03 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/4853/22
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, в якому просить:
визнати протиправними (неправомірними) дії відповідача стосовно відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (9670,00 грн), з урахуванням раніше виплачених коштів (1491,00 грн);
стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь позивача недоплачену щорічну допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8 179,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем позивачу виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році у розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чим порушено його права.
У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 07.05.2022 № 540 розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році учасникам бойових дій становить 1491,00 грн.
Ухвалою суду від 26.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією Посвідчення від 10.10.2018, наявного в матеріалах справи (а.с. 17).
Відповідно до Довідки Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради від 09.08.2022 (а.с. 30) позивач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 07.05.2022 № 540 отримав разову грошову допомогу до 5 травня у 2022 році у розмірі 1491,00 грн.
Не погоджуюсь із діями відповідача щодо виплати допомоги у вказаному розмірі, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 29.09.2020, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, при розгляді зразкової справи № 440/2722/20, до якої дана справа є типовою, а саме.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.
Таким чином, з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком (стаття 12).
Проте, всупереч вказаному відповідачем позивачу щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2022 рік була перерахована у розмірі визначеному Додатком до Порядку використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» від 07.05.2022 № 540, а саме у розмірі 1491,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на зазначене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2022 рік відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 8179,00 грн, то суд зазначає таке.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, суд зауважує, що не може підміняти визначений орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та виплати грошової допомоги, та на свій розсуд розраховувати суми такої допомоги, а тому вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 5, 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017, ЄДРПОУ: 43649464.
Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2022 року.
Суддя Л.О. Поліщук