. 03 листопада 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/7186/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області, в якій просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 10414/2407 від 29 грудня 2021 року про накладення штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН в розмірі 190077,04 грн;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 10420/2407 від 29 грудня 2021 року про накладення штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 299209,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що порушення строку реєстрації податкових накладних допущено позивачем з поважних причин - відсутності необхідного реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ. Зазначені обставини призвели і до затримки сплати грошового зобов'язання з ПДВ, проте позивач заперечує наявність у нього умислу в допущенні зазначеного порушення, а відтак вважає застосовані до нього штрафні санкції безпідставними.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06 вересня 2022 року судом одержано відзив відповідачів на позов, у яких контролюючий орган просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені ним обґрунтовано та правомірно. Зауважив, що розмір штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання з ПДВ до позивача застосовано на підставі чинної станом на дату виявлення порушення редакції статті 124 ПКУ.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює свою господарську діяльність зокрема у сфері виробництва дерев'яної тари.
13 грудня 2021 року відповідачем проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності реєстрації податкових накладних або/та розрахунків коригувань до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01 грудня 2018 року по 31 січня 2020 року.
Результати зазначеної перевірки відображені в акті від 13 грудня 2021 року № 10892/16-31-24-07-34/2639323840. Так, під час перевірки, виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України - порушення термінів реєстрації низки податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Факт допущення вказаного порушення позивачем не заперечується, проте ФОП ОСОБА_1 вказує на об'єктивну неможливість зареєструвати податкові накладні у строк, передбачений ПКУ, через відсутність необхідного реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ.
Відхиляючи зазначені доводи позивача суд враховує, що згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Зазначеним пунктом також передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з Кодексом.
За правилами пункту 201-1.1 статті 201-1 ПУ України (в редакції, що діяла до 01 січня 2022 року) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Аналіз викладеного дає підстави вважати, що ПК України передбачає обов'язок платника податку - продавця зареєструвати податкові накладні у ЄРПН у визначений цим Кодексом строк.
При цьому суд зауважує, що положення ПК України не передбачають підстав для звільнення від притягнення платників ПДВ до відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.
На переконання суду відсутність у позивача необхідного реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ не є достатньою підставою для звільнення його від обов'язку здійснити реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у визначений ПК України строк.
Відтак податкове повідомлення-рішення № 10414/2407 від 29 грудня 2021 року про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних є правомірним та обґрунтованим, а тому визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.
Разом із тим суд не погоджується з правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25% за порушення за затримку сплати грошового зобов'язання з ПДВ.
Так, відповідачем проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за серпень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року та січень 2021 року, результати якої оформлено актом від 13 грудня 2021 року № 10891/16-31-24-07-34/ НОМЕР_1 , в якому відображено порушення відповідачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України, в частині порушення термінів сплати узгоджених сум податкових (грошових) зобов'язань за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за серпень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року та січень 2021 року.
За результатами даної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 10420/2407 від 29 грудня 2021 року.
При цьому позивач не заперечує факту порушення ним граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за вказані періоди, проте зазначає про відсутність умислу у вчиненні такого правопорушення, пояснюючи, що несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ зумовлена відсутністю достатньої кількості коштів на його рахунках, що виникло в результаті порушення контрагентами строків оплати поставленого товару.
Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПКУ).
Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПКУ особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Звичайна вина в податковому праві, з огляду на зміст пункту 112.2 статті 112 ПКУ, наявна тоді, коли особа не вжила достатніх заходів для того, щоб поводитися розумно, добросовісно і з проявами належної обачності під час вчинення дій або бездіяльності, за які передбачено фінансову відповідальність, і ці обставини було доведено контролюючим органом. Причому усі наведені обставини мають бути наявними у сукупності (нерозумно, недобросовісно та без належної обачності). Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому, маючи змогу поводитися належними чином.
На відміну від цього, умисна вина наявна в тому разі, коли особа не лише не вжила достатніх заходів для того, щоб зберігати належну розумність, добросовісність та обачність, але також і вчинила певні конкретні діяння, спрямовані на невиконання податкового обов'язку.
Абзацом 2 пункту 109.1 статті 109 ПКУ встановлено, що умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами. Цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов'язків за своїм характером має відрізнятися від власне невиконання податкового обов'язку. Іншими словами, не можна визнати вчинене податкове правопорушення умисним лише за наявності самого факту невиконання вимог законодавства. Невиконання податкового обов'язку - це наслідок, який має бути результатом (1) або невжиття платником податків належних заходів з метою виконання такого обов'язку (і тоді правопорушення буде просто винним), (2) або цілеспрямованих діянь, метою яких є створення умов для невиконання вимог закону (і тоді правопорушення буде умисним).
Пункт 124.1 статті 124 ПКУ (в редакції, чинній з 01 січня 2021 року) передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПКУ діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Пунктом 124.3 статті 124 ПКУ визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
При цьому, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПКУ (в редакції, чинній до 01 січня 2021 року) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, санкція за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань до 01 січня 2021 року могла бути застосована виключно після фактичного несвоєчасного погашення грошового зобов'язання і виключно на розмір несвоєчасно погашеної суми.
Наразі аналогічний склад податкового правопорушення передбачено пунктом 124.1 статті 124 ПКУ. На відміну від цього, пункт 124.2 статті 124 ПКУ встановлює відповідальність за сам факт несвоєчасної сплати або несплати грошового зобов'язання, причому вчинені умисно. І штраф у розмірі 25 % може бути нараховано навіть на ще не погашену, але своєчасно не сплачену суму грошового зобов'язання.
Таким чином, з 01 січня 2021 року податкові органи під час перевірок платника податків можуть встановити факт несвоєчасної сплати або несплати податкового зобов'язання, вчинені умисно, і застосувати штраф до такого платника, не чекаючи на фактичне погашення податкового боргу.
Чинне податкове законодавство наразі не містить випадків, коли платника податків можна притягнути до відповідальності за просто винне податкове правопорушення, яке не є умисним.
Це випливає з пункту 109.3 статті 109 ПКУ. Ця норма містить вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2, 124.3 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.
Своєю чергою, звичайні склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПКУ, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.
Як свідчать матеріали справи, позивач проти несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з ПДВ за поданими податковими деклараціями не заперечував, однак наполягав на відсутності умислу щодо несвоєчасної сплати таких грошових зобов'язань, та, як наслідок, підстав для застосування відповідальності, передбаченої пунктами 124.2, 124.3 статті 124 ПКУ.
Суд не вважає необхідним в даному випадку надавати оцінку діям позивача стосовно наявності чи відсутності умислу, оскільки норма ПКУ - стаття 124, яка передбачає відповідальність за умисне прострочення сплати сум грошового зобов'язання, набрала чинності лише з 01 січня 2021 року, а відтак, не могла бути застосована контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема, при надані оцінці своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за серпень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року.
Проте, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Разом із тим, суд вважає за доцільне зауважити, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX (надалі Закон № 466), який набрав чинності 23 травня 2020 року, внесено ряд змін до ПКУ. Одні із таких змін, зокрема, у частині кваліфікації податкового правопорушення; суб'єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; розміру відповідальності за вчинення податкового правопорушення; встановлено обставини, що пом'якшують відповідальність особи, а також передбачено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів набрали чинності лише з 01 січня 2021 року.
Так, згідно із пунктом 79 Закону № 466 статтю124 викласти в такій редакції:
"Стаття 124. Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання
124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
124.2. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
124.4. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених пунктом 124.1 цієї статті.
124.5. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання".
Суд зазначає, що зміни до статті 124 Податкового кодексу України відповідно до Прикінцевих положень Закону № 466 набирають чинності з 01 січня 2021 року.
Отже, починаючи з 01 січня 2021 року Законом № 466 при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов'язання встановлено не тільки нові розміри штрафів, а й обставини їх нарахування - виключно за діяння, вчинені умисно (пункт 124.2 статті 124 Податкового кодексу України). До того ж цим Законом визначено розмір штрафу за "умисні" діяння, передбачені пунктом 124.2 статтею 124 Податкового кодексу України, які вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків.
З аналізу вищевказаного випливає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX з 01 січня 2021 року фактично збільшено розмір штрафу за прострочення сплати грошового зобов'язання за наявності "умислу" в діях платника податків, при тому, що приписи Податкового кодексу України до 01 січня 2021 року не визначали розміру штрафу за прострочення сплати грошового зобов'язання саме за наявності такого "умислу".
За викладених обставин, суд вважає, що у спірному випадку контролюючий орган, застосовуючи до позивача штраф на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України у розмірі 25% за "умисну" несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання за податковими деклараціями з ПДВ з граничними строками сплати податкових зобов'язань у 2020 році, діяв безпідставно, необґрунтовано, не врахувавши приписів редакції ПКУ, що діяла до 01 січня 2021 року.
На переконання суду, правильним в дослідженому випадку є застосування до платника податків розміру штрафу на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, граничний строк сплати якого припадає на період, що слідує за 01 січня 2021 року.
Суд зауважує, що до 01 січня 2021 року діяла стаття 126 Податкового кодексу України, яка визначала аналогічний склад податкового правопорушення, який визначає і пункт 124.1 статті 124 Податкового кодексу України після 01 січня 2021 року, однак встановлювала вищий розмір штрафу в порівнянні з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.
Отже, зменшений розмір штрафу за порушення позивачем правил сплати грошового зобов'язання у 2020 році на підставі пункту 124.1 статті 124 ПКУ не є обтяжливим для платника та повністю узгоджується з положеннями пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до позивача повинні бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за серпень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року в редакції Податкового кодексу України чинній до 01 січня 2021 року, а за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання по податковим деклараціям з податку на додану вартість за січень 2021 року - в редакції Податкового кодексу України чинній після 01 січня 2021 року.
Проте, слід зауважити, що суд не є тим органом, на якого покладається обов'язок здійснювати розрахунок штрафних санкцій, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 29 грудня 2021 року № 10420/2407.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2021 року № 10414/2407 суд вважає такими, що прийняте контролюючим органом на підставі, у межах, у спосіб, визначені чинним законодавством України, та з дотримання норм Податкового кодексу України.
За викладених обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2992,10 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ДПС у Полтавській області.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 10420/2407 від 29 грудня 2021 року про накладення штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов'язання з ПДВ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 44057192) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2992 (дві тисячі дев'ятсот дев'яноста дві) гривні 10 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова