необхідні вимоги Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що факт відсутності його на службі у період з 18.03.2022 по 30.03.2022 відбувся з поважних причин. Вказує на відсутність реакції на його письмовий рапорт та по відношенню до нього не прийняте жодне письмове рішення начальника установи з приводу ненадання дозволу на вибуття з установи та заборони пропуску через контрольно-пропускний пункт установи у зв'язку з вибуттям.
Відповідачем було подано заперечення, в яких зазначив, що застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідає тяжкості проступку, обставинам його скоєння та накладене у повній відповідності до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» з 03.03.2020 по 31.03.2022 (а.с. 27, 28, 31).
Наказом начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 30.03.2022 № 40/ОС-22 було звільнено, зокрема, зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України) сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», 31.03.2022 (а.с. 102-105).
Підставою для звільнення зі служби слугував висновок службового розслідування від 30.03.2022 та наказ начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 30.03.2022 № 102/ОД-22 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Так, проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 18.03.2022 ОСОБА_1 без дозволу начальника державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», самостійно залишив межі установи; 21.03.2022, 25.03.2022 та 29.03.2022 не виконав наказ начальника установи та не приступив до несення служби у складі чергової зміни №3 на пости для охорони слідчого ізолятора та фактично по 30.03.2022 до місця проходження служби не прибув, тобто вчинив прогули з 18.03.2022 по 30.03.2022, чим порушив службову дисципліну, вимоги посадової інструкції, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, частини першої статті 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», частини другої статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України та Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (а.с. 34-36).
Наказом начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 30.03.2022 № 102/ОД-22 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » за грубе порушення службової дисципліни (самовільне залишення меж установи та допущення прогулів з 18.03.2022 по 30.03.2022), порушення вимог посадової інструкції, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, частини першої статті 16 і частини другої статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України та Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, враховуючи тяжкість проступку, ставлення до виконання службових обов'язків, керуючись статями 1, 2, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони установи, оголосивши стягнення у вигляді звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (а.с. 98-101).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
Згідно частини другої статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» законні вимоги та розпорядження посадових і службових осіб Державної кримінально-виконавчої служби України є обов'язковими для виконання. Невиконання законних вимог і розпоряджень цих осіб та втручання в їх діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України № 3460-IV від 22.02.2006 (далі - Дисциплінарний статут). Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Так, статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
В силу статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов'язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань визначає Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 № 356/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 за № 295/26740 (далі - Порядок проведення службових розслідувань).
Згідно пунктів 1, 5, 6 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс. Підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.
Згідно пункту 1 Розділу VІІІ Порядку проведення службових розслідувань за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.
З аналізу вищенаведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставою для призначення службового розслідування є повідомлення, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до матеріалів справи, на ім'я начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» полковника внутрішньої служби Дрозда І.В. 21.03.2022, 25.03.2022 та 29.03.2022 надійшли рапорти від чергового помічника начальника установи зміни № 3 капітана внутрішньої служби Каплистого М.М. щодо відсутності на службі сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» (а.с. 87-89).
В ході проведення перевірки було встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», наказу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 23.02.2022 № 44/ОД-22 «Щодо запровадження режиму особливих умов в установах виконання покарань Житомирської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Херсонської, Черкаської та Чернігівської областей, Департаменту з питань виконання покарань», наказу державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 24.02.2022 № 87/ОД-22 «Про посилення складу оперативних груп та чергових змін в державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» (а.с. 97) з 24.02.2022 в установі запроваджено режим особливих умов і відповідно посилений варіант несення служби та весь особовий склад установи переведений на казармене положення. Вказане передбачає розміщення особового складу у розташуванні установи для цілодобового перебування та несення служби з набуттям права на отримання харчування, з забороною виходу особового складу установи за межі розташування, збільшення кількості персоналу на постах, посилення пропускного режиму, проведення заходів для підвищення пильності персоналу СІЗО. Так в установі були забезпечені умови для цілодобового перебування особового складу за посиленим варіантом несення служби, у тому числі забезпечувалося харчування особового складу.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.12.2019 № 73/5-ДСК «Про затвердження Інструкції із забезпечення режиму, охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» та з метою належної організації несення служби особовим складом чергової зміни, на кожний календарний місяць розробляється та затверджується начальником державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» персональна розстановка персоналу чергової зміни, згідно якої розробляються накази про забезпечення охорони та нагляду за ув'язненими (засудженими) на добу. Так, згідно персональної розстановки особового складу зміни № 3 на пости для охорони слідчого ізолятора на період з 01.03.2022 по 31.03.2022, затвердженої начальником установи 28.02.2022 були розроблені та затверджені накази про забезпечення охорони та нагляду за ув'язненими (засудженими) на добу у березні 2022 та доведені до відома особового складу чергових змін установи.
Згідно наказів від 21.03.2022 № 75/ДСК-22, від 25.03.2022 № 79/ДСК-22, від 28.03.2022 № 83/ДСК-22 державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» про забезпечення охорони та нагляду за ув'язненими (засудженими) на добу та графіку несення служби особовим складом чергової зміни відділу режиму і охорони № 3 у березні місяці 2022, молодший інспектор 2 категорії відділу режиму і охорони установи сержант внутрішньої служби ОСОБА_1 21 березня, 25 березня та 29 березня 2022 року був призначений до складу чергової зміни на добове чергування по здійсненню охорони та нагляду за ув'язненими (засудженими) (а.с. 90). Однак вищевказаний співробітник не приступив до виконання службових обов'язків. 18.03.2022 він повідомив старшого інспектора (з професійної підготовки) сектору по роботі з персоналом установи капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 про те, що вибуває з установи для вивезення сім'ї за межі м. Чернігова до іншої області, на що ОСОБА_2 пояснив, що таких дозволів не надає та з метою вирішення даного питання потрібно звертатись до начальника установи ОСОБА_3 . 18.03.2022 ОСОБА_1 звернувся до начальника установи та в ультимативній формі повідомив про те, що вибуває з установи для вивезення сім'ї за межі м. Чернігова до іншої області та надав рапорт від 18.03.2022 про вибуття з установи (а.с. 86). На що начальник установи пояснив, що враховуючи воєнний стан та посилений варіант несення служби в установі не може надати дозвіл щодо виїзду за межі області та попередив якщо, він залишить межі установи і не приступить до виконання своїх посадових обов'язків буде прийняте рішення у відповідності до Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України щодо подальшого проходження служби в даній установі.
ОСОБА_4 в категоричній формі повідомив, що він вибуває з установи. Питання щодо подальшого проходження служби в установі даного співробітника не цікавило та намірів щодо подальшого виходу на службу у нього не було. ОСОБА_4 18.03.2022 близько 09 години 00 хвилин, без дозволу начальника установи залишив межі установи та більше до місця проходження служби і не повертався і відповідно не приступав до виконання службових обов'язків.
22.03.2022, 26.03.2022, 30.03.2022 начальником відділу режиму і охорони установи підполковником внутрішньої служби ОСОБА_5 , черговим помічником начальника установи капітаном внутрішньої служби Каплистим М.М., старшим інспектором (з професійної підготовки) сектору по роботі з персоналом установи капітаном внутрішньої служби Баришполець Р.В. було складено акти про те, що молодший інспектор 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» сержант внутрішньої служби ОСОБА_1 21.03.2022, 25.03.2022, 29.03.2022 не прибув до місця проходження служби та був відсутній на добовому чергуванні з 08 години 00 хвилин 21.03.2022, 25.03.2022, 29.03.2022 по 08 годину 00 хвилин 22.03.2022, 26.03.2022, 30.03.2022 відповідно (а.с. 91-93).
Також 29.03.2022 начальником відділу режиму і охорони установи підполковником внутрішньої служби Воробей О.В., черговим помічником начальника установи капітаном внутрішньої служби Каплистим М.М., начальником сектору по роботі з персоналом установи капітаном внутрішньої служби Олексієнко Р.В. було складено акт про те, що 29.03.2022 в період часу з 12 годині 00 хвилин по 12 годину 20 хвилин та 30.03.2022 в період часу з 14 години 00 хвилин по 14 годину 30 хвилин телефонували молодшому інспектору 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» сержанту внутрішньої служби Гордієнко К.І. для вирішення питання щодо надання письмового пояснення з приводу допущених порушень (відсутності на службі), але зв'язок був відсутній та всі спроби зв'язатись з ним були марні (а.с. 94).
Так, як вже зазначалось судом, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.
Разом з тим, не дивлячись на наведені вище обставини, позивач був відсутній на службі та не виконував свої функціональні обов'язки з 18.03.2022 по 30.03.2022.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи таких обставин не встановлено.
Позивачем не доведено суду, що ним було отримано дозвіл від керівництва Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» на залишення місця служби.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на його не ознайомлення про призначення до складу чергової зміни на добове чергування 21, 25, 29.03.2022, оскільки, як було встановлено службовим розслідуванням та не заперечується позивачем, останній покинув місце проходження служби та виїхав за межі Чернігівської області з 18.03.2022.
Відтак, проаналізувавши наведене з огляду на встановлені обставини в справі, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та неналежного проведення службового розслідування.
Доводи позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування, встановленої Порядком проведення службових розслідувань, спростовуються матеріалами справи. Комісією були прийняті заходи щодо ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування та отримання пояснень з приводу допущених порушень, однак позивач на телефонні дзвінки не відповів, про що складено відповідний акт (а.с. 94).
Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваних наказів, які б могли вплинути на кінцевий результат.
Судом достовірно встановлено, та підтверджується матеріалами справи факт відсутності позивача на службі в робочий час в період воєнного стану в Державі, а відтак, висновок відповідача про самовільне залишення меж установи та допущення прогулів є обґрунтованим.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити й те, що у рішенні Конституційного Суду України № 1-6/2018 від 27.02.2018 констатовано: «У Доповіді «Верховенство права», яка схвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття «законних очікувань») (пункт 48). Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини».
Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Отже, під вчинками, що дискредитують звання особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет особи рядового і начальницького складу та власне органи Державної кримінально-виконавчої служби України.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Державної кримінально-виконавчої служби України, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Державної кримінально-виконавчої служби України з боку суспільства.
Верховний Суд в постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17 зазначив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Так, суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96).
Дослідивши вищенаведені обставини службового розслідування, суд приходить до висновку, що висновок службового розслідування сформований з урахуванням не тільки норм чинного законодавства та у межах компетенції, а і з врахуванням реального військового стану в Державі.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Суд також зазначає, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Стосовно інших посилань сторін, то суд зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи всі вищенаведені в сукупності обставини справи, а також надані докази, суд приходить до висновку, що молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони установи сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , який порушив вимоги посадової інструкції, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, частини першої статті 16 і частини другої статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Присяги працівника Державної кримінально-виконавчої служби України та Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, правомірно звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» № 102/ОД-22 від 30.03.2022 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; № 40/ОС-22 від 30.03.2022 про звільнення позивача зі служби задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення зі служби, відтак підстави для задоволення таких позовних вимог також відсутні.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України (вул. Реміснича, буд. 2, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 08564966) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.11.2022.
Суддя Н.М. Баргаміна