02 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/5768/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі також - В/ч НОМЕР_2 ), в якому просить визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 07.09.2021 по день фактичного розрахунку 26.07.2022; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07.09.2021 по день фактичного розрахунку 26.07.2022 в розмірі 34918,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач при звільненні позивача не провів усіх розрахунків, що, на думку позивача, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 177 КЗпП України.
05.09.2022 ухвалою суду розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, поновлено строк звернення до суду та витребувані докази від відповідача.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП щодо виплати позивачу середнього заробітку, а посилання позивача на приписи законодавства України про працю стосовно поняття, нарахування та виплати працівникам, у тому числі військовослужбовцям, середнього заробітку є безпідставними.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Третьою особою пояснення не надані.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу і знятий з грошового та продовольчого забезпечення 07.09.2021, що підтверджується копією наказу командира В/ч НОМЕР_2 від 07.09.2021 № 178 (а.с. 6).
11.01.2022 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 620/15785/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (м. Київ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди військової служби з 14.06.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця «січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Остаточний розрахунок з позивачем в сумі 34918,92 грн відповідач провів 26.07.2022, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.10).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з ч. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За вимогами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, в усякому випадку, повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.
У відповідності до приписів ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому щодо них необхідно застосувати положення КЗпП України, а саме ст. 116, ст.117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже висловлена у постановах Верховного Суду по справі №807/3664/14 від 30.01.2019 року та по справі №2340/4192/18 від 31.10.2019 року.
Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 року щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 роз'яснив, що згідно зі ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Суд зазначає, що вказане відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі №821/1083/17 від 26.02.2020.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного здійснення розрахунку при звільненні позивача, що має наслідки, передбачені КЗпП України.
Щодо суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 34918,92 грн.
В матеріалах справи наявна довідка про розмір грошового забезпечення позивача від 11.02.2022, в якій вказано, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 395,44 грн.
Затримка у виплаті спірної грошової компенсації складає 322 календарні дні (07.09.2021 - день звільнення, 26.07.2022 - остаточний розрахунок) отже, розмір середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 127334,90 грн. Позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 34918, 92 грн.
Разом з тим, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності та з урахуванням таких критеріїв, як наявність спору між позивачем та відповідачем з приводу розміру належних до виплати позивачу сум на день звільнення; розмір недоплаченої індексації грошового забезпечення із розрахованим середнім заробітком, за час затримки розрахунку при звільненні, та той факт, що відповідач фінансується повністю з Державного бюджету України та з урахуванням воєнного стану в державі, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування та задоволення позовних вимог у сумі 17459,46 грн.
Зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні здійснено з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача, оскільки стягнення компенсації в розмірі 34918,92 грн. за несвоєчасну виплату заборгованості у розмірі 34918,92 грн було б явно неспівмірним розміру простроченої заборгованості та майнових втрат позивача.
Можливість зменшення судом суми стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням справедливого і розумного балансу між інтересами позивача і відповідача викладена також у постанові Верховного суду від 04.09.2020 у справі №260/348/19.
У п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зокрема, зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
З урахуванням вказаних вимог судом в резолютивній частині рішення зазначається конкретна сума, яка підлягає стягненню, без утримання податків й інших обов'язкових платежів.
Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 496,20 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17459,46 грн (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 46 коп.), сума без виключення сум відрахування на податки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість грн 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 23.08.2022.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Третя особа: Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2022 року.
Суддя І.І. Соломко