03 листопада 2022 року справа № 580/4991/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., за участю:
секретаря судового засідання - Міщенко Д.А.,
представника позивача - Татаринова О.С. (згідно з ордером),
представника відповідача - Кривохижі Ю.А. (у порядку самопредставництва),
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
19.10.2022 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18018, м.Черкаси, просп.Хіміків, буд.50; код ЄДРПОУ 36157425) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не скасування арештів з рухомого та нерухомого майна позивача;
зобов'язання посадових осіб відповідача зняти арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.08.2018 за №27516671 та всього рухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 16.08.2018 за №17033427 відносно позивача, накладені відповідачем на підставі постанови від 16.08.2018 №37516372 про арешт майна;
стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь судового збору у розмірі 992,40грн.
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач всупереч вимог закону наклав арешт та заборону відчуження на нерухоме та рухоме майно позивача. Стверджує, що звертався заявою до відповідача та просив зняти відповідні арешти та заборони відчуження. Відповідач листом від 29.12.2021 повідомив, що 16.08.2018 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження та відмовив у знятті арешту з майна боржника з підстави, що заборгованість за виконавчим документом не сплачена.
Ухвалою від 24 жовтня 2022 року суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження, призначив підготовче засідання на 01 листопада 2022 року о 12 год. 00 хв. Вказану ухвалу відповідач отримав 24.10.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.
01.11.2022 відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи зазначив, що постановою старшого державного виконавця Головко М.В. виконавчий лист Придніпровського районного суду від 28.03.2013 №2-4623 про стягнення з позивача на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 15955,71 грн, 159,56 грн судового збору та 30,00 грн витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 16145,27 грн повернуто стягувану на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець не приймав жодних рішень про повернення до суду зазначеного вище виконавчого листа. Тому відсутні правові підстави для зняття арештів, що накладені в межах ВП №37516372, яке входило до зведеного ВП №42400887. Оскільки заборгованість за виконавчими документами, у т.ч. виконавчий збір та витрати не сплачена, у відповідача відсутні підстави для зняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника.
Ухвалою від 01.11.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив відкрите судове засідання для розгляду справи по суті на 03.11.2022 о 14 год. 00 хв.
Залсухваши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
На примусовому виконанні у відповідача знаходились виконавчі провадження про стягнення боргу з позивача у цій справі:
№12403546 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.12.2008 №2-4623 про стягнення на користь банку "Фінанси і кредит" 16145,27 грн.
№13197434 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.01.2009 №2-6036 про стягнення на користь держави державного мита в сумі 51 грн;
№22842221 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м.Черкаси від 12.10.2010 №2-6036/08 про стягнення на користь ВАТ "Черкаське хімволокно" в інтересах ВП "Черкаська ТЕЦ" 1425,12 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 30грн в рахунок сплати судового збору за ІТЗ, а всього 1455,12 грн;
№26657570 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.11.2010 №2-6115/2010 про стягнення на користь держави державного мита в сумі 51,00 грн;
№29069320 з виконання судового наказу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13.05.2011 №2н-464/2011 про стягнення на користь КП "Придніпровська СУБ" 2204,08 грн;
№11409965 з виконання наказу Господарського суду від 18.12.2008 №02/5209 про стягнення на користь АТ "Індекс-Банк" боргу в сумі 56045,61 грн;
№37516372 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28.03.2013 №2-4623 про стягнення на користь ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" заборгованості за кредитним договором в розмірі 15955,71 грн, 159,56 грн судового збору та 30,00 грн витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 16145,27 грн;
№58038661 з виконання вимоги ДФС України від 08.11.2018 №Ф-2092-20-У про стягнення на користь ГУ ДФС у Черкаській обл. боргу(недоїмки) у розмірі 15819,54 грн.
24.04.2013 головний державний виконавець Тимощук В.В. у ВП №37516372 виніс постанову, якою наклав арешт на все майно, що належить боржнику (позивачу), заборонив здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику в межах суми боргу.
05.03.2014 державний виконавець Клименко В.В. виніс постанову про приєднання виконавчого провадження ВП №37516372 до зведеного виконавчого провадження ВП №42400887, до якого входить і ВП №11409965.
27.08.2014 державний виконавець Недоступ Д.М. виніс постанову у ВП №37516372 про арешт коштів боржника.
03.02.2015 вказаний державний виконавець при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП №42400887, до якого входить ВП №37516372, виніс постанову про арешт коштів боржника.
16.08.2018 старший державний виконавець Головко М.В. винесла декілька постанов: щодо ВП №37516372 про арешт майна боржника, якою наклала арешт на все нерухоме та рухоме майно боржника (позивача), такеруючись п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у ВП №37516372 та №11409965 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
25.11.2021 позивач звертався до відповідача заявою, в якій серед іншого просив зняти арешт та заборону відчуження рухомого та нерухомого майна відносно позивача, накладені відповідачем на підставі постанови від 16.08.2018 №37516372 про арешт майна.
Листом від 29.12.2021 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для зняття арешту та заборони, обґрунтоване наявністю зазначених вище ВП, заборгованість в яких не погашена.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.01.2022 відносно позивача відповідачем зареєстровано обтяження №27516671, вид обтяження - арешт нерухомого майна, підставою для державної реєстрації вказано постанову відповідача від 16.08.2018 №37516372 про арешт майна, в описі предмета обтяження зазначено - все нерухоме майно.
Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12.01.2022 підтверджується, що відносно позивача зареєстровано обтяження №17033427, вид обтяження - публічне, тип обтяження - арешт рухомого майна,, зареєстровано 16.08.2018, документ-підстава - постанова відповідача від 16.08.2018 №37516372 про арешт майна боржника, об'єкт обтяження - все рухоме майно.
Інформацією з Єдиного реєстру боржників від 14.10.2022 підтверджується відсутність інформації щодо позивача.
Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження від 14.10.2022 ВП №37516372 завершено.
Зважаючи на наявність заборони відчуження нерухомого та рухомого майна позивач звернувся в місцевий загальний суд за правилами цивільного судочинства зі скаргою у справі №2-4623/08 до відповідача. Придніпровський районний суд м.Черкаси виніс ухвалу від 03.10.2022 про закриття провадження із-за порушення норм процесуального права та роз'яснив про юрисдикцію спору окружного адміністративного суду.
Тому позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував таке.
Абзацом другим ст.19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади та їх посадових і службових осіб діяти в межах, порядку та спосіб, які визначені законом.
Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження згідно зі ст.2 вказаного Закону здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зазначені в ст.5 ЗУ №1404-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.2 ст.18 вказаного Закону виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Невичерпний перелік прав виконавця під час здійснення виконавчого провадження зазначений у ч.3 ст.18 ЗУ №1404-VIII.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 ЗУ №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Отже, накладення арешту виконавцем має відбуватися виключно щодо майна боржника.
Згідно з ч.3 ст.56 ЗУ №1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч.4 ст.56 ЗУ №1404-VIII копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Зазначеними вище постановами відповідача на рухоме та нерухоме майно позивача накладено арешт та заборону відчуження.
Відповідно до ч.4, 5 ст.59 ЗУ №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд урахував, що відповідач повернув виконавчий документ стягувачу, керуючись п.9 ч.1 ст.37 ЗУ №1404-VIII.
Згідно з п.9 ч.1 ст.37 ЗУ №1404-VIII, на підставі якого відповідач виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.37 ЗУ №1404-VIII про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.12 ЗУ №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Оскільки строк дії заборони відчуження не закінчився та діє до 16.08.2023, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, строк пред'явлення виконавчого документа у ВП №37516372 не закінчився та стягувач має право повторно його пред'явити до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Отже, доводи позивача щодо спливу часу для пред'явлення виконавчого листа до виконання не обґрунтовані.
Наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа врегульовані ст.40 вказаного Закону.
Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 (тобто, пункт 9 ця норма не передбачає) цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У заявлених спірних відносинах повернення виконавчого документа відбулося не органу, що його видав, а стягувачу. Отже, відповідач не мав підстав для зняття арешту.
На виконання ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд урахував висновки щодо застосування вказаних норм права Верховного Суду.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №263/1468/17 зазначено: « У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі».
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09.
У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №137/1649/17 зазначено, що згідно зі ст.49 ЗУ №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №910/8019/15-г сказано, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження №61-26969св18) зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №761/35971/15-ц (провадження № 61-23265св18) зазначено, що "суди дійшли правильного висновку про те, що, здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України "Про виконавче провадження" при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню щодо ОСОБА_4, як солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернуто стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження".
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі №521/14329/20 зазначив, що" встановивши, що виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", що не є підставою для зняття арешту з майна боржника, тобто права боржника державним виконавцем у зазначеному виконавчому проваджені не порушені, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підставі для задоволення вимог скарги ОСОБА_1" .
Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушення вимог закону у заявлених спірних правовідносинах і позовні вимоги не обґрунтовані, не підлягають задоволенню.
Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 241-246, 287, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18018, м.Черкаси, просп.Хіміків, буд.50; код ЄДРПОУ 36157425) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не скасування арештів з рухомого та нерухомого майна;
зобов'язання посадових осіб зняти арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.08.2018 за №27516671 та всього рухомого майна, зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 16.08.2018 за №17033427, накладені на підставі постанови від 16.08.2018 №37516372 про арешт майна.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, виготовлене в повному обсязі, підписане та проголошене 03.11.2022.