03 листопада 2022 року м. РівнеСправа №460/19193/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 18.02.2022 №17650002923 щодо відмови у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме: в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1985 по 31.12.1985 включно в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області, з 01.01.1989 по 31.12.1989 включно в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області та в колгоспі імені «Ватутіна» с. Вільхуватка Великобурлуцького району Харківської області;
зобов'язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1985 по 31.12.1985 включно в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області, з 01.01.1989 по 31.12.1989 включно в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області та в колгоспі імені «Ватутіна» с. Вільхуватка Великобурлуцького району Харківської області, фактичною тривалістю два роки, та призначити пенсію за віком з 11.02.2022, за наявності права на зниження пенсійного віку на шість років та страхового стажу, який складає 22 роки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії та постійно проживає в селі Тутовичі Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до третьої зони гарантованого добровільного відселення. 11.02.2022 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 6 років. Проте, рішенням органу Пенсійного фонду від 18.02.2022 №17650002923 неправомірно відмовлено в призначенні такої пенсії з тієї підстави, що позивачем не виконані умови зниження пенсійного віку, передбачені статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки на момент звернення у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж 22 роки. Крім того, зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи з 01.01.1985 по 31.12.1989 в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області та в колгоспі імені «Ватутіна» с. Вільхуватка Великобурлуцького району Харківської області, фактичною тривалістю два роки. Вважає рішення органу Пенсійного фонду протиправним, яке порушує гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 27.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання суду відзиву.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. Зауважив, що статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи, а не умови визначення права особи на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Також, статтею 55 вказаного Закону передбачено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. За умови зниження пенсійного віку позивача на 6 років та з урахуванням вищевказаних положень, позивачу необхідно мати також страхового стажу у 2021 році (досягнення позивачем 54-го віку) 22 роки, однак згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 24 дні. Крім того, звернув увагу, що до загального страхового стажу позивачу зараховано періоди роботи з 01.01.1985 по 31.12.1985 в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області, з 01.01.1989 по 31.12.1989 в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області згідно з наданими для звірки архівними довідками від 24.09.2020 №798-а та від 24.09.2020 №797, виданих Трудовим архівом Сарненського району, про відпрацьовані вихододні з 1983 по 1998 роки та відповідно до даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5. Таким чином, позовні вимоги щодо зарахування періодів роботи в колгоспі “Шлях для комунізму” Сарненського району Рівненської області з 01.01.1985 по 31.12.1985 включно, з 01.01.1989 по 31.12.1989 включно в колгоспі “Шлях до комунізму” Сарненського району Рівненської області та в колгоспі імені “Ватутіна” фактичною тривалістю два роки є недоведеним та необґрунтованим, а рішення щодо відмови у призначенні пенсії з врахуванням ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 22 роки (28 років - 6 років зниження пенсійного віку = 22 роки). Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Тутовичі Сарненського району Рівненської області.
За змістом довідки Тутовицького старостинського округу Сарненської міської ради від 08.06.2022 №706/13-08 позивач постійно проживав в с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області з дня народження по 11.06.1986 та з 29.07.1988 по даний час.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 с.Тутовичі Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.03.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
11.02.2022 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням органу Пенсійного фонду від 18.02.2022 №17650002923 відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Зазначено, що враховуючи положення ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності права на зниження пенсійного віку на 6 років, необхідний страховий стаж для особи 1967 року народження становить 22 роки. Страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 24 дні. Період проживання в забрудненій зоні станом на 01.01.1993 - 4 роки 6 місяців 19 днів. Відтак, на момент звернення ОСОБА_1 не має права виходу на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком із зниження пенсійного віку на 6 років суд враховує, що згідно з п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч.1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданого 04.03.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
За змістом позовної заяви ОСОБА_1 вважає, що наявність у нього статусу громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 є підтвердженням того, що станом на 1 січня 1993 року він протягом трьох років проживав на радіоактивно забрудненій території, яка належать до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, факт проживання підтверджується відповідними документами. Таким чином, вважає, що в нього є право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років.
Згідно з абз.3 п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №51), потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Відповідно до п.2 Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 чітко визначено, що саме посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, надаючи особі посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Крім того, матеріалами справи (довідкою Тутовицького старостинського округу Сарненської міської ради від 08.06.2022 №706/13-08) стверджено, що у періоди з дня народження (30.01.1967) по 11.06.1986 та з 29.07.1988 по даний час позивач був постійно проживав в с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області, яке відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення. Тобто 3 роки 6 місяців 18 днів, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні.
Водночас, проживання позивача на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 (незалежно від часу проживання в цей період) дає йому право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) при призначенні пенсії за віком.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів проживання позивача на території радіоактивного забруднення з 12.06.1986 по 28.07.1988.
Суд зауважує, що відповідно до ч.3 та ч.4 ст.15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Враховуючи викладене, позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 роки відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (3 роки - початкова величина; 1 рік додатково за повних 2 роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).
Водночас, частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Враховуючи право позивача на зменшення пенсійного віку на 4 роки, яке він може реалізувати по досягненню 56-річного віку (30.01.2023), то відповідно до положень ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII в поєднанні з вимогами ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV право на призначення пенсії за віком позивач набуде за наявності у нього страхового стажу (з урахуванням зменшення його розміру на 4 роки) не менше 26 років.
Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досяг необхідного віку для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.1985 по 31.12.1985 включно в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області, з 01.01.1989 по 31.12.1989 включно в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області та в колгоспі імені «Ватутіна» с. Вільхуватка Великобурлуцького району Харківської області фактичною тривалістю два роки, суд враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.
Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
У разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25,4 (роз'яснення Мінпраці від 17.05.1992 № 17).
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення №310).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень №310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень №310).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень №310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень №310).
З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника від 10.02.1989 УКР №1999841 суд встановив, що:
- 15.06.1983 ОСОБА_1 прийнятий на роботу різноробочим ферми №1 в колгосп «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області. Підстава: книга розрахунків з членами колгоспу за 1983 рік (запис №1);
- 25.05.1986 звільнений з роботи у зв'язку з призовом в ряди Радянської армії (запис №2);
- 26.05.1986 - 13.06.1988 служба в Радянській армії. Підстава: військовий квиток АК №5100797 (записи №3 та №4);
- 01.10.1988 прийнятий в на роботу різноробочим ферми №1 в колгосп «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області. Підстава: книга розрахунків з членами колгоспу за 1988 рік (запис №5);
- 25.03.1994 колгосп «Шлях до комунізму» перейменовано в Колективне сільськогосподарське підприємство «Горинь». Підстава: наказ №2 від 25.02.1994 (запис №6).
В розділі «Трудова участь у громадському господарстві» трудової книжки колгоспника від 10.02.1989 НОМЕР_2 (сторінки 18 - 19) зазначено:
- в 1985 році (запис №3): мінімум вихододнів 200, а відпрацьовано вихододнів ОСОБА_1 - 150. При цьому, цифра «150» перекреслена та зазначена цифра «212»;
- в 1989 році (запис №7): мінімум вихододнів 200, а відпрацьовано вихододнів ОСОБА_1 - 88. При цьому, цифра «200» має виправлення, а цифра «88» перекреслена та зазначена цифра «134».
Водночас, означена трудова книжка колгоспника не містить записів щодо причин виправлень та перекреслень даних, зазначених на сторінках 18 - 19.
Таким чином, періоди роботи позивача на посаді різноробочого ферми №1 в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області з 01.01.1985 по 31.12.1985 та з 01.01.1989 по 31.12.1989 підтверджено записом його трудової книжки колгоспника, однак записи такої трудової книжки не містить чітких відомостей щодо встановленого мінімуму трудової участі особи в такому господарстві у 1989 році та час роботи позивача за фактичною тривалістю у 1985 та 1989 роках.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі по тексту також Порядок №637).
Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Так, за змістом архівної довідки Трудового архіву Сарненського району Сарненської районної ради від 24.09.2020 №797 річний мінімум у 1985 році та у 1989 році становить 200 вихододнів. ОСОБА_1 відпрацював різноробочим ферми №1 в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області в 1985 році 150 вихододнів, а у 1989 році - 88.
Крім того, архівною довідкою Трудового архіву Сарненського району Сарненської районної ради від 24.09.2020 №798-а підтверджено, що ОСОБА_1 працював в колгоспі «Шлях до комунізму» та його вихододні в книгах обліку заробітної плати за 1985, 1989 роки становить:
- в 1985 році: січень - 15 днів; лютий - 0; березень - 0; квітень - 9; травень - 31; червень - 30; липень - 31; серпень - 31; вересень - 30; жовтень - 31; листопад - 0; грудень - 4. Загальна кількість: 212;
- в 1989 році: січень - 31; лютий - 15; березень - 0; квітень - 0; травень - 0; червень - 0; липень - 0; серпень - 0; вересень - 18; жовтень - 28; листопад - 13; грудень - 29. Загальна кількість: 134.
Таким чином, архівною довідкою Трудового архіву Сарненського району Сарненської районної ради від 24.09.2020 №798-а підтверджено, що ОСОБА_1 відпрацював в колгоспі «Шлях до комунізму»: в 1985 році 212 вихододнів з мінімальної річної кількості вихододнів 200; в 1989 році 134 вихододнів з мінімальної річної кількості вихододнів 200.
Вказані обставини також були встановленні органом Пенсійного фонду під час звірки достовірності документів про стаж роботи наданих для призначення (перерахунку) пенсії згідно із Законом №1058-IV ОСОБА_1 та зафіксовані в акті від 03.06.2021 №67.
Таким чином, матеріалами судової справи підтверджено наявність у позивача трудового стажу в колгоспі у 1985 році, який підлягає зарахуванню, 1 рік за період роботи в колгоспі «Шлях до комунізму» Сарненського району Рівненської області з 01.01.1985 по 31.12.1985 (212 вихододнів при мінімальному 200).
Однак, за змістом довідки форми РС-право органом Пенсійного фонду зараховано позивачу до страхового стажу за період з 01.01.1985 по 31.12.1985 - 0 років 5 місяців 27 днів, що не відповідає вимогам статті 56 Закону №1788-ХІІ.
Інших доказів за вказаний період матеріали судової справи не містять.
Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відпрацював в колгоспі «Шлях до комунізму» в 1989 році 134 вихододнів з мінімальної річної трудової участі особи в колгоспі «Шлях до комунізму» 200 вихододнів.
Крім того, судом встановлено, що за змістом архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів» Великобурлицької селищної ради від 14.01.2022 №7 в архівному фонді /Колгосп імені «Ватутіна», Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) імені «Ватутіна», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ольховатка» Вільхуватська сільська рада, Великобурлицький район, Харківська область/, у книгах обліку розрахунків з оплати праці членів вищеназваних сільгосп-підприємств за 1989 рік є відомості, що гр. ОСОБА_1 працював і отримував заробітну плату в таких розмірах (грошову одиницю не вказано): січень - 0; лютий - 0; березень - 217,14; квітень - 805,91; травень - 124,43; червень - 191,74 та 453,06; липень - 491,03; серпень - 0; вересень - 0; жовтень - 91,47; листопад - 0; грудень - 0.
Згідно з архівною довідкою Комунальної установи «Трудовий архів» Великобурлицької селищної ради від 17.01.2022 №11 в архівному фонді /Колгосп імені «Ватутіна», Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) імені «Ватутіна», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ольховатка» Вільхуватська сільська рада, Великобурлицький район, Харківська область/, у книгах розрахунків з оплати праці членів вищеназваних колгоспів та сільгосп-підприємств за 1989 рік є відомості, що гр. ОСОБА_1 працював у 1989 році. За вказаний період роботи він відпрацював 133 людино-днів за рік.
Разом з тим, така довідка не містить інформації щодо встановленого мінімуму трудової участі особи в колгоспі імені «Ватуніна» с.Вільхуватка Великобурлуцького району Харківської області за вказаний період.
Як зазначалося судом вище по тексту рішення, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ).
У разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25,4 (роз'яснення Мінпраці від 17.05.1992 № 17).
Суд зауважує, що трудова участь особи в різних колгоспах не сумується та не впливає на виконання річного мінімуму трудової участі, встановленої в іншому колгоспі, а тому участь позивача в різних колгоспах без виконання необхідного річного мінімуму трудової участі в одному з колгоспів не наділяє його правом пільгового зарахування до його страхового стажу період роботи в колгоспі на підставі статті 56 Закону №1788-ХІІ.
Відтак, враховуючи відсутність рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі у вищевказаних колективних господарствах з поважної причини, то для обчислення страхового стажу позивача у період з 01.01.1989 по 31.12.1989 в колгоспі «Шлях до комунізму» та в колгоспі імені «Ватуніна» слід застосовувати формулу ділення фактичної тривалості вищевказаних показників відпрацьованих його вихододнів в рік на 25,4.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу період роботи з 01.01.1989 по 31.12.1989 в колгоспі «Шлях до комунізму» 0 років 5 місяців 28 днів (134 х 25,4) та в колгоспі імені «Ватуніна» 0 років 5 місяців 24 дні (133 х 25,4), що в сукупності складає для зарахування до страхового стажу за період з 01.01.1989 по 31.12.1989 0 років 11 місяців 22 дні.
Однак, за змістом довідки форми РС-право органом Пенсійного фонду зараховано позивачу до страхового стажу за період з 01.01.1989 по 31.12.1989 - 0 років 3 місяці 16 днів.
Водночас, суд зауважує, що питання зарахування стажу роботи особи до її страхового стажу безпосередньо пов'язане із її правом на призначення пенсії, адже страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та на підставі документів, наданих особою для призначення такої пенсії, а тому реалізація права на зарахування такого страхового стажу виникає у особи виключно за наявності у неї права на пенсію.
Відтак, незважаючи на встановлення судом обставин щодо неправильного врахування органом Пенсійного фонду стажу роботи позивача в колгоспі «Шлях до комунізму» з 01.01.1985 по 31.12.1985, а з 01.01.1989 по 31.12.1989 в колгоспі «Шлях до комунізму» та в колгоспі імені «Ватутіна» до його страхового стажу, позовна вимога про зобов'язання відповідача зарахувати такі періоди до страхового стажу не підлягає задоволенню, оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не набув права на призначення пенсії за віком, а відтак сам по собі факт неврахування відповідних періодів роботи позивача до його страхового стажу не призвів до протиправної відмови в призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Суд зазначає, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Не зважаючи на формулювання позовних вимог про "визнання протиправною бездіяльності щодо невизнання права та зобов'язання відповідача визнати право позивача на пенсію" та зарахувати відповідні періоди до стажу роботи, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що звернення позивача з цим позовом до суду зумовлене його незгодою з відмовою органу пенсійного фонду в призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку та з підставами такої відмови, з метою захисту наявного, на думку позивача, права на призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку. Водночас, судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач відповідного права не набув.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень зарахувати відповідні періоди до стажу роботи позивача (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тобто встановлення судом протиправності рішень, дій, бездіяльності відповідача (за основною вимогою), які у даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне, 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Повний текст рішення складений 03 листопада 2022 року.
Суддя Н.О. Дорошенко