про залишення позовної заяви без руху
03 листопада 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/3712/22-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Вижницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 , про визнання незаконним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Вижницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Вижницького районного центру комплектування та спеціальної підготовки в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про призначення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та приступлення до виконання обов'язків;
- здійснити розподіл судових витрат.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 172 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Звертаючись до суду, позивачем в обґрунтування заявлених вимог, в тому числі і щодо строку звернення до суду, наведено наступні аргументи.
Зокрема, позивач зазначив, що наразі існують обмеження та перешкоди, які встановлені під час особливого правового режиму в державі, а також звертав увагу на те, що про порушення свого права останній довідався лише 27.09.2022 року, отримавши Витяг з наказу від 28.04.2022 року №71.
Позивач вважає, що з огляду на те, що про протиправність оскаржуваного наказу він дізнався 27.09.2022 року, а позовна зава направлена позивачем до суду засобом поштового зв'язку, відтак строк на оскарження наказу про звільнення позивачем дотримано.
Оцінюючи доводи, наведені позивачем щодо строку звернення до суду, суд зазначає, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися - не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З огляду на наведе вище, позивачем не обґрунтовано допустимими і належними доказами причини несвоєчасного звернення до суду, та зволікання такого звернення до 28.10.2022 року.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Пономарьов проти України» роз'яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду від 04.10.2019 року по справі №805/3080/18-а.
На думку суду, період дії воєнного стану, не зумовлює поважності причин пропуску строку звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
Судом також відхиляються аргументи позивача, про те, що останній дізнався про порушення своїх права лише 27.09.2022 року, оскільки відповідно до зазначеного наказу 28.04.2022 року останній був призваний для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби, що саме по собі вказує на обставини усвідомлення про існування такого наказу. Більше того, якщо позивач на час його мобілізації (28.04.2022 року) вважав, що його право порушено, саме такі обставини і мали б спонукати останнього до звернення до суду у строки встановлені законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, позивачеві належить звернутися до суду з заявою про поновлення процесуального строку звернення до суду вказавши за наявності інші, поважні причини його пропуску та надавши відповідні докази на підтвердження поважності причин (за наявності).
Крім того суд зазначає, що згідно частини 4 статі 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ст. 94 КАС України).
Порядок засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003), а також Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. № 1000/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 р. за № 736/27181 (далі - Правила № 1000/5), інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші.
Згідно із п. 1 Правил № 1000/5 ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.
Відповідно до п. 8 глави 10 розділу II Правил № 1000/5, які в силу пункту 1 їх розділу І є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".
При цьому відповідно до п. 1 глави 10 розділу II Правил № 1000/5 порядок виготовлення, засвідчення та видавання копій документів визначається інструкцією з діловодства установи.
Зазначеній нормі кореспондують вимоги пункту 5.27 ДСТУ 4163-2003.
Наведена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо завіряння копій документів, яка висловлена в постанові від 08.05.2019 р. у справі № 160/7887/18 та ухвалі від 20.06.2019 р. у справі № 1124/18-а.
Суд звертає увагу, що додані позивачем до позову копії документів, оригінали яких видані (створені) уповноваженими органами державної влади, не засвідчені та не відповідають вимогам Правил № 1000/5 та ДСТУ 4163-2003 щодо порядку виготовлення, засвідчення та видавання копій документів.
Таким чином, в порушення наведених вимог, позивачем до позову додано копії документів, які належним чином не засвідченні.
Окрім іншого, суд вважає за необхідне зазначити й те, що візуальним оглядом підпису позивача в позовній заяві та підпис позивача в особистих документах, що посвідчують особу, є явно відмінними, що в свою чергу може свідчити про те, що позовна заява підписана іншою особою.
При цьому, суд звертає увагу на те, що підпис - це графічне креслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об'єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов'язково певної особи, виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення, та наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого волевиявлення.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленими статтями 160, 161, 171 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, позивачеві належить звернутися до суду з заявою про поновлення процесуального строку звернення до суду вказавши за наявності інші, поважні причини його пропуску та надавши відповідні докази на підтвердження поважності причин (за наявності); надати належним чином, засвідчені копії документів, або ж власноручно засвідчити такі копії в суді.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних вище недоліків.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вижницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 , про визнання незаконним та скасування наказу залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Боднарюк