03 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/5890/22
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 через сімейні обставини, на підставі поданого ним рапорту від 21 травня 2022 року;
2. зобов'язати військову частину НОМЕР_1 задовольнити рапорт солдата ОСОБА_1 від 21 травня 2022 року про його звільнення з військової служби згідно Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини та інші поважні причини, а саме: наявність у військовослужбовця чотирьох дітей віком до 18 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходить
військову службу за призовом під час мобілізації з 24 лютого 2022 року, маючи військове звання «солдат». З 07 квітня 2012 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу має чотирьох неповнолітніх дітей, що є багатодітною сім'єю. Дружина позивача на даний час знаходиться в декретній відпустці. Наявність чотирьох дітей, для яких ОСОБА_1 є єдиним годувальником, та має надавати їм постійне забезпечення їх харчування, навчання, медичного обслуговування, забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей. У зв'язку з чим позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом з проханням звільнити його на підставі Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, у зв'язку із сімейними обставинами. Проте позивачу було відмовлено в задоволенні рапорту та звільненні у зв'язку з сімейними обставинами за відсутністю підстав для звільнення зі Збройних сил України. Позивач вважає, що відмова військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту є необґрунтованою та наявні всі законні підстави для його звільнення з військової служби через сімейні обставини, а саме наявність чотирьох неповнолітніх дітей, у яких ОСОБА_1 є єдиним годувальником.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 клопотання позивача задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено його. Цією ухвалою суду провадження у справі відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що на рапорт позивача та запит адвоката було надано пояснення, що ними не вірно трактуються норми закону і звільнення позивача неможливе, на що надано відповідь від 17.08.2022 № 1799. У зв'язку з тим, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 № 45 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» солдат військової служби за призивом під час мобілізації ОСОБА_1 призваний Чернігівським ОМТЦК та СП, то підстав для звільнення, на які посилався позивач, немає. Представник відповідача вказав, що твердження позивача спростовуються доводами відзиву, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 були дотримані вимоги законодавства, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.02.2022 за призовом під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022. Зазначене підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 45, копією довідки в/ч НОМЕР_1 від 21.06.2022 № 1876 та копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 28.04.2010.
З 07 квітня 2012 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Позивач від шлюбу має чотирьох дітей віком до 18 років, а саме:
1. Донька ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2. Донька ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
3. Син ОСОБА_5 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
4. Донька ОСОБА_6 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зазначене підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.
З 16 липня 2019 року сім'я ОСОБА_1 є багатодітною сім'єю та має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, про що вказано в посвідченні серії НОМЕР_3 від 16.07.2019.
Дружина позивача - ОСОБА_2 знаходиться в декретній відпустці, про що значиться в довідці виконкому Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району від 18 липня 2022 року № 1267.
Позивач та його члени сім'ї зареєстровані та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 , як вказано в довідках від 09 червня 2022 року № 236 та № 237, виданих Михайло-Коцюбинської селищною радою Чернігівського району.
З метою належного догляду за неповнолітніми дітьми позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 21 травня 2022 року та відповідними додатками. У цьому рапорті позивач просив звільнити його з лав Збройних сил України через наступні обставини (далі відповідно до тексту рапорта ОСОБА_1 від 21.05.2022):
«1) у зв'язку із сімейними обставинами, згідно пп. Г ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», та Постанови КМУ від 12 червня 2013 року № 413 « Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що зможуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу». Згідно пп. Г ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», підставою для звільнення з лав Збройних сил України є наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
2) Я маю станом на сьогодні 4-х (чотирьох) дітей віком до 18 років.
А саме:
Донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3
Донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до Постанови КМУ від 12 червня 2013 року № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що зможуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу», вважаю, що наявність чотирьох дітей, для яких я є єдиним годувальником, та маю надавати їм постійне забезпечення їх харчування, навчання, здоров'я, медичного обслуговування та фізичного, інтелектуального та духовного розвитку. Таким чином вважаю, що в даний час у мене наявні підстави для звільнення з військової служби, відповідно до вказаного вище Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рапорт прошу розглянути та задовольнити.
Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008. Прошу мою особову справу передати до територіального відділу комплектування та соціальної підтримки за місцем моєї реєстрації місця постійного проживання.
Підтверджувальні документи додаю:
- копія паспорта,
- копія свідоцтва про народження дітей 4 шт.,
- посвідчення багатодітної сім'ї.»
У адвокатському запиті ОСОБА_7 просив військову частину НОМЕР_1 надати копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 «По особовому складу» про прийняття (зарахування) ОСОБА_1 за призовом під час мобілізації на військову службу у військову частину НОМЕР_1 з 24.02.2022; повідомити правову підставу відмови солдату ОСОБА_1 в задоволенні рапорту від 21 травня 2022 року, звернутого до командира в/ч НОМЕР_1 полковника ОСОБА_8 про звільнення солдата ОСОБА_1 зі Збройних Сил України у зв'язку із сімейними обставинами, а саме: наявність у військовослужбовця чотирьох дітей віком до 18 років (пп. Г ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 № 413).
Як вбачається з відповіді військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_9 від 01 липня 2022 року № 1226 на запит адвоката позивача щодо звільнення повідомлено, що згідно статті 26 частини четвертої пункту 2 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» підстав для звільнення не має.
У відповіді військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2022 № 1799 на адвокатський запит від 04.08.2022 вказано про надсилання витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування до списків особового складу частини ОСОБА_1 та про те, що наведені у запиті підстави не підпадають під дію пункту Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до якого дозволено звільнення в даний час.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи дії щодо відмови у звільненні з військової служби протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч.1,2 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону №2232-XII розрізняють наступні види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час воєнного стану:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
При цьому позивач у рапорті просив звільнити його з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами, а саме наявність трьох і більше дітей віком до 18 років, адже має 4 дітей віком до 18 років на підставі п.п. Г ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та постанови КМУ від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що зможуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу».
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):
ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;
виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю.
Тож суд вказує, що зважаючи на те, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, то у військової частини були відсутні правові підстави для звільнення позивача на підставі його рапорту від 21.05.2022 відповідно до підпункту «ґ» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII у зв'язку з сімейними обставинами, а саме наявність трьох і більше дітей віком до 18 років.
Крім того необхідно зазначити, що в пункті 7 статті 26 Закону № 2232-XII вказано, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 3 ст. 24 Закону № 2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абз. 2 п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання.
Натомість, позивачем даний рапорт подано одразу командиру військової частини НОМЕР_1 , а не прямому командиру.
Пунктом 234 Положення зазначено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення. Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги роки військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.
Пунктом 1.5. розділу І наказу Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333 "Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України" (надалі Інструкція №333) передбачено, що командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів (далі військові навчальні заклади), установ і організацій, кораблів і підрозділів і створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.
Відповідно до п 1.6. розділу І Інструкції №333 організація і стан обліку особового складу у військових частинах і з'єднаннях покладаються на начальників штабів військових частин і з'єднань.
Пунктом 11.1. Розділу 11 Інструкції №333 визначено, що накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 (зі змінами) (далі - Положення), і наказами Міністерства оборони надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.
При цьому, проекти наказів до подання їх на підпис командирам (керівникам) повинні бути перевірені (вичитані), звірені з документами персонального обліку військовослужбовців та завізовані на звороті останнього аркуша наказу безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою. Зразок звороту останнього аркуша наказу наведено в додатку 52 до цієї Інструкції (п.12.10 Інструкції №333).
Після цього проекти наказів проходять правову експертизу в юридичній службі. Віза посадової особи юридичної служби проставляється на звороті кожного аркуша першого примірника наказу (п.12.11 Інструкції №333).
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України .
Відповідно до п.1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно із абз.3 п.14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Тож при поданні рапорту позивачем додано копії документів, що підтверджують наявність сімейних обставин, а не оригінали, як це передбачено абз. 3 п. 14.10 розділу XIV Інструкції № 170.
Проаналізувавши наведені норми, суд звертає увагу, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абз.3 п.14.10 розділу XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За таких обставин суд не вбачає з боку відповідача протиправних дій щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 через сімейні обставини, на підставі поданого ним рапорту від 21 травня 2022 року, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 .
Повний текст рішення суду виготовлено 03 листопада 2022 року.
Суддя О.В. Заяць