03 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/7644/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №163750009686 від 03.08.2022;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до стажу державної служби весь період роботи в контролюючих органах з 01.01.2000 по 31.12.2004, з 30.05.2022 по 02.09.2019, з 01.07.2022 по 27.07.2022 та зазначити у рішенні суду, що загальний стаж державної служби складає 26 років 00 місяців 08 днів;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та винесення відповідного рішення за таким розглядом з переведенням на пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу";
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п. 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ з дня звернення - 28.07.2022 на підставі поданих документів та з урахуванням стажу державної служби, довідок ГУ ДПС в Полтавській області про складові заробітної плати від 28.07.2022 №133/10/16-31-10-02-09, №134/10/16-31-10-02-09.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що їй протиправно відмовлено в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком державного службовця, та вважає, що ним дотримані всі вимоги, з якими Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №899 пов'язують наявність права на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Ухвалою від 13 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
26 вересня 2022 року позивачем надано до суду уточнену позовну заяву.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідачі позов не визнали. У наданих до суду відзивах на позов представники відповідачів просили у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Позивач починаючи з 03.03.1995 працювала на різних посадах на державній службі в органах податкової служби.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача, їй з 14.07.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно довідки Головного управління ДПС у Полтавській області від 28.07.2022 №55/16-31-11-33 страховий стаж позивача станом на 27.07.2022 становить 26 років 00 місяців 08 днів.
28.07.2022 позивач звернулась до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про перехід з пенсії за віком, яка призначена за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу".
Вказані матеріалами за принципом екстериторіальності передано на розгляд до ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Рішенням ГУПФУ в Запорізькій області №163750009686 від 03.08.2022 позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу" з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу".
Зокрема, зазначено, що в ході аналізу наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців в період з 03.03.1995 по 07.12.1998, з 29.11.1999 по 31.12.1999, з 03.09.2019 по 30.06.2022, що становить 6 років 8 місяців 6 днів.
Не погоджуючись в вказаною відмовою позивач зазначила, що має необхідний стаж роботи на державній службі.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" №889-VIII.
Відповідно до п. 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтями 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про державну службу №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, до 01 травня 2016 року визначав Закон № 3723-XII.
Відповідно до статті 1 Закону № 3723-ХІІ, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
За ч. 2 статті 9 Закону № 3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працювали в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Тобто, правове становище державних службовців, які працювали в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальним законом.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон № 509-XII).
Згідно ч.1 статті 4 Закону № 509-XII Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 778, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.
За правилами статті 15 Закону № 509-XII, посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом державної податкової служби. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Законом № 509-XII не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону № 3723-ХІІ, зокрема стаття 37.
Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі 21-340а13, де колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.
Для призначення пенсії державного службовця відповідно до Закону № 3723-ХІІ стаж державної служби обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" (далі Порядок №283).
Згідно п.2 Порядку №283, який застосовується у спірних відносинах до 01 травня 2016 року, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Механізм обчислення стажу державної служби з 01 травня 2016 року визначається Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 (далі по тексту - Порядок №229).
Пунктом 3, 4, 6 Порядку №229 визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).
Стаж державної служби обчислюється відповідно до ч.2 статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу". До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону.
Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Відповідно до записів в трудових книжках та згідно довідки Головного управління ДПС у Полтавській області від 28.07.2022 №55/16-31-11-33 позивач працювала на посадах державної податкової служби, віднесених до посад державної служби:
з 03.03.1995 по 07.12.1998 - старшим контролер-ревізором, провідним контролер-ревізором, головним контролер-ревізором, на посаді заступника начальника відділу Контрольно-ревізійного управління у Харківській області;
з 29.11.1999 по 31.08.2000 - головним державним податковим ревізор-інспектором, на посаді начальника відділення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області;
з 01.09.2000 по 18.08.2004 - начальника відділення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області;
з 19.08.2004 по 31.12.2004 - завідувача сектору Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції;
з 30.05.2005 по 29.02.2012 - старшого державного податкового ревізор-інспектора, завідувача сектору, начальника відділу, головного державного податкового ревізор-інспектора, заступника начальника відділу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
з 01.03.2012 по 20.06.2013 - заступника начальника відділу, головний державний податковий ревізор-інспектор, заступника начальника відділу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області ДПС;
з 21.06.2013 по 25.05.2015 - заступника начальника відділу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області;
з 26.05.2015 по 20.04.2016 - заступника начальника відділу, головного державного ревізор-інспектора Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області;
з 21.04.2016 по 02.09.2019 - головного державного ревізор-інспектора Головного управління ДФС у Полтавській області;
з 03.09.2019 по 23.11.2020 - головного державного ревізор-інспектора Головного управління ДПС у Полтавській області;
з 24.12.2020 по 27.07.2022 - головного державного ревізор-інспектора, головного державного інспектора Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.
Позивач 03.03.1995 прийняла присягу "Державного службовця України" та присвоєно 13 ранг державного службовця, а в подальшому 14.01.1998 позивачу присвоєно 12 ранг державного службовця, 29.11.1999 прийняла присягу "Державного службовця України", 01.01.2000 позивачу присвоєно персональне звання, інспектор податкової служби 1 рангу, 01.09.2005 позивачу присвоєно спеціальне звання, інспектор податкової служби 3 рангу та радник податкової служби 3 рангу, 21.06.2013 позивачу присвоєно 12 ранг державного службовця та 27.12.2013 присвоєно спеціальне звання радник податкової і митної справи 3 рангу, 02.09.2019 позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця.
Загалом стаж державної служби позивача становить 26 років 00 місяців 08 днів.
Тобто, станом на дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про переведення її на пенсію державного службовця у позивача був наявний необхідний стаж роботи на посадах, які відносяться до категорії посад державної служби, який становить більше 20 років, з урахуванням чого у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у призначенні пенсії як держслужбовцю відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з підстав відсутні необхідного стажу державної служби.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з чим відмова відповідача у призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, пропорційності, добросовісності та розсудливості, які встановлені в ч.2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до абзацу першого п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача про відсутність підстав для задоволення заяви та переведення її з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Таким чином, протиправно рішенням №163750009686 від 03.08.2022 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 2статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
На переконання суду, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду у Запорізькій області №163750009686 від 03.08.2022 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Одночасно враховуючи, що заява позивача про переведення на пенсію державного службовця від 28.07.2022 була розглянута за екстериторіальним принципом ГУПФУ у Запорізькій області і рішення №163750009686 від 03.08.2022 про відмову в призначенні пенсії прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України, суд вважає необхідним зобов'язати даного відповідача за заявою позивача від 28.07.2022 здійснити переведення позивача на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3733-ХІІ.
Щодо позовної вимоги до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та винесення відповідного рішення за таким розглядом з переведенням на пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п. 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІІ з дня звернення - 28.07.2022 на підставі поданих документів та з урахуванням стажу державної служби, довідок ГУ ДПС в Полтавській області про складові заробітної плати від 28.07.2022 №133/10/16-31-10-02-09, №134/10/16-31-10-02-09, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обов'язковими умовами для набуття особою права на судовий захист є: 1) безпосередня участь цієї особи (позивача у справі) в переданих на вирішення до адміністративного суду публічно-правових відносинах; 2) володіння позивачем у цих відносинах певним обсягом прав чи прагнення особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення своїх інтересів; 3) вчинення неправомірного зазіхання суб'єктом владних повноважень (відповідачем у справі) на ці права чи створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага у спірних правовідносинах, внаслідок чого належні позивачеві права чи охоронювані законом інтереси набувають ознак порушених.
Наявність цих ознак є необхідною передумовою для одержання особою правового захисту та можливого застосування в подальшому державою заходів примусу на поновлення порушеного права чи інтересу шляхом прийняття адміністративним судом відповідного рішення.
У випадку ж коли рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень в цих відносинах не створюють для особи адміністративно-правових наслідків, то фактично позов спрямований не на відновлення порушених прав чи інтересів, а на досягнення інших цілей, забезпечення яких не відповідає встановленому статтею 2 КАС України завданню адміністративного судочинства.
Таким чином, особа може отримати захист своїх прав та інтересів у судовому порядку лише в тому випадку, якщо у спірних відносинах її права та інтереси були порушені (невизнані або оспорювані) відповідачем (певним суб'єктом владних повноважень).
В постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 802/2678/15-а вказано, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Таким чином, за висновками Верховного Суду обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів саме з боку відповідача та обрання такого способу захисту порушених прав, який би забезпечив відновлення порушених прав позивача. Відсутність порушених прав або законних інтересів з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р.за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку, а відтак, суд доходить висновку про відсутність порушеного права позивача з боку ГУПФУ в Полтавській області в частині не розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та винесення рішення за таким розглядом з переведенням на пенсію за віком державного службовця.
Суд зазначає, що у цій справі суд дав оцінку протиправності рішення органу пенсійного фонду щодо відмови позивачу у переведенні її на пенсію за віком державного службовця і, з метою відновлення прав позивача, прийняв рішення зобов'язального характеру
Беручи до уваги те, що призначення позивачу пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" ще не проведено, тому суд вважає вимоги щодо перерахунку пенсії за віком державного службовця, з урахуванням довідок ГУ ДПС в Полтавській області про складові заробітної плати від 28.07.2022 №133/10/16-31-10-02-09, №134/10/16-31-10-02-09, передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області є необґрунтованими, передчасними та не підлягають задоволенню.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн і суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №163750009686 від 03.08.2022 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3733-ХІІ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджених асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва