02 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/7769/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , в якому просив визнати не нарахування та не виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області належної ОСОБА_1 довічної пенсії за вересень 2014 року не законним та протиправним; визнати не нарахування та не виплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області належної ОСОБА_1 довічної пенсії за жовтень 2014 року не законним та протиправним.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив пенсію за вересень, жовтень 2014 року, за наявності у нього паперової пенсійної справи, яка не була своєчасно направлена до ГУ ПФУ в АР Крим, що є порушенням вимог пп. 2, 3 п. 2.1. глави 2, абз. 5 пп. 3 п. 2.2. глави 2, пп. 5 п. 2.2. глави 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002, № 11-2 (діючого до 03.02.2015), пп. 1, 2 п. 1 статті 8, абз. 1 п. 1 статті 47, статті 49, статті 113 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статей 1, 52, 65, 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно із запитом, який надійшов 22.08.2014 від ГУ ПФУ в Автономній Республіці Крим, пенсійна справа позивача була знята з обліку у зв'язку з його переїздом на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 та електронний варіант пенсійної справи в інформаційній підсистемі Пенсійного фонду України "Призначення та виплата пенсій деяким категоріям громадян" було відправлено за новим місцем проживання. Оскільки приймання та пересилання поштових відправлень на територію АР Крим та в м. Севастополь призупинено з 29.03.2014 та зважаючи на те, що місце проживання позивача є тимчасово окупована територія України відповідно до окремого доручення Пенсійного фонду України від 28.04.2014 № 11276/02-20 паперова пенсійна справа для подальшої виплати могла бути видана лише на руки, оскільки структура, яка надіслала запит на висилку пенсійної справи є нелегітимною згідно з чинним законодавством України, тому паперова пенсійна справа зберігалась в архіві в Головному управлінні, і 21.10.2014 пенсійна справа позивача була видана йому нарочно.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
26.09.2022 позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.10.2022 до суду від позивача надійшли пояснення, в яких зазначено, зокрема, що відповідно до листів Пенсійного фонду України від 29.09.2022 та 06.10.2022, в період з 01.09.2014 по 26.10.2014 паперова пенсійна справа знаходилась в ГУ ПФУ в Полтавській області, однак, відповідач не надав до Пенсійного фонду України виплатних документів на вересень-жовтень 2014 року /а.с. 43/.
18.10.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 66-67/.
За змістом частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
19.10.2022 позивач подав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових документів /а.с. 72/.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Позивач є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1603-2034 від 14.01.2015 /а.с. 8/.
Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років з 24.07.2002, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 10.12.2002.
ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, що не заперечується сторонами.
22.08.2014 до ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов запит пенсійної справи ОСОБА_1 від Пенсійного фонду Республіки Крим від 01.08.2014 № 2068/08-10 /а.с. 53/, в якому викладено прохання про направлення пенсійної справи ОСОБА_1 для відновлення виплати пенсії по місцю фактичного проживання.
ГУ ПФУ в Полтавській області підготовлено лист від 26.08.2014 № 4461/03-23/1 про направлення пенсійної справи позивача /а.с. 54/.
Відповідно до атестату про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання від 26.08.2014 №4461/03-23 ОСОБА_1 пенсія виплачена по 31.08.2014 /а.с. 56/.
Згідно із розпискою від 10.10.2014 /а.с. 58/ ОСОБА_1 отримав особисто пенсійну справу № 68315 .
Із змісту пояснень відповідача у відзиві на позовну заяву слідує, що справа була повернута позивачем 13.10.2014 з вимогами щодо виконання судового рішення Головним управлінням.
Відповідно до розписки від 21.10.2014 /а.с. 57/ ОСОБА_1 отримав особисто пенсійну справу № 68315 на 71 арк.
В атестаті про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання від 21.10.2014 №5605/03-23 зазначено, що ОСОБА_1 пенсія виплачена по 31.08.2014 /а.с. 55/.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати пенсії за вересень - жовтень 2014 року, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до частин 1 - 4 статті 52 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України.
Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
За бажанням пенсіонера доставка пенсії може здійснюватися через підприємства зв'язку за місцем його фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання.
Підстави для припинення виплати пенсії Законом № 2262-ХІІ не передбачені.
Згідно з частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058-1V) виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду з таких підстав:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) у разі смерті пенсіонера;
3) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4) в інших випадках, передбачених Законом.
Відповідно до пункту 4.12. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Згідно з підпунктами 2, 3 пункту 2.1. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 N 11-2, чинного до 03.02.2015 (далі - Положення № 11-2) основними завданнями Управління є, зокрема: забезпечення призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
За приписами підпункту 5 пункту 2.2. Положення № 11-2 Управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ).
Частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналогічна норма міститься у частині 2 статті 55 Закону № 2262-XII, за змістом якої нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз викладених норм законодавства свідчить, що право на соціальний захист, що охоплює право громадянина на отримання пенсії, гарантоване Конституцією України та чинним законодавством.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених Законом.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 у справі № 243/5451/17.
Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV .
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 у справі №227/2158/17, від 23.06.2020 у справі №227/4106/17, від 03.09.2020 у справі №360/4335/18.
Предметом спору у цій справі є невиплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області пенсії позивачеві за вересень - жовтень 2014 року.
Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з надходженням 22.08.2014 запиту пенсійної справи ОСОБА_1 від Пенсійного фонду Республіки Крим від 01.08.2014 № 2068/08-10 /а.с. 53/, ГУ ПФУ в Полтавській області підготовлено лист від 26.08.2014 № 4461/03-23/1 про направлення пенсійної справи позивача /а.с. 54/.
Водночас пенсійна справа не була надіслана засобами поштового зв'язку у строк, передбачений пунктом 4.12. Порядку № 22-1 (не пізніше п'яти робочих днів), натомість була видана позивачеві 21.10.2014, про що свідчить відповідна розписка /а.с. 57/.
При цьому в атестаті про зняття з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання від 21.10.2014 №5605/03-23 зазначено, що ОСОБА_1 пенсія виплачена по 31.08.2014 /а.с. 55/.
Таким чином, пенсійна справа позивача знаходилась в ГУ ПФУ в Полтавській області з 31.08.2014 по 21.10.2014, однак, виплата ОСОБА_1 пенсії за вересень - жовтень 2014 року не проводилася.
Щодо посилання відповідача на неможливість направлення пенсійної справи, оскільки приймання та пересилання поштових відправлень на територію АР Крим та в м. Севастополь призупинено з 29.03.2014 та зважаючи на те, що місце проживання позивача є тимчасово окупована територія України, відповідно до окремого доручення Пенсійного фонду України від 28.04.2014 № 11276/02-20 паперова пенсійна справа для подальшої виплати могла бути видана лише на руки, суд зауважує, що вказані обставини не є підставою для не виплати позивачеві пенсії протягом періоду перебування пенсійної справи в Головному управління Пенсійного фонду в Полтавській області.
Суд звертає увагу на те, що право на пенсію включається в поняття "майно" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .
Європейський Суд з прав людини у справі "Гайгузус проти Австрії" зазначив, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності (Gaygusuz v. Austria, заява №17371/90, пункт 39).
У справі "Пічкур проти України" ЄСПЛ також зауважив, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (Заява №10441/06, пункт 41).
Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, і якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
У справі "Суханов та Ільченко проти України" ЄСПЛ зазначив, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява №68385/10 та №71378/10, пункт 35).
У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об'єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
Отже, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань" у особи при призначенні пенсії, оскільки останні підпадають під дію статті 1 Першого протоколу, при умові наявного "чіткого і недвозначного" закону, який гарантує право на отримання пенсії у визначеному розмірі та у встановлені строки.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, елементом якого є принцип правової визначеності.
Практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява №28342/95). У пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява №45701/99).
Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачеві пенсії за вересень-жовтень 2014 року не ґрунтується на нормах законодавства та не узгоджується із принципом верховенства права, який діє в Україні.
Відтак бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати належної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за вересень - жовтень 2014 року підлягає визнанню протиправною, а позовні вимоги - задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 992,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності,66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та не виплати належної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за вересень - жовтень 2014 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол