02 листопада 2022 року Чернігів Справа № 620/5456/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування протоколу, наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - в/ч НОМЕР_1 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі також -в/ч НОМЕР_2 , відповідач 2) про скасування протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 № 12 щодо зняття з обліку позивача та членів його сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання складом сім'ї одна особа; скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2020 №272 «Про затвердження протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 »; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 поновити позивача на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання складом сім'ї одна особа з 20.10.2005, на обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень з 03.08.2017, як учасника бойових дій.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення відповідачів про зняття позивача з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, є неправомірними, такими, що порушують права та гарантії позивача на отримання житла.
06.09.2022 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник відповідача 2 подав відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом від 25.11.2020 №12 в частині зняття позивача з квартирного обліку, прийняте з дотриманням вимог законодавства, на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Також зазначив, що позивачем порушено строк звернення до суду встановлений статтею 122 КАС України.
Відповідачем 1 відзив не подано.
Частиною 2 ст. 175 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Щодо клопотання відповідача 2 про порушення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що дане питання було вирішено в ухвалі суду від 18.08.2022 та повторного розгляду не потребує.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Наказом в/ч НОМЕР_3 від 08.09.2017 №52-рс, позивача звільнено з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту. З 12.09.2017 року позивач виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Календарна вислуга років позивача у Збройних Силах України становила 25 років 08 місяців 18 днів, пільгова - 26 років 02 місяці 19 днів, що підтверджується копією наказу в/ч НОМЕР_3 від 12.09.2017 № 200 (а.с.20).
Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 № 12, позивача знято з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання складом сім'ї одна особа з 20.10.2005, на обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень з 03.08.2017, як учасника бойових дій, на підставі пункту 19 розділу УІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жили приміщеннями , затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 (а.с.17-18).
25.11.2020 наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 272 затверджено протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 № 12 (а.с.19).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд, зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.
Закон України від 20 грудня 1991року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною першою статті 12 Закону України від 20 грудня 1991року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - ЗУ №2011-XII) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону № 2011-ХІІ).
Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно статті 12 Закону № 2011-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - постанова № 1081) затвердив Порядок № 1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
У відповідності до пункту 29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Як слідує зі змісту пункту 9 статті 12 Закону №2011-ІІ та пункту 29 Порядку №1081 особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Однак, пункт 30 Порядку №1081 передбачає випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку громадян, які потребують поліпшені житлових умов, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку № 1081.
При цьому суд зазначає, що частиною першою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Системний аналіз зазначених норм закону дає підстави дійти висновку, що у словосполученні «звільнення з військової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров'я», що міститься у пункті 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ такі умови як вік і стан здоров'я, відносяться виключно до поняття «звільнення у відставку», як варіанту (способу) звільнення з військової служби, і жодним чином не відноситься до поняття «звільнення у запас».
Така юридична визначеність зазначених понять підтверджується висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25.03.2019 у справі № 359/2295/17, від 08.04.2020 у справі № 683/2197/18 (провадження № 61-14634св19), від 15.10.2020 у справі № 636/1424/19 (провадження № 61-449св20).
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця в запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги за відсутності підстав для зняття його з обліку, наведених у пункті 30 Порядку № 1081, за такою особою зберігається право на перебування на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов відповідно до вимог пункту 9 статті 12 Закону № 2011-ХІІ.
Вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.08.2022 у справі № 260/764/21.
У справі, яка розглядається суд встановив, що позивач (військовослужбовець запасу, має більше 20 років вислуги років) на підставі відповідних рішень відповідачів з 20.10.2005 перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов в загальному порядку та з 03.08.2017 в списку осіб які мають право на першочергове отримання жилих приміщень, як учасник бойових дій, й був звільнений в запас у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Отже, підстави для зняття позивача з квартирного обліку були відсутні.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача 2 про те, що виключення з квартирного обліку було прийняте в межах норм діючого законодавства та на виконання Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України №380 від 31.07.2018 року, яким врегульовано питання про зняття з обліку за місцем служби у разі звільнення з військової служби, як такі, що спростовуються вищенаведеними вимогами Закону, який має вищу юридичну силу. Також, вказаний наказ був прийнятий вже після постановлення позивача на квартирний облік, а тому не має зворотної дії відносно нього згідно з вимогами частини третьої статті 22 Конституції України, оскільки звужує існуючі права позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі, приймаючи спірні рішення, діяли не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому позов слід задовольнити повністю.
Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, не розподіляється.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Скасувати протокол засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2020 № 12 в частині зняття ОСОБА_1 з обліку військовослужбовців та членів його сім'ї, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання складом сім'ї одна особа та наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2020 №272 «Про затвердження протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання складом сім'ї одна особа з 20.10.2005, на обліку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень з 03.08.2017, як учасника бойових дій.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (фактичне проживання: АДРЕСА_2 ), рнокпп НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 аеродром АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 , м. Васильків, Київська область,08606, код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2022 року.
Суддя І.І. Соломко